Рішення № 53307902, 02.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.15р. Справа № 904/8751/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", м. Кривий Ріг

про стягнення 9 484,29 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" про стягнення заборгованості за поставлений товар та надані послуги у розмірі 9 484,29 грн., з яких 5208,36 основний борг, 434,51 грн. 3% річних, 3841,42 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2015.

19.10.2015 позивач подав до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з явкою позивача у судове засідання, в якому просить суд стягнути з відповідача 407,26 грн. витрат пов'язаних з явкою представника у судове засідання.

19.10.2015 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.10.2015 на 02.11.2015 .

30.10.2015 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу від 05.06.2012 року № УС 85 та про надання послуг від 05.06.2012 року № УС 84, до який позивачем також було додано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5208, 36 грн., три відсотки річних 279, 58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3883, 52 грн. Суд прийняв дану заяву до розгляду.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС УкрСпецтехніка" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвсет Плюс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № УС 85 (далі - договір купівлі-продажу, а.с. 66-69).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - оплатити і прийняти продукцію (далі - товар).

Покупець на підставі виписаних рахунків-фактур продавця протягом трьох банківських днів з моменту їх отримання зобов'язаний внести на поточний рахунок продавця передплату в розмірі 100% вартості товару (п. 2.4 договору купівлі-продажу).

На виконання умов договору купівлі-продажу, позивач виставив відповідачу рахунок від 03.12.2012 № 23008 на оплату датчику температури у кількості 1 шт. на суму 1497, 60 грн. з ПДВ (а.с.12).

13.12.2012 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 23195 на оплату наступних послуг: запуск двигуна - 1250, 00 грн. без ПДВ; транспортні послуги - 1842, 30 грн. без ПДВ. Всього на суму 3710, 76 грн. з ПДВ (а.с.13).

14.12.2012 сторони підписали акт надання послуг № 21134, в якому зазначили, що виконавцем були виконані такі послуги: запуск двигуна на суму 125 грн. без ПДВ та надані транспортні послуги на суму 1 842,30 грн., всього послуг на суму 3 710,76 грн. з ПДВ, та зазначено, що для виконання робіт позивачем було використано датчик температури у кількості 1 шт. загальною вартістю 1 497,60 грн. з ПДВ (а.с.14). Даний акт підтверджує передачу відповідачу товару.

Всього позивачем поставлено відповідачу товару та надано послуг на суму 5 208,36 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 5 208,36 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.4 договору купівлі-продажу, строк оплати поставленого товару на суму 1 497,60 грн. є таким, що настав, оскільки даним пунктом передбачена передплата у розмірі 100 % вартості товару..

Частиною 1 статті 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 23195 (оферта) на оплату наступних послуг: запуск двигуна - 1250, 00 грн. без ПДВ; транспортні послуги - 1842, 30 грн. без ПДВ. Всього на суму 3710, 76 грн. з ПДВ.

14.12.2012 сторони підписали акт надання послуг № 21134 (акцент), в якому зазначили, що виконавцем були виконані такі послуги: запуск двигуна на суму 125 грн. без ПДВ та надані транспортні послуги на суму 1 842,30 грн., всього послуг на суму 3 710,76 грн. з ПДВ.

Таким чином, договір про надання послуг було укладено у спрощений спосіб.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

02.04.2014 позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу від 01.04.2014 вих.№ 5, в якій вимагав негайно сплатити заборгованість, зокрема, за рахунками №№ 23008, 23195 (а.с.15-18). Відповідач цінний лист з даною вимогою у поштовому відділенні не забрав, у зв'язку з чим відправлення було повернуто позивачеві 06.05.2014, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті (а.с.77).

В абзаці першому Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення було оформлене останнім 06.05.2014, то відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, строк оплати наданих послуг на загальну суму 3 710,76 грн. є таким, що настав з 14.05.2014.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості за поставлений товар та надані послуги від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 208,36 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарський суд не приймає наданий позивачем договір про виконання робіт № УС 84 від 05.06.2012 (а.с.70-76), укладеного між позивачем та відповідачем, як підставу надання позивачем відповідачеві послуг перевезення та запуску двигуна з нижченаведених підстав.

Зі змісту пункту 1.1 вищезазначеного договору вбачається, що замовник на підставі даного договору доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на проведення ремонтних робіт (далі - ремонтні роботи) обладнання та/чи одиниць техніки на умовах, встановлених даним договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ремонтні роботи.

Відповідно до пунктів 3.2.1 та 3.2.3 замовник зобов'язаний подати виконавцю оформлену належним чином заявку на проведення ремонтних робіт. Узгодити з виконавцем Дефектну відомість. В Дефектній відомості має бути вказано перелік необхідних ремонтних робіт, запасних частин і матеріалів, необхідних для проведення ремонтних робіт за договором.

Отже, предмет договору про виконання робіт № УС 84 від 05.06.2012 не стосується предмету спору. Сторони не надали суду докази, які б підтверджували, що транспортні послуги та послуги з запуску двигуна надані за договором про виконання робіт № УС 84 від 05.06.2012.

Крім того, рахунок від 13.12.2012 № 23195, виставлений позивачем відповідачу на оплату послуг, містить посилання на договір про виконання робіт без зазначення номеру та дати укладання останнього. В той час як акт надання послуг від 14.12.2012 № 21134 має посилання на договір № - від 01.08.2012 (а.с.13-14), а не на договір про виконання робіт № УС 84 від 05.06.2012.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У звязку з тим, що відповідач прострочив оплату поставленого товару, позивач нарахував йому 3% річних за період з 15.12.2012 по 25.09.2015 у сумі 124,94 грн. та інфляційні втрати за період січень-листопад 2014 року у розмірі 1 213,60 грн., а також у зв'язку з простроченням оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних за період з 07.05.2014 по 25.09.2015 у розмірі 154,64 грн. та інфляційні втрати за період січень-листопад 2014 року у розмірі 2 669,92 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.63-64), суд задовольняє дану вимогу частково, оскільки розрахунок 3% річних за прострочення оплати наданих послуг позивач здійснив за період з 07.05.2014 по 25.09.2015, тоді як встановлено судом вище прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг почалось з 14.05.2014. Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 277,43 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції за період січень-листопад 2014 року, а саме розрахунок інфляційних втрат позивачем за вищезазначений період здійснений з сукупним індексом інфляції 1,659, тоді як правильно 1,2123259662. Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 1 105,87 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з явкою представника позивача у судове засідання у розмірі 407, 26 грн., що становлять вартість витрат на проїзд представника позивача (а.с.49-50).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з абзацем 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом визнано обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, явку повноважного представника у судове засідання було визнано обов'язковою ухвалами суду від 01.10.2015 та від 19.10.2015.

Враховуючи часткове задоволення позову, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язаних із забезпечення явки представника у судове засідання у розмірі 407,26 грн., також підлягає частковому задоволенню, пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 286,46 грн., що становить компенсацію вартості проїзних квитків, витрачених представником позивача на прибуття у судове засідання 19.10.2015.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 856,71 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність Інвест Плюс" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Майдан праці, буд. 1; ідентифікаційний код 33758736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кім. 417; ідентифікаційний код 37001696) основний борг у розмірі 5 208,36 грн., 3% річних у сумі 277,43 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 105,87 грн., 856,71 грн. судового збору та 286,26 грн. витрати, пов'язані з розглядом справи, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 09.11.2015

Суддя ОСОБА_1