Рішення № 53306338, 03.11.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9892/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

03 листопада 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Якимович К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 квітня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем був укладений кредитний договір № 02-08-Ип/34. До даного договору 15 серпня 2008 року було укладено Додаткову угоду № 1, 27 серпня 2008 року укладено Додаткову угоду № 2 та 09 грудня 2008 року Додаткову угоду № 3.

Відповідно до умов даного договору позивач надав відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси у сумі 150 тис. дол. США, терміном до 03.04.2023 року, з процентною ставкою 16% річних, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати всі зобов'язання згідно Договору у повному обсязі.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 04 квітня 2008 року був укладений іпотечний договір на квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності.

Зазначили, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка станом на 25 серпня 2015 року становить 3 872 282 грн. 96 коп., у тому числі:

- 2 779 107 грн. 48 коп. - заборгованість за кредитом;

- 806 965 грн. 94 коп. - заборгованість по відсотках;

- 286 209 грн. 54 коп. - пеня.

Посилаючись на те, що термін повернення кредиту у повному обсязі був визначений ними таким, що настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 02-08-Ип/34 від 04 квітня 2008 року у розмірі 162 298, 49 дол. США та 286 209 грн. 54 коп. звернути стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, виселити ОСОБА_1 з вказаної квартири та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника позивача, позов підтримують в повному обсязі та не заперечують проти постановлення заочного рішення ( а.с. 65).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини поважності неявки в судове засідання суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є повним правонаступником ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем був укладений договір № 02-08-Ип/34 (а.с. 21-25).

Відповідно до п. 2.1., 3.2. кредитного договору позивач зобов'язується надати позичальникові в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси у сумі 150 000 дол. США, терміном до 03.04.2023 року, з процентною ставкою 14% річних, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитома та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

15 серпня 2008 року до даного кредитного договору було укладено між сторонами Додаткову угоду № 1 (а.с. 29-35), 27 серпня 2008 року укладено Додаткову угоду № 2 (а.с. 36-40), відповідно до якої процентна ставка за користування кредитними ресурсами встановлюється у розмірі 16%річних та 09 грудня 2008 року Додаткову угоду № 3 (а.с. 41-46).

У забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором, 04 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого є - квартира АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 47-50).

Оскільки судом встановлено, що позичальником за Кредитним договором не виконано свого зобов'язання з повернення на користь Банку суми Кредиту, доводи позивача про наявність підстав для звернення стягнення в рахунок погашення наведеної заборгованості на майно, яке є предметом Іпотечного договору є обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, ст. 1, ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 8.4.8 договору Банк має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання Іпотекодавцем будь-яких умов кредитного договору, у тому числі у разі несвоєчасної чи не в повному обсязі сплати платежів по кредитному договору.

З матеріалів справи вбачається, що на відміну від позивача, що виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у встановленому договором ліміті та строки, останній свої зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, не виконав, у зв'язку з чим у відповідача станом на 25.08.2015 року виникла заборгованість у розмірі 3 872 282 грн. 96 коп., у тому числі:

- 125 776, 83 дол. США, що еквівалентно 2 779 107 грн. 48 коп. - заборгованість за кредитом;

- 36 521, 66 дол. США, що еквівалентно 806 965 грн. 94 коп. - заборгованість по відсотках;

- 286 209 грн. 54 коп. - пеня.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установ (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови кредитного договору у частині своєчасного повернення кредиту, не проводились платежі по кредитному договору у частині погашення основної суми кредиту та процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 33 Закону України «Про іпотеку» вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Пунктом 10 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на заставне майно здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішення суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.

У п. 11.3.1 іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтями 37 Закону України «Про іпотеку».

За змістом ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

У п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" надано роз'яснення, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду шляхом визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, як це передбачено умовами договору та Законом України «Про іпотеку».

За змістом ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

При ухваленні рішення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (ч. 1 ст. 3 ЦК України), суд виходить із засад співмірності вимог позивача з вартістю предмету іпотеки. Однак суд, при визначенні ціни предмета іпотеки, виходить з того, що ціни на нерухомість не є сталими і мають тенденцію коливання (як зростання так і зниження), а тому вважає необхідним зазначити, що початкову ціну продажу предмета іпотеки необхідно встановити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ураховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує та у нього утворилася заборгованість за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 02-08-Ип/34 від 04 квітня 2008 року у розмірі 162 298, 49 дол. США та 286 209 грн. 54 коп. звернути стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Позовні вимоги щодо виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадян з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку встановленою частиною третьою цієї статі.

Порядок виселення мешканців з житлового приміщення, на яке звертається стягнення, визначений законодавством, передбачає обов'язкове письмове попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем вказаний порядок дотриманий не був, попереджень про виселення з квартири за адресою АДРЕСА_1 у порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку" та ЖК України відповідачу не надсилалось.

Суд не приймає до уваги посилання представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у позовній заяві на те, що ними було направлено вимогу відповідачу про добровільне виселення з житлового приміщення, оскільки відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не надав суду належних доказів того, що ОСОБА_1 надсилалося письмове попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Виходячи викладеного вище, суд не знаходить також підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині виселення ОСОБА_1 з квартири за адресою - АДРЕСА_1.

Також, зважаючи на набрання 07 червня 2014 року Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та враховуючи вимоги ст. 217 ЦПК України дане рішення не підлягає виконанню на час дії даного Закону.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягають витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 897 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 257, 264, 509, 526, 530, 551, 575, 589, 590, 610-612, 624, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 33, 36, 37, 40 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 109 ЖК України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 224, 228, 233 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за кредитним договором № 02-08-Ип/34 від 04 квітня 2008 року у розмірі 162 298, 49 дол. США та 286 209 грн. 54 коп. звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 90,00 кв.м., житловою площею - 46,60 кв. м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) судовий збір у розмірі 3 897 грн. 60 коп. (три тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень шістдесят копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя М. О. Шаховніна