Рішення № 5329826, 26.08.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2009 р.Справа № 17/78-09-3189 За позовом: Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Кирничанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Зуєва Л.Є.

Представники:

від прокурора: Лянна О.А. на підставі посвідчення;

від позивача: не зявився;

від відповідачів: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Ізмаїльський міжрайонний прокурор в інтересах держави, в особі Кирничанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди комунального майна недійсним.

Відповідач в судові засідання призначені по справі не зявився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштові повідомлення про вручення ухвал суду, які маються в матеріалах справи, відзив на позов не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Ізмаїльською міжрайонною прокуратурою проведена перевірка додержання вимог діючого законодавства при укладені договорів оренди комунального майна. В ході проведення якої встановлено, що 01.10.2007р. між Кирничанською сільською радою Ізмаїльського району в особі її голови Пріснака П.П. та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди комунального майна, а саме нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Кирнички, вул.Шкільна, 2, з метою використання під магазин змішаних товарів.

Відповідно до ст. 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006р. №489-V, у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Проте, в порушення вимог ст. 118 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, договір оренди нерухомого майна між Кирничанською сільською радою Ізмаїльського району та підприємцем ОСОБА_1 укладений без проведення конкурсу.

Згідно довідки Кирничанської сільської ради від 07.04.2009р. №62 та пояснень самого ж голови Пріснака П.П., при передачі в оренду об'єкту комунальної власності підприємцю ОСОБА_1 конкурс і оцінка майна не проводилися, конкурсна комісія для проведення конкурсу з оренди комунального майна не створювалась, перелік комунального майна, що підлягає передачі в оренду не складався і не затверджувався. відповідні оголошення в засобах масової інформації не друкувались, що зробило не можливим надходження будь-яких інших заяв на оренду вказаного майна.

Крім того, спірний договір від 01.10.2007р. укладений без прийняття рішення Кирничанської сільської ради щодо передачі вказаного приміщення в оренду.

Зазначені обставини спонукали Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кирничанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області звернутися до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди комунального майна недійсним та передачу обєкта оренди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2009р. порушено провадження у справі 17/78-09-3189 за позовом Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Кирничанської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання недійсним договору оренди та передачу обєкта оренди.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та надані в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закону), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 5 вищевказаного Закону передбачено, що орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства ( ст. 6).

Згідно ст. 7 Закону, ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку, встановленому частиною сьомою статті 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006р. №489-V, у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що в порушення вимог ст. 118 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, договір оренди нерухомого майна між Кирничанською сільською радою Ізмаїльського району та підприємцем ОСОБА_1 укладений без проведення конкурсу.

Як вбачається з наявної у справі копії довідки Кирничанської сільської ради від 07.04.2009р. №62 та пояснень самого ж голови Пріснака П.П., при передачі в оренду об'єкту комунальної власності підприємцю ОСОБА_1 конкурс і оцінка майна не проводилися, конкурсна комісія для проведення конкурсу з оренди комунального майна не створювалась, перелік комунального майна, що підлягає передачі в оренду не складався і не затверджувався. відповідні оголошення в засобах масової інформації не друкувались, що зробило не можливим надходження будь-яких інших заяв на оренду вказаного майна.

Крім того, спірний договір від 01.10.2007р. укладений без прийняття рішення Кирничанської сільської ради щодо передачі вказаного приміщення в оренду, що також підтверджує незаконність його укладання.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно вимог ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вказаний договір є таким, що не відповідає вищезазначеним вимогам норм цивільного законодавства України, та підлягає визнанню недійсним в установленому законом порядку.

У відповідності до вимог п. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину передбачені ст. 217 України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоче одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано суд недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнане судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (ч.3 ст. 207 ГК України). Стосовно позовних вимог викладених прокурором в п. 2 резолютивної частини позову, а саме про застосування до відповідача правових наслідків недійсності правочину у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України, суд розглянувши матеріали справи дійшов висновку, що заявлена позовна вимоги обґрунтована та підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Предметом укладеного договору оренди нежитлового приміщення є передача в строкове платне користування нежитлове приміщення. Згідно п. п. 4, 10 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.99 року за № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду в інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього договору, і визначає відповідачами, як правило, обох контрагентів за договором. Виняток можуть становити випадки, коли одним з контрагентів є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається другий контрагент. Таким чином, в якості позивача прокурором вірно визнано Кирничанську сільську раду Ізмаїльського району. Відповідно до п.п. 3, 3.1, 3.2, 3.3 вищевказаних роз'яснень, угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом. Окрему категорію становлять угоди, які можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку за позовом заінтересованої особи, прокурора чи його заступника. За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59 Цивільного кодексу). Оскільки дійсність чи недійсність нікчемного правочину визнається безпосередньо законом і не залежить від волі сторін, то наслідки його недійсності визначаються безпосередньо законом. При цьому правові наслідки недійсності нікчемного правочину, встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. За таких обставин, приймаючи до уваги ті обставини, що за загальним правилом, встановленим ст. 216 ЦК України, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є реституція, суд вважає за можливість застосувати реституцію у вигляді зобовязання відповідача повернути Кирничанській сільській раді Ізмаїльського району Одеської області комунальне майно, одержане за договором оренди. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна України”, ст.ст. 203,204,215,216 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення, укладений між Кирничанською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, укладений в порушення вимог діючого законодавства, у звязку з чим позовні вимоги Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49,п.1-1,80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Договір оренди не житлового приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кринички, вул. Шкільна, 2, укладений 01.10.2007р. між Кирничанською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 визнати недійсним на майбутнє.

3.Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ повернути Кирничанській сільській раді Ізмаїльського району Одеської області нежитлове приміщення, розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кринички, вул. Шкільна, 2.

(Стягувач Кирничанська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області)

Наказ видати.

4.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р31114092800008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 85 грн. 00 коп. /вісімдесят пять грн. 00 коп./ - державного мита.

Наказ видати.

5.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ до Головного управління державного казначейства України по Одеській області /код бюджетної класифікації 22050000, (символ звітності 259), р/р31217259700008 Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) 312 грн. 50 коп. /триста дванадцять грн. 50 коп./ - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після вступу рішення в законну силу.

Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2009р.

Суддя