Рішення № 53307918, 30.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.10.2015 Справа № 905/1488/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»

про стягнення 61 034 806,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю № 17/22 від 28.04.2014р.

Суть спору: ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ПАТ «Енергомашспецсталь» 61 034 806,36 грн., з яких:

- 39 614 525,25 грн. основного боргу за період січень лютий 2015 року;

- 6 176 383,96 грн. пені за період з 15.02.2015р. по 03.06.2015р.;

- 2 773 016,77 грн. штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу;

- 321 428,33 грн. 3 % річних за період з 15.02.2015р. по 03.06.2015р.;

- 12 149 452,05 грн. інфляційних нарахувань за період лютий квітень 2015 року.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 47/1051-ПР від 14 листопада 2014 року в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано у копіях: договір купівлі-продажу природного газу № 47/1051-ПР від 14 листопада 2014 року з додатковою угодою, акти прийняття-передачі природного газу за січень лютий 2015 року, довідки по сальдо та операціях за даним договором.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.08.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2015р.

У звязку з незявленням відповідача у судове засідання 11.09.2015р та невиконанням сторонами вимог суду щодо надання витребуваних судом документів, розгляд справи відкладений на 07.10.2015р., про що винесена відповідна ухвала суду від 11.09.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015р. строк вирішення спору по даній справі був продовжений на 15 днів до 02.11.2015р. та розгляд справи відкладений на 19.10.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2015р. розгляд справи відкладений на 30.10.2015р. на підставі п.п. 2,3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 15770/15 від 19.10.2015р., згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову, з посиланням на те, що відповідач здійснив платіж в сумі 10 000 000 грн. згідно платіжного доручення № 801835 від 12.03.2015р. з призначенням платежу «оплата за природний газ за лютий 2015р. згідно договору № 47/10511-ПР від 14.11.2014р.», а позивачем надано розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, в якому зазначено, що оплата здійснена відповідачем 12.03.2015р. за природний газ за січень 2015р., у звязку з чим неможливо встановити за який саме період утворилась заборгованість.

30.10.2015р. за вх. № 17494/15 господарський суд одержав заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, згідно з якою останній просить суд відстрочити виконання рішення суду, що буде винесено по справі № 905/1488/15 на три роки та за вх. № 17489/15 клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з підприємства відповідача.

Позивач не зявився у судове засідання, призначене на 30.10.2015р., але про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки представник останнього був присутній у судовому засіданні 19.10.2015р., про що зазначено у протоколі судового засідання від 19.10.2015р.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2015р. підтримав заяву про відстрочку виконання рішення на три роки та клопотання про зменшення розміру неустойки, просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

14 листопада 2014 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту позивач або продавець) та ПАТ «Енергомашспецсталь» (далі по тексту відповідач або покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 47/1051-ПР (далі по тексту Договір), за умовами якого позивач (продавець) зобовязався передати у власність відповідача (покупця) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору, газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

У п. 2.1. Договору узгоджено, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 45 500 тис.куб.м., в щомісячних обсягах вказаних у даному пункті.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3., 3.4. Договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у визначеному цим пунктом порядку. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. цього Договору він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. (п. 7.2. Договору).

Відповідно до умов п. 6.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років (п. 9.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування до повного погашення заборгованості. (п.11.1. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 01 грудня 2014 року внесені зміни до пункту 5.2 статті 5 Договору «Ціна газу».

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень лютий 2015 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 49 614 525,25 грн., а саме: у січні 2015 року на суму 25 783 387,65 грн. (акт приймання- передачі природного газу від 31.01.2015р.); у лютому 2015 року на суму 23 831 137,60 грн. (акт приймання- передачі природного газу від 28.02.2015р.)

В свою чергу, відповідач оплату за отриманий природний газ здійснив лише в сумі 10 000 000 грн., що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» по рахунку позивача за 12.03.2015р., у звязку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою від 02.04.2015р. № 26/2-21-15 про сплату протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги основного боргу в сумі 39 614 525,25 грн., штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних. Вказана вимога надіслана відповідачу 03.04.2015р., про що свідчить фіскальний чек № 5402.

Між тим, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, основний борг та штрафні санкції, 3% річних, інфляційні не сплатив, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в сумі 39 614 525,25 грн., також і пеню в сумі 6 176 383,96 грн., штраф в сумі 2 773 016,77 грн., 3% річних в сумі 321 428,33 грн., інфляційні втрати в сумі 12 149 452,05 грн., що нараховані за порушення відповідачем строків оплати, передбачених умовами договору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 47/1051-ПР від 14 листопада 2014 року, згідно з яким, позивач зобовязався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у частинах першій та сьомій статті 193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що природний газ, який позивач поставив відповідачу на загальну суму 49 614 525,25 грн., оплачений відповідачем частково в сумі 10 000 000 грн. Залишок боргу в сумі 39 614 525,25 грн. відповідач позивачу не сплатив, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору, так і в подальшому. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39 614 525,25 грн., а отже і їх задоволення в цій частині.

