Ухвала суду № 53309759, 03.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3873/14-к 03.11.2015 03.11.2015 03.11.2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопда 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Івченко О.М. Кваші С.В. Фаріонової О.М.

за участю секретарів: Білика Є.І., Демянюк І.А.,

Волинської Я.І., Борейко Д.В.

розглянув матеріали кримінального провадження №1201415004000168 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27травня 2015 року відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Миколаєва, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

- обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321, ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України

Учасники судового провадження:

прокурори - Лук'янова Г.О., Точкар В.М.

захисник - ОСОБА_6

обвинувачена - ОСОБА_7

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник просить вирок суду змінити. Вважати ОСОБА_7 винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 358, ч.1 ст.190 КК України, визнати її винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України (щодо епізоду зберігання наркотичних засобів за місцем проживання) та закрити провадження у зв'язку з не встановленням доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст.321 КК України і вичерпаністю їх отримання.

провадження №11-кп/784/544/15 головуючий суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

категорія: ч.2 ст.307 КК України доповідач апеляційного суду: Івченко О.М.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321, ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України та їй призначено покарання:

-за ч.2 ст. 307 КК України у вигляді позбавленням волі на строк 6 років, з конфіскацією ? частини належного їй майна;

-за ч.1 ст. 321 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік;

-за ч.4 ст.358 КК України у вигляді арешту на строк 3 місяці;

-за ч.1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією ? частини належного їй майна.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує на допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які на його думку перешкодили ухвалити законний та обґрунтований вирок.

Вважає, що обвинувачення щодо його підзахисної ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом. Проте суд на його думку в порушення вимог ст. 89 КПК України не вирішив питання допустимості наданих стороною обвинувачення доказів у нарадчій кімнаті.

Зазначає, що судом безпідставно залишено поза увагою відсутність постанови прокурора про надання дозволу на контроль за вчиненням злочину та залучення ОСОБА_9 до співробітництва, як того вимагають положення ст.ст.271, 275 КПК України, що на його думку тягне за собою недопустимість таких доказів, як протокол оперативної закупки та показання свідка ОСОБА_9, оскільки стороною обвинувачення не надано належних документів, які б свідчили про процесуальний статус останнього.

Крім того звертає увагу на те, що невідомо ким і коли приймалося рішення про застосування заходів безпеки до ОСОБА_9 та у зв'язку з наявністю яких приводів та підстав це рішення прийнято, що на його думку позбавляло права прокурора клопотати про допит ОСОБА_9 у дистанційному судовому провадженні.

Вказує на допущені судом порушення вимог ч.8 ст. 358 КПК України, що виразилося у допиті вказаного свідка без постановлення вмотивованої ухвали, порушення вимог ч.4 ст.336 КПК України, оскільки особа свідка не була перевірена секретарем судового засідання, який не перебував поряд під час допиту цього свідка.

Також посилається на порушення вимог ч.1 ст.273 КПК України з огляду на відсутність рішення про використання заздалегідь помічених грошових коштів при проведенні оперативної закупки, що на його думку також тягне за собою недопустимість протоколу контролю за вчиненням злочину.

Зазначає, що не можуть бути прийняті в якості доказу протокол аудіо та відео контролю вчинення злочину, оскільки під час відкриття матеріалів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України стороною обвинувачення не відкрито процесуальні рішення, які обґрунтовують законність проведення негласних слідчих розшукових дій: постанову прокурора про контроль за вчиненням злочину, та ухвала слідчого судді апеляційного суду про дозвіл на проведення аудіо та відео контролю вчинення злочину.

Вважає, що посилання прокурора про неможливість розсекречення цих документів є безпідставним з огляду на положення п.5.9-5.11 Інструкції «Про проведення негласних слідчих розшукових дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні».

Пославшись на вимоги ч.12 ст.290 КПК України, вважає, що сторона обвинувачення не здійснила відкриття вищевказаних матеріалів і тому суд не має права допустити відомості, що містяться в них як доказ.

Згадавши рішення Європейського Суду з прав людини від 11.12.2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії», зазначив, що повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Недопустимість вказаних доказів на думку захисника тягне за собою недопустимість похідних доказів - висновків експертиз, оскільки предметом їх дослідження були об'єкти, здобуті внаслідок проведення дій з порушенням закону.

