Ухвала суду № 53299881, 08.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3062/14-к Номер провадження 11-кп/786/348/15Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С. Д. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

Категорія:ч.2 ст.187 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - Герасименко В.М.

суддів - Ландара О.В., Т ара ненка Ю.П.

з секретарем - Погорілій Ю.І, Костюченко М.В.

за участю прокурора - Акуловій С.М., Пархоменка А.О., Космач І.С.

потерпілого -ОСОБА_3

захисника - Делії В.М.

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами захисника Делії В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, старшого прокурора прокуратури Ленінського району м.Полтави на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 27 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 не працює, не одружений, дітей не має, раніше судимий:

-12.12.2013 року Київським районним судом м. Полтава, за ч. 1 ст.187 КК України до позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк на 2 роки,

засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Київського районного суду м.Полтави від 12.12.2013 року та остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на залучення експерта: 786 грн. 24 коп. за проведення товарознавчих експертиз, 1967 грн. 68 коп. за проведення судово-імунологічних експертиз, а всього 2753 грн.92 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 та на користь Головного фінансового управління Полтавської обласної державної адміністрації, для перерахування ПОКЛ ім.М.В. Скліфосовського 4387 грн.02 коп. за лікування ОСОБА_3

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим в тому, що 24.05.2014 року близько 07 год., він, будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, діючи повторно, скоїв напад на ОСОБА_3, з метою заволодіння його майном, із застосуванням насильства, яке виразилося в нанесенні одного удару кулаком руки в область обличчя, від якого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю та подальшого нанесення близько 7 ударів ногами у взутті по обличчю та голові ОСОБА_3, спричинив йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді: черепно - мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню з органічною неврологічною симптоматикою, легким вестибуло-атактичним, цефалічним синдромами з посттравматичним субарахноідальним крововиливом, перелому кісток носу, гематоми та садна шкіри обличчя з контузією та субконьюктивальним крововиливом лівого ока. Після чого, ОСОБА_5, скориставшись фізичною перевагою над ОСОБА_3, який є інвалідом дитинства 2-ї групи, та його безпорадним станом, відкрито заволодів його майном, а саме: мобільним телефоном "Nokia 5130" вартістю 225 грн., наручним годинником «CITIZEN» вартістю 1540 грн., 1 парою кросівок вартістю 485 грн., ременем вартістю 100 грн., та грошима в сумі 103 грн.

В принесеній в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 апеляційній скарзі адвокат Делія В.М. просить вирок Ленінського районного суду м.Полтава від 27.02.2015 року скасувати та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 за ч.2 ст.187 КК України.

Зазначив, що суд першої інстанції поверхово розглянув справу, дав неправильну оцінку добутим доказам, а деяким доказам не дав оцінку взагалі, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого вирок суперечить дійсним обставинам справи та вимогам КПК України. Вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України не доведена, отже він підлягає виправданню.

В поданій апеляційній скарзі прокурор прокуратури Ленінського району м.Полтави просить вирок Ленінського районного суду м.Полтава від 27.02.2015 року скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? всього майна, на підставі ст.71 КК України визначити остаточно покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м.Полтави від 12.12.2013 року та призначити остаточно 8 років позбавлення волі з конфіскацією ? всього майна, що є власністю засудженого.

Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, захисника - адвоката Делія В.М., який підтримав подану ним в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених, прокурора, який апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Ленінського району м.Полтави не підтримав та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника та прокурора задоволенню не підлягають з таких підстав.

Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.

Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що вина його підзахисного не ґрунтується на доказах, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_3, даними ним в суді першої інстанції, даними висновків судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_3, даними протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_3 та протоколу огляду місця події від 24.05.2014 року, показаннями свідка ОСОБА_6

Так, в ході судового розгляду в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно ОСОБА_5 24.05.2014 року близько 7 год. ранку несподівано наніс йому удар кулаком в обличчя від якого він втратив рівновагу та впав на землю, після чого ОСОБА_5 наніс ще серію ударів ногами по його обличчю та голові. В подальшому обвинувачений заволодів належним йому майном, а саме зірвав наручний годинник, забрав мобільний телефон, ремінь, пару кросівок та грошові кошти в сумі 103 грн.