При цьому, заперечення відповідача в частині порушення позивачем черговості зарахування часткової оплати за отриманий природний газ, господарським судом не приймаються до уваги та відхиляються з тих підстав, що відповідно до пункту 6.4. Договору, який кореспондується зі статтею 534 Цивільного кодексу України, передбачено порядок черговості погашення заборгованості незалежно від призначення платежу: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; у другу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу. Грошові кошти, сплачені відповідачем в сумі 10 000 000 грн., на думку суду, повинні зараховуватись в порядку календарної черговості виникнення основного боргу, а саме: спочатку за січень 2015 року, а потім за лютий 2015 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд виходить з наступного:

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг) за прострочення понад тридцяти днів виконання зобовязання, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Сторонами у пункті 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, він (покупець) у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобовязань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобовязань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію зі спірних правовідносин викладено в постановах Верхового Суду України № 20/246-08 (№ 3-88гс11) від 09.04.2012р.; № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12) від 27.04.2012р.

Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобовязаний враховувати висновки Верхового Суду України, викладені у рішеннях, які за приписами статей 82, 111-28 ГПК України є обовязковими у правозастосовній діяльності судів.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки пені та штрафу, а отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати за договором купівлі-продажу природного газу № 47/1051-ПР від 14 листопада 2014 року.

В силу вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином умови договору на купівлю-продаж природного газу № 47/1051-ПР від 14 листопада 2014 року щодо строків оплати отриманого природного газу, позивачем нараховано пеню та 3 % річних за період з 15.02.2015р. по 03.06.2015р., 7 % штрафу та інфляційні втрати за період лютий квітень 2015 року.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», господарський суд встановив, що сума 3% річних становить 320 606,41 грн., а сума пені 6 159 945,60 грн., у звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені задовольняються судом частково у визначених судом розмірах.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, суд встановив, що сума штрафу у розмірі 2 773 016,77 грн. обґрунтована, розрахована вірно та відповідає фактичним обставинами справи, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в повному обсязі.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 12 149 452,05 грн. за період лютий квітень 2015 року, господарський суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 6 ОСОБА_1 розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Датою виникнення заборгованості за зобовязаннями попереднього місяця за договором є 15-те число наступного місяця, а отже такий місяць є не повним. Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що обчислення інфляційних втрат здійснюється з 1-го числа місяця в якому мав здійснюватися платіж, тобто нарахування інфляції здійснюється за період, коли заборгованість ще не виникла, що є неприпустимим в силу приписів статті 625 ЦК України.

Таким чином, при визначенні початкової дати нарахування інфляційних втрат слід вважати 1-ше число місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобовязання.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», господарський суд встановив, що сума інфляційних становить 7 489 284,22 грн., у звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних задовольняються судом частково у визначеному судом розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань за лютий 2015 року (акт приймання-передачі природного газу за січень 2015 року від 31.01.2015р.) та березень 2015 року (акт приймання-передачі природного газу за лютий 2015 року від 28.02.2015р.), господарський суд виходить з того, що розрахунок інфляційних позивачем здійснений за період менший календарного місяця (з 15.02.2015р. по 28.02.2015р. та з 15.03.2015р. по 31.03.2015р. відповідно), тому індексація у даному випадку не застосовується, що узгоджується з приписами статті 625 ЦК України.

Щодо клопотання відповідача за вх. № 17489/15 від 30.10.2015р. про зменшення розміру неустойки (штраф, пеня), суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розяснено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту зазначеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вимагаючи зменшення розміру неустойки, відповідач посилається на пункт 3 статті 83 ГПК України та статтю 233 ГК України та скрутне матеріальне становище відповідача.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи та обставини справи у їх сукупності, враховуючи фінансовий стан сторін, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (штраф, пеня) не підлягає задоволенню, оскільки:

- виходячи з положення статті 3 ЦК України, згідно яких до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність та розумність, відповідачем порушено майнові зобовязання перед позивачем;

- кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища, а також країни в цілому;

- учасник договору не повинен відповідати за прорахунки контрагента, який уклав з ним цей договір;

- важкий фінансовий стан відповідача не може бути підставою для звільнення його від обовязку належного виконання зобовязань перед кредитором;

- відповідач не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності;

- відповідач не надав доказів невідповідності стягуваного розміру неустойки наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець повязує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Крім того, з розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 786-р вбачається, що відповідно до Листа про наміри Уряду України і Національного банку до Міжнародного валютного фонду від 18 серпня 2014 року та з метою покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»:

- утворено міжвідомчу робочу групу з питань стягнення дебіторської заборгованості із споживачів природного газу та покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у складі згідно з додатком;

- доручено міжвідомчій робочій групі з питань стягнення дебіторської заборгованості із споживачів природного газу та покращення фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»: до 1 вересня 2014 року розробити план заходів із скорочення обсягу дебіторської заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за спожитий природний газ та затвердити помісячний план погашення заборгованості на вересень 2014 року грудень 2015 року, встановивши планові показники за групами споживачів.

