Ухвала суду № 53299918, 22.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1617/2000/12 Номер провадження 11-кп/786/686/15Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С. А. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

Категорія: ч.1 ст.128 КК України Н.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Захожай О.І.

суддів: Маліченко В.В., Корсун О.М.

з участю секретаря : Гнітько А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №12012180230000022 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Лохвицького району Полтавської області Катриченка А.М. та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2015 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гиряві Їсківці, Лохвицького району, Полтавської області, жителя м. Лохвиця. АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.128 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто:

за участю прокурора: Пархоменко А.О.

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_3

потерпілого: ОСОБА_5

представника потерпілого - адвоката Затенка Г.В.

ВСТАНОВИЛА :

На вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2015 року прокурор у кримінальному провадженні прокуратури Лохвицького району Полтавської області Катриченко А.М. подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду відносно ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке є явно несправедливим через м'якість. Ухвалити новий вирок, за яким призначити покарання ОСОБА_4 за ст.128 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. На підставі ст. 76 КК України покласти обов'язки передбачені п.п.2,3 ч.1 вказаної статті.

Свої апеляційні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що при призначенні покарання судом не належним чином не взято до уваги особу винного, а саме ОСОБА_4 вчинив злочин перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, протягом всіх судових засідань, факт необережного нанесення тяжких тілесних ушкоджень обвинувачений оспорював з метою уникнення призначення судом більш тяжчої міри покарання, а також, перешкоджав встановленню істини у кримінальному провадженні.

Окрім цього, судом не покладено обов'язки на обвинуваченого згідно ст. 76 КК України, що унеможливлює здійснювати належний контроль за поведінкою засудженого.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2015 року щодо ОСОБА_4 скасувати, кримінальне провадження закрити.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд не взяв до уваги показання ОСОБА_5 в частині механізму нанесення йому тілесних ушкоджень, оскільки вони, як вважає суд, спростовуються іншими доказами кримінального провадження в сукупності.

Свідки, які неодноразово викликалися в суд на допит категорично стверджували, що ОСОБА_4 не штовхав ОСОБА_5 і не міг цього зробити, бо в момент падіння ОСОБА_5 був від нього на значній відстані - близько 2 м.

Показання експерта ОСОБА_7 не можуть бути належним доказом, оскільки вони спростовуються висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи.

Судом першої інстанції встановлено, 21.09.2012 року, близько 23 год., в м. Лохвиця, Полтавської області ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на літньому майданчику у наметі біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що належить ПП ОСОБА_16, який розташований по АДРЕСА_2. після спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_5, під час розмови необережно відштовхнув його від себе, в результаті чого потерпілий ОСОБА_5 не втримався на ногах, впав на бетонну підлогу майданчика та отримав в результаті падіння тілесні ушкодження у вигляді перелому лівих скроневої та тім'яної кісток, забою головного мозку в лівій скроневій області, з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій тім'яно-скроневій ділянці, садини, припухлість в лівій скроневій обл. голови, кровотеча з лівого слухового проходу, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2015 року ОСОБА_4 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі вимог ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Позов прокурора прокуратури Лохвицького району Полтавської області в інтересах Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 користь Департаменту фінансів Полтавської обласної державної адміністрації 5 397 грн. витрат за лікування в Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В.Скліфосовського ОСОБА_5

Позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 10 660,99 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відмовлено в стягненні процесуальних витрат.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника в підтримку їх апеляційної скарги, заперечення прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим та не підтримав апеляцію прокурора, заперечення проти апеляції обвинуваченого та в його інтересах захисника, обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника, колегія суддів вважає, що надані апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини інкримінованого злочину та обґрунтовано визнав винним ОСОБА_4 у скоєнні злочину за який він засуджений.

Винуватість ОСОБА_4 доведена сукупністю доказів зазначених у вироку суду, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву.

Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально - процесуального чи матеріального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни вироку, колегією суддів не встановлено.

Судом першої інстанції відповідно до вироку надана правильна оцінка показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, експерта ОСОБА_7 та матеріалам судмедекспертиз №2537, № 74 та комісійної № 58\14 відповідно до яких в межах пред*явленого обвинувачення доведена вина ОСОБА_4 в необережному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, яку під час досудового слідства обвинувачений не заперечував та під час проведення слідчих дій зазначав, яким чином ним були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_5. Сукупність показань зазначених свідків встановила і причину дій обвинуваченого під час продовження сумісного вживання спиртних напоїв за кошт ОСОБА_4 по відношенню до потерпілого, який « добалакався». При цьому було вірно враховано , що обвинувачений , потерпілий та свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходились в стані значного алкогольного сп*яніння, під час оцінки їх показань стосовно обставин скоєння вказаного злочину, з врахуванням того , що вказані особи являються між собою знайомими на протязі тривалого часу з відповідним ставленням до наслідків скоєного злочину. При цьому було достовірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 надавав кошти на лікування потерпілого під час знаходження ОСОБА_5 в лікарні.

