Рішення № 53301484, 04.11.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

справа № 638\9669\15-ц

2\638\4653\15

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 листопада 2015 року м. Харків

Дзержинський районний суду м. Харкова в складі головуючого судді Штих Т.В., секретаря Кондратюк І.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства « Альфа- Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, надалі Позивач, звернулась до суду з позовом про визнання недійсним п. 2.10 кредитного договору № 700002164 від 13 листопада 2007 року, між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», відповідно до якого ОСОБА_2 передав ЗАТ «Альфа-Банк» у заставу транспортний засіб Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 № кузову JMBXTCW5W8Z002893, надалі автомобіль, в якості Основного забезпечення / Предмета застави.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, свою згоду на передачу автомобіля у заставу вона не надавала, а тому зазначена передача автомобіля у заставу є незаконним.

Відповідач-1 ОСОБА_2 визнав позовні вимоги та підтвердив, що дійсно при передачі автомобіля у заставу, згоди його дружини ОСОБА_1 не було.

Відповідач-2 ПАТ «Альфа-Банк» позовні вимоги не визнав, зазначив, що ОСОБА_1, підписуючи договір поруки № 700002164-П від 13.11.2007 року, надала згоду на передачу автомобіля у заставу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія ІІ ВЛ № 438965 від 19.10.1984 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ТОВ «ТЕХНО-АРТ», було придбано автомобіль та оформлено на імя ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.11.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, судом встановлено, що оскільки на момент придбання автомобіля ОСОБА_2 знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, а також що автомобіль був придбаний для спільного використання в інтересах сімї, зазначений автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідно до п. 2.10 кредитного договору № 700002164 від 13 листопада 2007 року, між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 передав ЗАТ «Альфа-Банк» у заставу транспортний засіб Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 № кузову JMBXTCW5W8Z002893 в якості Основного забезпечення / Предмета застави.

Отже, кредитний договір № 700002164 від 13 листопада 2007 року є договором змішаного типу, містить в собі умови як кредитного договору, так і договору застави. Саме на пункт 2.10 кредитного договору розповсюджуються дії норм матеріального права, що регламентують передачу автомобіля у заставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 закону «Про заставу», майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Відповідно до ч. 1 ст. 578 ЦК України, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Відповідно до положень ч. 3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, судом встановлено, що для передачі автомобіля, який перебуває у спільній власності подружжя і є цінним майном, у заставу згода співвласника ОСОБА_1 є обовязковою та повинна бути у письмовій формі.

Щодо позиції ПАТ «Альфа-Банк» про те, що підписуючи договір поруки № 700002164-П від 13.11.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма умовами кредитного договору та обовязками боржника ОСОБА_2, що є на думку ПАТ «Альфа-Банк» згодою ОСОБА_1 на передачу автомобіля у заставу, суд зазначає, що вказаний договір поруки є самостійним зобовязанням ОСОБА_1 у відносинах з ПАТ «Альфа-Банк» і є окремим видом забезпечення зобов'язань. Поручитель і заставодавець є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як порука, а заставодавець є суб'єктом іншого виду забезпечення виконання зобов'язання - застави. Правовий статус поручителя й заставодавця врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. Відповідно до ст. 533 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, зважаючи на той факт, що порука є окремим зобовязанням ОСОБА_1, суд приходить до висновку що твердження ПАТ «Альфа-Банк» не ґрунтуються на законі і підписання зазначеного договору поруки ОСОБА_1 не є її згодою на передачу автомобіля у заставу.

При розгляді справи судом встановлено, що фактично своєї згоди на передачу вказаного автомобіля у заставу ОСОБА_1, як співвласник автомобіля в силу презумпції спільності майна подружжя, не надавала.

Часткою ОСОБА_1 в спільному майні ОСОБА_2 розпорядився без її згоди, чим порушив її майнові права, передбачені ст. 41 Конституції України, ст. 319, ч. 2 ст. 321 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зважаючи на встановлені при розгляді справи порушення ч. 1 ст. 6 Закону «Про заставу», ч. 1 ст. 578 ЦК України, ч. 1, 3 ст. 65 СК України при передачі автомобіля у заставу суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, Законом України « Про заставу»

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до ПАТ «Альфа-Банк» задовольнити.

Визнати пункт 2.10 кредитного договору № 700002164 від 13.11.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк» недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 та ПАТ « Альфа- Банк» в рівних частках по 121 гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 243 гривни 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя : Штих Т.В.