Також вважає недопустимим доказом протокол огляду автомобіля та особистих речей ОСОБА_7, оскільки він був проведений без дозволу слідчого судді.

Крім того вказує на те, що в протоколі за результатами аудіо та відео контролю відсутні посилання на доручення слідчого або прокурора про проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії працівниками оперативного підрозділу. Додана до даного протоколу з цього приводу довідка не передбачена ст.105 КПК України серед додатків до протоколів і крім того вона виконана російською мовою, що забороняється у відповідності із ч.1 ст.29 КПК України.

Звертає увагу на те, що вирок суду не містить обґрунтування допустимості доказів з огляду на заперечення з боку сторони захисту.

Виходячи із показань обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що вилучений за місцем її проживання наркотичний засіб вона придбала та зберігала для власного вживання, її дії в цій частині необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 309 КК України.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_7 у невстановленому в ході слідства місці у невстановлений час незаконно придбала у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій у кількості не менше ніж 0,1956 грами.

28.03.2014 року приблизно в 17.40 годин на вул. Автомобілістів у м. Миколаєві ОСОБА_7 незаконно збула особі із зміненими даними ОСОБА_9 особливо небезпечний наркотичний засіб ацетильований опій, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,1956 грами, отримавши 180 грн., а також сильнодіючий лікарський засіб - димедрол у кількості 2 пігулки загальною масою 0,0993, за що отримала 30 грн.

28.03.2014 року о 18.20 годин біля буд. 17 по пров. Колективному в м. Миколаєві в ході проведення огляду автомобіля ЗАЗ «ТР 69УО» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 добровільно видала працівникам міліції медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0, 148 грами, медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0, 572 грами, медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом - ацетильованим опієм, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0, 0007 грами та 4 таблетки сильнодіючого лікарського засобу-димедрол.

28.03.2014 року о 20.00 годин за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками міліції було проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим 3,6 мл. (масою в перерахунку на суху речовину 0,3258 грами), який вона зберагала з метою збуту.

Крім того, у невстановлені в ході слідства час та місці ОСОБА_7 придбала паспорт громадянки України ОСОБА_10, який в наступному використала для отримання кредиту в ТОВ «Лайм-Фінанс».

31.08.2012 роки у відділенні ТОВ «Лайм-Фінанс», розташованому за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 80-А, ОСОБА_7надала менеджеру по наданню кредитів ОСОБА_11 завідомо підроблений офіційний документ - паспорт на ім'я ОСОБА_10, у якому було замінено фотографію останньої на фотографію ОСОБА_7, використавши його з метою отримання кредиту у ТОВ «Лайм-Фінанс».

В той же день ОСОБА_7 шляхом обману, видаючи себе за ОСОБА_10 уклала кредитний договір ЛФ-12005700 від 31.01.2012 року та отримала 1000 грн., якими розпорядилася на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду ТОВ «Лайм-Фінанс» на вказану суму.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченої на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважає апеляційну скаргу необґрунтованою і такою, яка не підлягає задоволенню, а вирок суду законним, обґрунтованим, який слід залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та додатково надані матеріали, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у заволодінні майном шляхом обману, у використанні завідомо підробленого документу при викладених у вироку обставинах відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються дослідженими судом доказами і в цій частині вирок суду захисником не оскаржується.

Не оскаржується апелянтом і кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст. 190, ч.4 ст.358 КК України.

Що стосується доводів захисника про відсутність допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.321 КК України та необхідності перекваліфікації її дій на ч.1 ст. 309 КК України (щодо епізоду зберігання наркотичних засобів за її місцем проживання), то суд вважає ці доводи необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, яка не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів на отриманих під час проведення негласних слідчих дій доказах.

Так, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії 28.03.2014 року був складений протокол про результати контролю за вчиненням злочину, проведеного у формі контрольованої оперативної закупки, який суд першої інстанції дослідив і встановив, що 28.03.2014 року у каб. №401 СБНОН Леінського районного відділу міліції були помічені гроші в сумі 210 грн. та вручені закупнику ОСОБА_9 для закупки опію та димедролу у ОСОБА_7 За попередньою домовленістю з ОСОБА_7 по телефону закупник ОСОБА_9 разом з невстановленою особою прибули на вул. Автомобилістів в районі Широкобальського моста, де сіли у проїжджаючий мимо них автомобіль д.н. НОМЕР_1, в якому знаходилася ОСОБА_7 У даному автомобілі ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 гроші, а ОСОБА_7 передала ОСОБА_9 медичний шприц з рідиною коричневого кольору та таблетки «Димедрол». Після чого ОСОБА_9 вийшов з автомобіля та придбане у ОСОБА_7 видав працівникам міліції. (а.с.135).