У колегії суддів також не викликають сумнівів стабільні показання потерпілого про те , що саме від дій ОСОБА_4 йому були спричинені виявленні у нього тілесні ушкодження, с послідуючою втратою свідомості під час падіння від удару головою об бетонну поверхню долівки літнього майданчика торговельного закладу, як було встановлено судом першої інстанції. Судом першої інстанції також було правильно враховано , що тілесні ушкодження які отримав потерпілий в результаті падіння у вигляді перелому лівих скроневої та тім'яної кісток, забою головного мозку в лівій скроневій області, з крововиливом під тверду мозкову оболонку в лівій тім'яно-скроневій ділянці, садини, припухлість в лівій скроневій області голови, кровотеча з лівого слухового проходу - згідно висновку експертизи № 2537 могли утворитися якщо тілу надати прискорення. Таким чином достовірно доведено, що вказане прискорення під час падіння потерпілого відбулося якраз від дій обвинуваченого. Вказаним також спростовуються твердження обвинуваченого , що тілесні ушкодження у потерпілого утворилися від його самостійного падіння , без його втручання при цьому.

Таким чином у колегії суддів відсутні будь які підстави ставити під сумнів показання в судовому засіданні експерта ОСОБА_7, які колегія суддів також вважає достовірними та такими , що відповідають фактичним обставинам скоєного злочину.

Відповідно до вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок суду про механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок поштовху ОСОБА_4 потерпілого та його подальшому падінні тіла ОСОБА_5 на бетонну підлогу майданчика с послідуючою травмою голови із підстав зазначених у вироку. При цьому було також встановлено , що присутні на місці скоєння злочину свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому не причетні.

В матеріалах кримінального провадження маються матеріали, відповідно до яких стосовно ОСОБА_4 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Після скасування прокурором постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, ОСОБА_4 надав явку з повинною та приймав участь в проведенні слідчих дій, вже не заперечуючи своїх дій , стосовно того, що штовхнув ОСОБА_5 і внаслідок цього потерпілий упав, не зважаючи на наявність первинних пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про самостійність падіння потерпілого, які також в подальшому змінили свої показання та вказували , що вже не бачили , як саме впав ОСОБА_5. При цьому вбачається , що територія літнього майданчика , де відбулося спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, має не значні розміри та розташована на відкритій місцевості. Відповідно до вказаного не відповідають дійсності і доводи апеляції про неможливість поштовху обвинуваченим внаслідок значної відстані до потерпілого. Як було встановлено в суді першої інстанції, факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому відбувся безпосередньо під час знаходження вказаних осіб за столом перед моментом розливу горілки, для вживання якої учасники події там знаходились. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь які данні про те , що до вказаного моменту та перед цим потерпілий падав або не впевнено рухався та потребував сторонньої допомоги для цього, оскільки всі учасники події прийшли до майданчику самостійно. Таким чином відсутні підстави вважати що потерпілий внаслідок вжитого алкоголю вів себе не адекватно та безпідставно впав самостійно. Підтвердженням цього є факт того , що ОСОБА_4 штовхнув потерпілого з послідуючим його падінням , після слів ОСОБА_5- «наливай», тобто горілку куплену обвинуваченим, яка не належала потерпілому.

Крім того від ОСОБА_4, який не перебував під вартою, ні яких скарг до прокуратури та інших органів, на дії працівників міліції під час слідства не надходило. Твердження ОСОБА_4 про те , що його обманули працівники міліції під час слідства з метою його само обмови не заслуговують на увагу і колегія суддів вважає їх методом захисту з метою уникнення покарання за скоєний злочин.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційної інстанції повідомив, що у потерпілого відсутні підстави його обмовляти.

Таким чином відповідно до вказаного та виходячи з висновків повторної комісійної судово- медичної експертизи № 58\14 від 20.05.2015 року достовірно вбачається , що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 були спричинені саме ОСОБА_4 при обставинах вказаних ним під час проведення слідчого експерименту від 24.12.2012 року.

Таким чином колегія суддів вважає вину ОСОБА_4 в межах пред*явленного обвинувачення за ст. 128 КК України доведеною.

Також не підлягають до задоволення і вимоги прокурора про призначення більш суворішого покарання ОСОБА_4 за скоєний злочин відповідно до безпідставності мотивів апеляції стосовно визначеного покарання. При цьому враховується , що потерпілий також не оскаржував визначене судом покарання ОСОБА_4

Враховуючи викладене та керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокуратури Лохвицького району Полтавської області Катриченка А.М. залишити без задоволення, а вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2015 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Судді:

Захожай О.І. Корсун О.М. Маліченко В.В.