За даними висновку судово-медичної експертизи №772 від 24.06.2014 року в потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: черепно - мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеню з органічною неврологічною симптоматикою, легким вестибуло-атактичним, цефалгічним синдромами з посттравматичним субарахноідальним крововиливом, перелому кісток носу, гематоми та садна шкіри обличчя з контузією та субконьюктивальним крововиливом лівого ока, які утворились не менш ніж від двохкратної дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети з подібними характеристиками, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В момент отримання тілесних ушкоджень під експертний міг перебувати як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні або близькому до них. Тілесні ушкодження під експертному були спричинені в короткий проміжок часу, тобто одномоментно. Вищевказані тілесні ушкодження не характерні для утворення їх при падінні тіла на площину, як з раніше наданим прискоренням, так і без такого.

В ході проведеного за участі потерпілого ОСОБА_3 слідчого експерименту, останній показав, як саме ОСОБА_5 наніс йому тілесні ушкодження.

За даними висновку додаткової судово-медичної експертизи №851 від 24.06.2014 року, показання ОСОБА_3, дані ним в ході проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у останнього.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_6 пояснив, що під час ранкової пробіжки 24.05.2014 року він бачив двох хлопців, які йшли по дорозі в напрямку річки, повертаючись назад бачив, що один з хлопців лежав з закривавленим обличчям обабіч дороги на землі, інший же сидів над ним, схилившись. З огляду на побачене, він викликав швидку допомогу та невдовзі приїхала і карета швидкої допомоги, і працівники міліції.

За даними протоколу огляду місця події від 24.05.2014 року, на залізобетонних блоках поблизу території скважини №3 ПАТ «Полтававодоканал» виявлено ОСОБА_5, який перебуває в стані алкогольного сп'яніння та має при собі мобільний телефон «Nokia 5130», наручний годинник «CITIZEN», пара кросівок, ремінь та гроші в сумі 103 грн. На відстані 350-400 метрів вправо від огорожі скважини №3 ПАТ «Полтававодоканал» оглянуто ділянку зі слідами бурого кольору, де і був виявлений потерпілий ОСОБА_7 з тілесними ушкодженнями.

Окрім того, за даними висновку судово-імунологічної експертизи за №51 від 24.06.2014 року, кров людини у слідах на сорочці та штанях ОСОБА_5 може походити від гр-на ОСОБА_3, походження її від гр-на ОСОБА_5 виключається.

Враховуючи вищеведене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, наведені у вироку суду докази на підтвердження вини обвинуваченого належним чином перевірені судом, узгоджуються між собою, добуті без будь-яких порушень кримінального процесуального законодавства.

В апеляційній скарзі, принесеній в інтересах обвинуваченого захисник вказує на недопустимість, як доказу винуватості ОСОБА_5, протоколу огляду місця події від 24.05.2014 року, оскільки він складений слідчим з порушенням вимог ст..237 КПК України, так як ОСОБА_5, не будучи затриманим та не маючи статусу підозрюваного, не відомо на якій підставі був обшуканий та, загалом, не занесений до протоколу огляду.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, оскільки огляд місця події проведений 24.06.2014 року у відповідності з положеннями статті 237 КПК України. При цьому, всупереч тверджень захисника, за змістом протоколу обшук особи ОСОБА_5 не проводився.

Безпідставним є ствердження захисника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що за змістом висновку судово-медичної експертизи потерпілий ОСОБА_3 під час звернення до лікувальних закладів зазначав різні обставини отримання ним тілесних ушкоджень.

Так, відповідно до положень ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Тому, з урахуванням показань потерпілого ОСОБА_3, наданих ним в ході судового розгляду та які в повній мірі узгоджуються з іншими зібраними в даному кримінальному провадженні доказами, суд дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції щодо м'якості призначеного вироком суду ОСОБА_5 покарання.

Так, призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст.ст.65, 71 КК України, яке обране з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, його характеристики, тому саме призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5

Підстав для винесення нового вироку апеляційним судом та, відповідно, призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника - адвоката Делії В.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та старшого прокурора прокуратури Ленінського району м.Полтави залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м.Полтави від 27 лютого 2015 року відносно ОСОБА_5 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.

СУДДІ :

Герасименко В.М. Ландар О.В. Тараненко Ю.П.