Ухвала суду № 53303066, 05.11.2015, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

05.11.2015

Справа №642/8611/15 к

Провадження № 1кс/642/2791/15

У Х В А Л А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., за участю секретаря Лозоватої А.В., слідчого Літкевич В.П., представника потерпілої ОСОБА_1 - захисника ОСОБА_2, розглянувши клопотання слідчого СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 про арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2015 року слідчий СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на квартиру, яка належить потерпілій ОСОБА_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Органом досудового слідства встановлено, що 01 травня 2014 року гр. ОСОБА_4 в групі з гр. ОСОБА_5, знаходячись у нотаріуса за адресою : м.Харків вул.Полтавський Шлях 140-а, надавши підробні довідки про сплату боргу ОСОБА_1 перед кредитною спілкою, шахрайським шляхом, з метою заволодіння грошовими коштами останньої, ввели в оману власницю квартири №23 по вул. Академіка Павлова в буд. №148- ОСОБА_1, у якої був борг в суммі 199 680 грн. в Кредитній Спілці СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА СПІЛКА (код ЄДРПОУ - 37877047) розташованій за адресою: м.Харків, вул. Червоноармійська 12, запевнивши її, що кредитна спілка припиняє своє існування, і умовивши під приводом погашення боргу ОСОБА_1 перед кредитною спілкою, укласти 2 договори позики - один на суму боргу в кредитній спілці -199 680 грн., інший на суму 249 960 гривень (відсоток за користуванням першої позики у розрахунку за 3 роки, протягом яких борг має бути сплаченим), які насправді ОСОБА_1 не отримувала та договір іпотеки на зазначену квартиру.

По даному факту СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 190 КК України за № 12014220510002481 від17 вересня 2014 року.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_1 повідомила, що взагалі грошей від ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не отримувала, а довідки про погашення боргу перед кредитною спілкою не відповідають дійсності, як тепер вона зрозуміла, оскільки датовані за декілька днів до того, як вона укладала договір позики, (і були їй надані лише для того, щоб умовити її підписати нові договори позики та іпотеки) тоді як насправді борг перед кредитною спілкою був погашений вказаними громадянами вже після укладання відповідних договорів позики та іпотеки між потерпілою та гр.ОСОБА_6 та ОСОБА_5Разом з тим за борг вона справно платила відсотки, однак сумму 249 960 грн від ОСОБА_6 вона взагалі не отримувала.

Коли ж ОСОБА_1 вирішила повернути борг ОСОБА_5 в сумі 199 680 грн., сплачений останнім перед кредитною спілкою, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 почали предявляти претензії на суму 249 960 грн. за другим договором, які вона взагалі не отримувала, відмовилися отримувати відсотки за користування грошима по першому договору, які нібито були сплачені перед кредитною спілкою, і підготувала папери нотаріусу про стягнення квартири на їх користь, враховуючи те, за договорами позики штрафні санкції перевищують суму боргу.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 03.11.2015 року потерпілою ОСОБА_1 було подано слідчому клопотання вчинення дій повязаних з арештом належної їй квартири, яка є предметом злочину, на який зазіхають шахраї, і яка до прийняття рішення по кримінальному провадженню, може незаконно вибути з володіння потерпілої, перепродати добросовісним покупцям, що унеможливить її повернення потерпілій.

Дане клопотання було задоволено слідчим, яки також зазначає у поданому ним клопотання, що квартира, яка належить потерпілій ОСОБА_1, відповідно до ч.2 п.3 ст. 167 КПК України є предметом кримінального правопорушення.

В судове засідання іпотекодержатель ОСОБА_7 не зявився, про дату, місце та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки слідчого судді не сповістив, у звязку з чим, з урахуванням думки сторін кримінального провадження, слідчий суддя вважає можливим розглянути клопотання за його відсутністю.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого Літкевича В.П. та представника потерпілої ОСОБА_1- захисника ОСОБА_2, які підтримали клопотання, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З аналогічним клопотанням слідча СВ Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_8 зверталася до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова у жовтні 2014 року.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.10.2014 року клопотання слідчого було задоволено, та накладений арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1

05.10.2015 року заявник ОСОБА_7, який є іпотекодержателем, звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова із клопотанням про скасування арешту майна - квартири № 23, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 148, накладеного ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.10.2014 року за клопотанням слідчого Кузміної В.І.

В клопотанні заявник зазначив, що між ним та ОСОБА_1 був укладений договір позики (надалі договір-1) від 01.05.2014 року, відповідно до якого заявником як позичальником було передано у власність ОСОБА_1 суму грошей готівкою у розмірі 249 600,00 грн. Для забезпечення виконання договору-1 між заявником як першим «іпотекодержателем» та ОСОБА_5, як другим «іпотекодержателем», також ОСОБА_1, як «іпотекодавцем», був укладений договір іпотеки від 01.05.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 (надалі договір-2).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 06.10.2015 року клопотання іпотекодержателя ОСОБА_10 було задоволено, та скасовано накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.10.2014 року арешт майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_1

05.11.20915 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 355 ч.3, 15 ч.3, 190 ч.3 КК України.

Відповідно до вимоги ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинувачено, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння , можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України,арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Як вбачається з поданих до клопотання матеріалів по даному кримінальному провадженню ОСОБА_7 хоча і було повідомлено про підозру, однак майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є власністю потерпілої ОСОБА_1 і не є власністю підозрюваного ОСОБА_7

Крім того, слідчий в поданому ним клопотанні посилається на те, що вищевказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України, яка передбачає підстави тимчасово вилученого майна.

Однак, як вірогідно встановлено слідчим суддею, вищевказана квартира, що є власністю потерпілої ОСОБА_1, слідчим тимчасово не вилучалась.

Також слід зазначити, що метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.

Сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобовязана навести підстави, у звязку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди).

Таких підстав, у звязку з якими потрібно здійснити арешт майна, слідчим наведене не було.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню потерплою ОСОБА_1 заявлений не був.

З огляду на наведене слідчій суддя визнає клопотання про накладення арешту на майно необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131-132, 167 ч.2, 170- 173 КПК України,

В и р і ш и в:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 про арешт майна, а саме квартири № 23, яка розташована в будинку № 148 по вул. Академіка Павлова м. Харкові та належить на праві приватної власності потерпілій ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення, а якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії цієї ухвали.

Слідчий суддя В.В. Вікторов