Вказаний протокол суд першої інстанції обґрунтовано навів у вироку як допустимий доказ, оскільки він був отриманий у відповідності із вимогами закону.

Так, крім вищенаведених фактичних даних, які мали суттєве значення для з'ясування обставин вчинення злочинів ОСОБА_7, в протоколі було зазначено про проведення оперативної закупки у останньої на підставі постанови прокурора від 18.03.2014 року, що відповідає вимогам ч.3,4 ст.246 КПК України.

В порядку ч.3 ст.404 КПК України в апеляційній інстанції була досліджена вказана постанова, із якої вбачається, що прокурором було прийнято рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі оперативної закупки особливо небезпечного наркотичного засобу - опію, сильно діючого лікарського засобу «Димедрол» у ОСОБА_7 із зазначенням, як того вимагає ч.5 ст.246 КПК України, строку її проведення - протягом 30 діб, а також інших даних згідно вимогам, передбаченим ст. 251 КПК України.

В цій же постанові прокурором, який був процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні, було зазначено, що за постановою слідчого до проведення оперативної закупки залучена особа із зміненими анкетними даними - ОСОБА_9, якому були вручені помічені гроші на придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - опію, сильно діючого лікарського засобу - «Димедрол» у ОСОБА_7

Відповідно до вимог ч.2 ст.256 КПК України залучена до проведення оперативної закупки особа із зміненими анкетними даними може бути допитана як свідок. Допит цієї особи може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цю особу та із застосуванням щодо неї відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

У відповідності із вимогами ч.9 ст. 352 КПК України для забезпечення безпеки закупника із зміненими анкетними даними ОСОБА_9 суд першої інстанції за клопотанням прокурора постановив допитати його дистанційно, з використанням технічних засобів з іншого приміщення, що унеможливлювало його ідентифікацію.

При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст.371 КПК України щодо порядку ухвалення судових рішень, а саме: відповідно до вимог ч.4 вказаної статті постановив ухвалу про допит свідка зі зміненими анкетними даними ОСОБА_9 на місці, без виходу до нарадчої кімнати.

Як убачається із журналу судових засідань (а.с. 235) після встановлення особи свідка ОСОБА_9 на питання суду він повідомив, що йому вручення пам'ятка про процесуальні права і вони йому зрозумілі, що свідчить про виконання вимог ч.4 ст. 336 КПК України.

З огляду на наведене суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги показання свідка із зміненими анкетними даними ОСОБА_9, який показав про обставини придбання опію та таблеток «Димедрол» у ОСОБА_7 28.03.2014 року за помічені гроші, які узгоджуються із фактичними даними, які містяться у протоколу оперативної закупки, а також у висновку судово -хімічної експертизи № 601 від 31.03.2014 року, яка підтвердила те, що добровільно видана ОСОБА_9 рідина темно-коричневого кольору у шприцу об'ємом 5 мл. є особливо небезпечним наркотичним засобом масою в перерахунку на суху речовину 0,1956 гр.( а.с. 142-147); у висновку судово -хімічної експертизи № 600 від 31.03.2014 року, яка підтвердила те, що добровільно видані ОСОБА_9 2 пігулки містять в своєму складі сильнодіючий лікарський засіб - димедрол масою 0,0993 гр. (а.с. 149-153).

Крім того, із наданих показань свідка із зміненими анкетними даними ОСОБА_9 видно, що він дав згоду на свою участь у оперативній закупці добровільно і на думку суду під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину, використання конфіденційного співробітництва були дотримані вимоги ст.ст. 271, 275 КПК України.

З огляду на наведене є безпідставними доводи захисника про необхідність визнання недопустимими такі докази, як протокол оперативної закупки від 28.03.2014 року та показання свідка із зміненими анкетними даними ОСОБА_9

Також позбавлені підстав твердження захисника про порушення вимог ч.1 ст. 273 КПК України.

