Ухвала суду № 53308599, 06.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12004/15-ц Провадження № 22-ц/772/3180/2015Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 8Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Чуприни В.О., Медвецького С.К.,

при секретарі: Франчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого володіння, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2015 року позивач діючи в інтересах ОСОБА_3 звернулась в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 09.02.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_5 і ОСОБА_3, як іпотекодавцями, в якості забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_5, було укладено договір іпотеки №31.3ВН/22/101/07-К, предметом якого є виділені в натурі 29/100 часток нежилих вбудованих приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором від 09.02.2007 року в розмірі 925 602,67 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилі вбудовані приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2004 року і договору купівлі-продажу від 25.05.2005 року.

Вказане рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2010 року набуло законної сили і на його виконання було виписано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. В подальшому ? частки у праві власності на 29/100 часток вбудованих приміщень загальною площею 131,7 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які є власністю ОСОБА_3, перейшло у власність ОСОБА_4 шляхом придбання з прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2013 року ОСОБА_3 визнано недієздатним.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2013 року ОСОБА_2 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання недійсними договорів було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 12.12.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2014 року скасовано і ухвалене нове рішення, яким позов ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір №31.3ВН/22/101/07-К, укладений 20.03.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» 14 939,90 дол. США, що еквівалентно 234 108,23 грн.. Визнано недійсним договір іпотеки №31.3ВН/22/101/07-к, укладений 09.02.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 в частині зобов'язання іпотекодавця ОСОБА_3 Визнано недійсним договір іпотеки №31.3ВН/61/101/07-К укладений 19.04.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3. В решті позову відмовлено.

В позові зазначено, що договір іпотеки №31.3ВН/22/101/07-К, укладений 09.02.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3, в частині зобов'язання іпотекодавця ОСОБА_3 визнано судом недійсним і відповідно ? частки у праві власності на 29/100 часток вбудованих приміщень загальною площею 131,7 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 були відчужені ВАТ «Кредитпромбанк» незаконно без належного на це права, а тому просила дані приміщення, що належали ОСОБА_3, витребувати з чужого володіння у ОСОБА_4.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, при цьому надала заяву, в якій підтримала апеляційну скаргу та просила розгляд справи провести у її відсутність.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на її безпідставність і законність та обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що відповідач придбав спірне майно за відплатним договором за результатами проведеного аукціону з реалізації предмету іпотеки, заплатив за вказане майно відповідну вартість і про те, що це майно не підлягає до відчуження не знав і не міг знати, при цьому спірне майно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, прилюдні торги по реалізації зазначеного нерухомого майна на час розгляду справи у суді недійсними не визнані, його результати ніким не оскаржуються.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.02.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_5 і ОСОБА_3, як іпотекодавцями, в якості забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №31.3ВН/22/101/074-К, предметом якого є виділені в натурі 29/100 часток нежилих вбудованих приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по ? частці кожному.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2010 року у справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором від 09.02.2007 року в розмірі 925 602,67 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилі вбудовані приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_5 і ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2004 року і договору купівлі-продажу від 25.05.2005 року.

Із акта про проведення аукціону з реалізації предмета іпотеки нерухомого майна від 09.09.2013 року видно, що при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості в розмірі 927 422,67 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме ? частки нежилих вбудованих приміщень, що розташовані по АДРЕСА_1 та належні ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2004 року, були проведені прилюдні торги. Переможцем прилюдних торгів визнано ОСОБА_4, який сплатив за придбану нерухомість 68 511,50 грн..

Матеріалами справи встановлено, що рішеннями Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2013 року та від 21.11.2013 року ОСОБА_3 визнано недієздатним та ОСОБА_2 призначено опікуном недієздатного ОСОБА_3 відповідно.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2014 року скасовано і ухвалене нове рішення, яким позов ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір №31.3ВН/22/101/07-К, укладений 20.03.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» 14 939,90 дол. США, що еквівалентно 234 108,23 грн.. Визнано недійсним договір іпотеки №31.3ВН/22/101/07-к, укладений 09.02.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 в частині зобов'язання іпотекодавця ОСОБА_3 Визнано недійсним договір іпотеки №31.3ВН/61/101/07-К укладений 19.04.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3. В решті позову відмовлено.

Звернувшись в суд з позовом, ОСОБА_2 заявлено вимогу про витребування майна з чужого володіння, мотивуючи її тим, що реалізація банком нерухомого майна, належного ОСОБА_3 є незаконною, при цьому зобов'язання іпотекодавця визнані за рішенням суду недійсними.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 2 ст. 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З матеріалів справи видно, що нежилі приміщення, належні ОСОБА_3, що розташовані по АДРЕСА_1, були реалізовані під час проведення аукціону з реалізації предмета іпотеки нерухомого майна, про що складено акт, затверджений начальником Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції 09.09.2013 року.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15, визначено, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Матеріалами справи встановлено, що нерухоме майно було продано у порядку, для виконання судових рішень, рішення суду, яким було звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки не скасовано, прилюдні торги з реалізації даного майна не визнані недійсними і їх результати ніким не оскаржені.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для витребування вищевказаного майна з володіння відповідача ОСОБА_4.

Викладені в апеляційній скарзі твердження фактично лише відтворюють зміст позовних вимог і висновок суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ В.О. Чуприна

/підпис/ С.К. Медвецький

З оригіналом вірно: