Рішення № 53307993, 04.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2015 справа № 905/1602/15

Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Предко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія»

м.Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача Державне підприємство «Сніжнеантрацит» м.Сніжне, Донецька область

про стягнення 90000,00грн.

за участю представника ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги від 16 червня 2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, новий кредитор за договором відступлення права вимоги №2013/03-19/001 від 19.03.2013року, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 89998,00 грн. частини боргу за поставлену продукцію, 1,00 грн. - 3% річних, 1,00 грн. інфляційні витрати період за період з жовтня 2013р. по червень 2015р. за несвоєчасну оплату продукції, отриманої відповідачем за договором № 458/09-11 від 05.09.2011р.

Обґрунтовуючи вимоги позову позивач посилається на невиконання грошових вимог, визначений договором про закупівлю за результатами відкритих тендерних торгів № 458/09-11 від 05.09.2011р. і поставку за цим договором та доданими до нього специфікацією та видатковою накладною, а також на договір про відступлення права грошової вимоги №2013/03-19/001 від 19.03.2013р.

Позивачем надано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів для надання додаткових документів. Клопотання задовольняється.

Представник відповідача не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про час и місце якого був належним чином повідомлений ухвалами суду. Представник відповідача ухилився від вчинення дій, покладених на нього судом ухвалою про порушення справи: не надав відзив на позов, доказів виконання спірного договору тощо.

Приймаючи до уваги достатність документів, наданих позивачем для вирішення спору по суті, господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення стороні судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог.

Перевіряючи надані позивачем документи, якими він обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам,

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору є стягнення частини заборгованості за договором про відступлення права вимоги і правомірності застосування ст. 625 Цивільного кодексу. Підставою, на яку посилається в обґрунтування своїх вимог позивач є договір поставки № 458/09-11 від 05.09.2011 р. та Специфікація №1 до нього від 05.09.2011р., видаткова накладна №10061 від 06.10.2011р., за якими відповідач отримав товар на умовах оплати в строки, встановлені договором та специфікацією до нього, договір відступлення права вимоги №2013/03-19/001 від 19.03.2013року.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінюючи надані документи, господарський суд надає правову оцінку документам, на які посилається позивач, як на підставу позову.

19.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гірмаш Інтер» - первісним кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» - новим кредитором та Державним підприємством «Сніжнеантрацит» - боржником, укладено договір про відступлення права вимоги (грошової) № 2013/03-19/001 за п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право грошової вимоги до боржника за договором про закупівлю № 458/09-11 від 05.09.2011р.

03.09.2012р. між первинним кредитором та відповідачем підписаний договір № 458/09-11, яким передбачили п.2.1 даного договору, що постачальник (первинний кредитор) зобовязується передати у власність відповідача(боржника) товар зазначений у договорі в асортименті і кількості та ціною та одиниці виміру відповідно до Специфікації доданої до договору, а відповідач зобовязується прийняти і оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок первинного кредитора протягом 30 календарних днів з поставки товару. Цей договір підписаний керівниками і скріплений печатками підприємств.

За своїм змістом та правовою природою договір, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України). Оскільки договором сторони врегулювали і узгодили всі істотні умови для договору поставки, він вважається укладеним і таким, що відповідає діючому законодавству.

До матеріалів справи надані як докази виконання договору копія видаткової накладної №10061 від 06.10.2011р. за якою відповідно до виданих відповідачем довіреностей, його представником отриманий товар (калорифер) на загальну суму 178800,00 грн. Факт отримання підтверджений підписами уповноважених на отримання товару особами.

На накладній є посилання на договір про закупівлю № 458/09-11 від 05.09.2011р. Таким чином, позивачем доведено виконання умов договору щодо поставки товару в повному обсязі.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобовязання відповідача щодо сплати отриманого товару викладені в п. 5.2 договору, за яким розрахунки здійснюються протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідач частково сплатив поставлений товар в сумі 71808,00 грн. відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи платіжних доручень:

- платіжне доручення №1992 від 15.06.2012р на суму 8333,33 грн.;

- платіжне доручення №604/1 від 15.06.2012р на суму 1666,67 грн.;

- платіжне доручення №3833 від 31.10.2012р на суму 4166,67 грн.;

- платіжне доручення №1305/1 від 31.10.2012р на суму 833,33 грн.;

- платіжне доручення №148 від 16.01.2013р на суму 56808,00 грн.

Факт оплати прийнятого відповідачем товару в повному обсязі не доведений. Заборгованість відповідача перед позивачем на момент вирішення спору становить 106992,00 грн.

Оскільки за ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а доведено, що відповідачем не виконанні грошові зобовязання, господарський суд вважає доведеними вимоги позову в частині стягнення боргу з відповідача, тому в цій частині позов задовольняє.

Підтверджено, що отриманий відповідачем товар за наступними накладними повинен бути сплачений наступним чином: №10061 від 06.10.2011р. на суму 178800,00 до 17.11.2011р.

Відповідачем не сплачено заборгованість в сумі 106992,00 грн., частину якої позивач просить стягнути в розмірі 89998,00 грн. Приймаючи до уваги, що позивач вправі зменшити суму стягнення, господарський суд задовольняє вимогу позову в цій частині в повному обсязі за доведеністю підстав.

Оскільки доведений факт несплати відповідачем отриманого товару у визначений п.5.2 договору строк, позивач правомірно заявив вимоги щодо стягнення з боржника боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, так як інший розмір процентів встановлено законом.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання зобовязання. Таке нарахування є не зобовязанням кредитора, а є його законним правом.

Позивач скористувався своїм правом і вимагає з винної сторони у простроченні грошового зобовязання сплати інфляційних втрат в розмірі 1,00 грн. за період з жовтня 2013р. до червня 2015р. і 1,00 грн., як частину трьох процентів річних від суми простроченого грошового зобовязання за договором поставки.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат і трьох процентів річних в повному розмірі.

Оскільки з вини відповідача виник спір,на нього покладаються судові витрати.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82,84,81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія» м.Павлоград, Дніпропетровська область про стягнення 90000,00 грн. з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» м. Сніжне, Донецька область задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит», ЄДРПОУ 31906124, м. Сніжне, Донецька область, 86500, вул. Леніна, 32 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаська насосна компанія», ЄДРПОУ 36104221, м. Павлоград, Дніпропетровська область заборгованість в сумі 89998,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 1,00 грн., 3% річних в сумі 1,00 грн., судові витрати в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання законної чинності рішення суду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду в строки передбачені господарським процесуальним кодексом через місцевий господарський суд.

Суддя С.Ю. Гринько