Згідно даним протоколу від 28.03.2014 року були помічені спеціальним порошком грошові купюри в сумі 210 грн. для проведення оперативної закупки у ОСОБА_7 (а.с.133).

В цьому ж протоколі зазначено, що грошові купюри були помічені на підставі постанови №150 від 18.03.2014 року, в ході дослідження якої в апеляційній інстанції було встановлено, що саме за рішенням прокурора - процесуального керівника ОСОБА_12 під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі оперативної закупки надано дозвіл на використання вказаних ідентифікованих (помічених) грошових купюр, що відповідає вимогам ч.1 ст.273 КПК України.

Судом першої інстанції також обґрунтовано були взяті до уваги досліджені ним фактичні дані аудіо та відеозаписів проведеної негласної слідчої розшукової дії у формі оперативної закупки, в ході якої зафіксовані дії ОСОБА_7, пов'язані із збутом ОСОБА_9 опію та димедролу, а також зафіксовану розмову між ними з цього приводу, зміст якої підтверджує обставини збуту особливо небезпечно наркотичного засобу опію та сильнодіючого лікарського засобу димедролу закупнику саме ОСОБА_7 (а.с.132).

В порядку ч.3 ст.404 КПК України в апеляційній інстанції була досліджена ухвала слідчого судді апеляційного суду Миколаївської області від 19.03.2014 року про надання дозволу строком на 30 діб на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контролю розмов або інших рухів, звуків та дій ОСОБА_7, пов'язаних з її діяльністю.

На думку суду аудіо та відеозаписи проведеної негласної слідчої розшукової дії у формі оперативної закупки наркотичного засобу опію та сильнодіючого лікарського засобу димедролу у ОСОБА_7 є допустимим доказом, оскільки він отриманий у передбаченому ст.ст.246-248 КПК України порядку - на підставі ухвали слідчого судді.

У відповідності із вимогами ст.41 КПК України за письмовим дорученням прокурора - процесуального керівника по даному кримінальному провадженню, яке містилося у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину булу визначено коло оперативних працівників СБНОН Ленінського районного відділу міліції, яким було доручено проведення негласної (слідчої) розшукової дії у формі оперативної закупки.

Тому є безпідставними твердження захисника про відсутність такого доручення.

Довідка, на яку посилається захисник, не є процесуальним документом і тому позбавлені підстав доводи захисника про допущене порушення вимог ч.1 ст. 29 КПК України з огляду на те, що вона складена російською мовою.

З урахуванням вимог ст.256 КПК України, яка передбачає можливість використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні, прокурором у порядку ст. 290 КПК України були відкриті стороні захисту протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та аудіо - відеозаписи, як докази обвинувачення.

З огляду на положення п.5.9-5.11 Інструкції «Про проведення негласних слідчих розшукових дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» були розсекречені постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину та ухвала слідчого судді апеляційного суду про дозвіл на проведення аудіо та відео контролю вчинення злочину.

При їх дослідженні в порядку ч.3 ст. 404 КПК України встановлена законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки в них були зазначені правові підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій у формі оперативної закупки.

Таким чином є безпідставними доводи захисника про те, що суд не може використовувати відомості, які містяться у вказаних процесуальних документах з огляду на вимоги ст. 290 КПК України.

Позбавлені підстав доводи захисника і щодо необхідності визнання недопустимим доказом - протоколу огляду від 28.03.2014 року, з огляду на те, що він проведений без дозволу слідчого судді.

Із дослідженого судом першої інстанції вказаного протоколу вбачається, що 28.03.2014 року була оглянута сумка ОСОБА_7, яка знаходилася на момент огляду на копоті автомобіля, розташованого біля буд. 17 по пер. Колективному в м. Миколаєві (а.с.157).

Виходячи із змісту ч.2 ст. 237 КПК України на підставі ухвали слідчого судді за правилами, передбаченими ч.2 ст. 234 КПК України, здійснюється огляд тільки житла чи іншого володіння особи (зокрема транспортного засобу).