Щодо заяви відповідача за вх. № 17494/15 від 30.10.2015р. про відстрочку виконання рішення, суд виходить з наступного.

Так, пунктом 6 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розяснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, повязаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Виходячи із встановлених господарських судом обставин, у звязку із проведенням антитерористичної операції у Донецькій області відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, ступінь якого істотним чином впливає на можливість продовження поточної діяльності з одночасним виконанням грошових зобовязань перед позивачем, встановлених рішенням у розглядуваній справі.

Так, доданою до заяви про відстрочку виконання рішення довідкою № 4-9-11312 від 25.06.2015р. підтверджено, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь юридичних осіб заборгованості на загальну суму 25 676 786,94 грн.

З наданої заявником довідки № 17/805 від 01 липня 2015 року, підписаної головним бухгалтером ПАТ «Енергомашспецсталь» вбачається, що виплата заробітної плати працівникам підприємства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року здійснювалась несвоєчасно. Негайне стягнення з відповідача всієї суми заборгованості призведе до подальшого порушення строків виплати чи взагалі невиплати з боку ПАТ «Енергомашспецсталь» заробітної плати працівникам підприємства, що суперечить вимогам ч.5 ст. 97, ч.1 ст. 115 Кодексу законів про працю, ч. 3 ст. 15, ст. 22, ч.ч. 1,6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Наданою фінансовою документацією відповідачем підтверджено збитковість діяльності його підприємства, а саме: відповідно до Балансу підприємства відповідача (Звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2015р. кредиторська заборгованість відповідача становить 5 477 697грн.; згідно звіту про взаєморозрахунки з нерезидентами станом на 30.06.2015р. кредиторська заборгованість відповідача становить 618 192,90 грн., з яких: прострочена 474 680,50 грн., дебіторська заборгованість - 178 552,10 грн., з яких: прострочена 27 133,60 грн.; згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2015р. вбачається, що прибуток ПАТ «Енергомашспецсталь» відсутній, збитки становлять 1 442 590 грн.

Разом з цим, ПАТ «Енергомашспецсталь» здійснюються заходи, спрямовані на стягнення заборгованості з контрагентів підприємства. Так, заявником заявляються позови до господарських судів, предявляються письмові претензії контрагентам тощо (належним чином засвідчені копії рішень судів, претензій, тощо містяться в матеріалах справи).

Враховуючи значний розмір наявної заборгованості перед іншими юридичними особами, неможливість ПАТ «Енергомашспецсталь» одразу погасити стягувану цим рішенням заборгованість, господарський суд дійшов висновку, що зазначені обставини можуть призвести до паралізації діяльності підприємства, що, в свою чергу, не може вважатися адекватним заходом, оскільки негативні наслідки для відповідача та позитиві для позивача не є рівноцінними.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, господарський суд дійшов висновку, що відстрочка присуджених цим рішенням сум строком на 1 (один) рік, забезпечить виконання рішення господарського суду Донецької області від 30 жовтня 2015 року у справі № 905/1488/15, і у майбутньому надасть можливість заявнику (відповідачу) акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом, внаслідок чого заява ПАТ «Енергомашспецсталь» підлягає частковому задоволенню.

Господарський суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні статті 83 ГПК України щодо відстрочки виконання рішення від 30 жовтня 2015 року у справі № 905/1488/15, виконання вказаного рішення є більш вірогідним, тому є підстави вважати, що відповідач здійснить необхідних заходів по його належному та своєчасному виконанню.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір стягується з винної сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, місто Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) 39 614 525 (тридцять девять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч пятсот двадцять пять) грн. 25 коп. основного боргу, 6 159 945 (шість мільйонів сто пятдесят девять тисяч девятсот сорок пять) грн. 60 коп. пені, 2 773 016 (два мільйона сімсот сімдесят три тисячі шістнадцять) грн. 77 коп. штрафу, 320 606 (триста двадцять тисяч шістсот шість) грн. 41 коп. 3% річних, 7 489 284 (сім мільйонів чотириста вісімдесят девять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 67 479 (шістдесят сім тисяч чотириста сімдесят девять) грн. 48 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» 39 614 525 (тридцять девять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч пятсот двадцять пять) грн. 25 коп. основного боргу, 6 159 945 (шість мільйонів сто пятдесят девять тисяч девятсот сорок пять) грн. 60 коп. пені, 2 773 016 (два мільйона сімсот сімдесят три тисячі шістнадцять) грн. 77 коп. штрафу, 320 606 (триста двадцять тисяч шістсот шість) грн. 41 коп. 3% річних, 7 489 284 (сім мільйонів чотириста вісімдесят девять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 67 479 (шістдесят сім тисяч чотириста сімдесят девять) грн. 48 коп. судового збору, а всього 56 424 857 (пятдесят шість мільйонів чотириста двадцять чотири тисячі вісімсот пятдесят сім) грн. 73 коп. строком на 1 (один) рік до 30 жовтня 2016р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 04 листопада 2015р.

Суддя Л.В. Ніколаєва