Разом з тим із протоколу огляду від 28.03.2014 року видно, що за добровільною згодою ОСОБА_7 у відповідності із вимогами ч.1 ст.237 КПК України був проведений тільки огляд її особистих речей - сумки, в якій були виявлені та вилучені:

- 2 медичних шприца об'ємом по 20 мл. кожний з залишками рідини темного кольору та з рідиною темного кольору об'мом 12 мл., медичний шприц об'ємом 5 мл. з рідиною темного кольору об'емом 1 мл., що за висновком експерта №597 від 31.03.2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою в перерахунку на суху речовину 0,0007 гр. 0,572 гр. та 0,148 гр. (а.с.171-178);

- конвалюта з 3 таблетками «Димедрол», конвалюта з 1 таблеткою «Димедрол», які згідно висновку експерта № 599 від 01.04.2014 року містять у своєму складі сильнодіючий лікарський засіб - димедрол масою в 1 таблетці 0,0495 гр., в 3 таблетках - 0,1485 гр. (а.с.193-198);

- 3 ампули з рідиною, яка в своєму складі згідно висновку експерта №598 від 31.03.2014 року містить димедрол та у представленому вигляді до сильнодіючий лікарський засіб не відноситься (а.с.180-184).

Під час огляду ОСОБА_7 давала пояснення, що опій та димедрол вона зберігала при собі з метою збуту.

Крім того під час огляду у ОСОБА_7 були вилучені гроші, в тому числі і помічені, які як пояснила ОСОБА_7, вона отримала за збуті нею опій та димедрол.

Також суд першої інстанції, дослідивши дані протоколу обшуку від 28.03.2014року встановив, що за місцем проживання ОСОБА_7 теж було виявлено та вилучено медичний шприц об'ємом 5 мл. з рідиною темного кольору об'ємом 3,6 мл. мл., що за висновком експерта № 602 від 31.03.2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою в перерахунку на суху речовину 0,3258 гр. (а.с.186-191).

З огляду на те, що експертами досліджувалися об'єкти, які були вилучені під час слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій, проведених відповідно до вимог закону, то є безпідставними твердження захисника про необхідність визнання недопустимими доказами висновки судово-хімічних експертиз.

Як передбачено ст. 89 КПК, суд першої інстанції вирішив питання про належність, допустимість, достовірність зібраних доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті і дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні і перевезенні особливо небезпечного наркотичного засобу - опію з метою збуту, а також незаконному збуті вказаного особливо небезпечного наркотичного засобу; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезені з метою збуту, а також у незаконному збуті сильнодіючого лікарського засобу -«Димедрол» в таблетках і вірно кваліфікував її дії за ч.2 ст. 307, ч.1 ст.321 КК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано віднісся критично до показань обвинуваченої ОСОБА_7, яка заперечувала свою причетність до інкримінованих їй злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст.321 КК України та стверджувала, що вилучений за місцем її проживання опій ацетильований вона зберігала без мети збуту, оскільки її показання в цій частині нічим не підтверджуються, а спростовуються дослідженими судом першої інстанції належними та допустимими доказами.

Тому підстав для закриття провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за .2 ст. 307, ч.1 ст.321 КК України при викладених у вироку обставинах, а також перекваліфікації її дій на ч.1 ст. 309 КК України (щодо епізоду зберігання наркотичних засобів за місцем проживання) суд не вбачає.

При вивченні матеріалів кримінального провадження суд також не вбачає суттєвих порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Визначаючи покарання обвинуваченій, суд у відповідності із вимогами ст.ст.65-67 КК України врахував вчинення ОСОБА_7 тяжкого злочину і злочинів середньої тяжкості та невеликої тяжкості; дані про особу обвинуваченої, характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину та обставину, яка пом'якшує покарання - вчинення злочинів вперше та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Врахувавши наведене, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_7 основне покарання в межах санкцій інкримінованих їй злочинів та передбачене ч.2 ст. 307 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є обов'язковим. При визначенні остаточного основного покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України обґрунтовано застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, передбаченим санкцією ч.2 ст. 307 КК України в мінімальному розмірі.

Суд вважає, що призначене ОСОБА_7 основне покарання за своїм видом та розміром відповідає ступеню тяжкості вчинених нею злочинів та особі обвинуваченої і є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на наведене, підстав для зміни вироку суду, про що просив апелянт, суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27травня 2015 року відносно ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

Судді:

Івченко О.М. Фаріонова О.М. Кваша С.В.