Постанова № 53297041, 26.10.2015, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/7072/15-а

Провадження № 2-а/361/492/15

26.10.2015

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Шинкар А.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначає, що постановою Верховної ОСОБА_2 України № 59-VIII від 25 грудня 2014 року «Про звільнення суддів», на підставі п.9 ч. 5 ст.126 Конституції України він був звільнений з посади судді Апеляційного суду Київської області у звязку поданням заяви у відставку, і таким чином набув права на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка діяла на момент звільнення у відставку, в розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку. Оскільки позивач пропрацював на посаді судді понад 30 років, то грошове утримання збільшується на 20 відсотків (10x2) і повинно становити 90 відсотків заробітку.

Після видання на підставі постанови ВРУ від 25.12.2014р. головою апеляційного суду наказу із змінами про виключення із списочного складу суддів Апеляційного суду Київської області № 19 від 02.02.2015 року та № 347 від 08.10.2015 року позивач звернувся до Управління ПФУ в м. Броварах та Броварському районі Київської області (далі управління ПФУ або відповідач) з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке йому було призначено з 04 лютого 2015 року у розмірі згідно зі ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла станом на 01.01.2015р. в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообовязкове державне страхування, який працює на відповідній посаді.

Не погодившись з розміром призначеного грошового утримання, позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку, виходячи з відсоткового розміру згідно з ч.3 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка діяла станом на момент його звільнення у звязку з виходом у відставку.

Згідно з листом заступника начальника управління Пенсійного фонду в м. Броварах та Броварському районні № 529/Ч-01 від 25.09.2015 року в проведенні зазначеного перерахунку позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що з 01.01.2015р. змінилась норма закону щодо встановлення відсоткового розміру при призначенні грошового утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків.

Вказана відмова, на думку позивача, є неправомірною та такою, що порушує його право на досягнутий рівень гарантій незалежності суддів та не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій і незалежності суддів.

У звязку з наведеним позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, зобовязати здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків за кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотка від суми грошового утримання судді у розмірі 22776 грн. 60 коп., яка зазначена у довідках Апеляційного суду Київської області №№ 05/025/015 від 02.02.2015 року та 05/025/123 від 10.09.2015 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 04 лютого 2015 року з урахуванням фактично сплаченого щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідач у письмових заперечення позов не визнав, посилаючись на те, що грошове довічне утримання позивачу призначено відповідно до діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 вересня 2013 року позивач подав до Верховної ОСОБА_2 України та ОСОБА_2 ради юстиції заяву про відставку.

ОСОБА_2 Юстиції України, рішенням від 15 жовтня 2013 року № 1032/0/15-13, вирішила внести подання до Верховної ОСОБА_2 України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Київської області, у звязку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної ради України «Про звільнення суддів» № 59-VІІІ від 25 грудня 2014 року позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Київської області на підставі заяви про відставку.

Як вбачається з наказу голови Апеляційного суду Київської області № 19 від 02 лютого 2015 року із змінами від 08 жовтня 2015 року, позивача виключено із списочного складу суддів Апеляційного суду Київської області відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України №59-VІІІ від 25 грудня 2014 року у звязку із звільненням у відставку.

З розрахунку щомісячного довічного грошового утримання з уточненнями, вбачається, що стаж роботи позивача на посаді судді становить 33 років 05 місяців 14 днів.

Згідно довідок № 05/025/015 від 02 лютого 2015 року та № 05/025/123 від 10 вересня 2015 року, виданих Апеляційним судом Київської області позивачу, його заробітна плата, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 22 776 грн. 60 коп.

04 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Управлінням ПФУ позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 60 відсотків від 18270 грн. (з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» із змінами, внесеними Законом № 1622-VII від 31 липня 2014 року, відповідно до яких максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 15 розмірами мінімальної заробітної плати).

Згідно Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, відповідно до Розділу II п/п 2, п.28 цього Закону, внесено зміни в ч. 3. ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме цифра "80 змінена на "70, тобто, щомісячно довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку.

Оскільки позивач пропрацював на посаді судді понад 30 років, то грошове утримання збільшується на 20 відсотків (10x2) і повинно становити 90 відсотків заробітку працюючого судді.

Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про статус суддів» № 2863-XII від 15.12.1992 року із змінами до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 від 10.07.1995 р., виданим відповідно до ст. 25 Конституційного Договору між Верховною ОСОБА_2 України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової служби.

Згідно п.11 « Перехідних положень» розділ XIII ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Дана норма закону діяла і на час звільнення з посади судді у відставку відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_3 України № 59 VIII від 25 грудня 2014 року «Про звільнення суддів», тому позивач набув права на призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70% від грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді на даний період, плюс 20 відсотків що становить 90 відсотків.

Однак, коли після видання на підставі постанови ВРУ від 25.12.2014р. головою суду наказу про виключення із списочного складу суддів Апеляційного суду Київської області № 19 від 02.02.2015 року із змінами від 08.10.2015 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказане утримання йому було призначено з 04 лютого 2015 року у розмірі згідно зі ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, яка діяла з 01.01.2015р. в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Не погодившись з розміром призначеного грошового утримання, позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку, виходячи із 70 відсотків грошового утримання працюючого судді, яке має бути збільшене на 20 відсотків, враховуючи його стаж на посаді судді понад 30 років, що було передбачено законом на момент звільнення у відставку та відповідно набуття права на призначення довічного грошового утримання. Згідно листа відповідача № 529/Ч-01 від 25.09.2015 року в проведенні зазначеного перерахунку позивачу було відмовлено, з посиланням на те, що на час подачі заяви про призначення грошового забезпечення судді у відставці діяла норма закону, яка передбачала грошове утримання судді у відставці в розмірі 60 відсотків.

Суд виходить з того, що згідно з п.4 ст.109 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення, а згідно п.6 ст. 111 цього ж Закону, повноваження судді припиняються з дня набрання чинності Постановою Верховної ОСОБА_3 України. Тобто законодавець не повязує звільнення судді з виданням наказу голови Апеляційного суду про виключення того чи іншого судді зі списку суду, навпаки - основоположним є виключно Постанова Верховної ОСОБА_3 України про звільнення судді.

Постанова Верховної ОСОБА_3 України № 59-VIII від 25 грудня 2014 року «Про звільнення суддів» була підписана головою Верховної ОСОБА_3 України вже 26 грудня 2014 року і в цей же день направлена до Апеляційного Суду Київської області для виконання, про що свідчить лист Державної судової адміністрації України № 8-7095/14 від 26.12.2014 року «Щодо виконання Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 25.12.2014 року № 59 - VIII «Про звільнення суддів».

У вказаній Постанові ВРУ чітко зазначено: звільнити з посади відповідно до п.9 частини 5 ст.126 Конституції України суддю Апеляційного суду Київської області Черкасова Володимира Миколайовича.

Суд вважає обґрунтованим доводи позивача, що незалежно від того, коли суддя був в змозі звернутися з відповідною заявою до органів Пенсійного Фонду про призначення щомісячного довічного грошового утримання (оскільки ця можливість напряму залежить від того, коли йому Апеляційним судом будуть видані необхідні документи для подачі) про призначення такого довічного грошового утримання судді, Пенсійний Фонд зобовязаний керуватися законом, який діяв на час припинення повноважень судді, тобто Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року № 2453- VI із змінами внесеними в ст. 138 цього Закону відповідно до ч. 2 п. 28 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII.

Відповідно до ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 8 ч.4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Відповідно до Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», гарантії самостійності та незалежності суддів забезпечуються особливим порядком фінансування, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судівтаінші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання, призначеного судді у відставці, проводиться згідно вимог ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до вимог частини першої статті 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній станом на 26.12.2014р., судді, який вийшов у відставку, щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячної довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді.

З 01.01.2015 року до вищевказаного Закону були внесені зміни і з цього часу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку був зменшений до 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування,а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Аналіз наведених норм законів свідчить про те, що станом на 26.12.2014 року на момент виходу позивача у відставку та набуття в звязку з цим права на отримання довічного грошового утримання судді у відставці розмір належної йому виплати був передбачений законом 70 відсотків грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді плюс 20 відсотків за десять повних років роботи понад 20 років на посаді судді, оскільки позивач пропрацював на посаді судді понад 33 повних роки.

Зміни законодавства з 01.01.2015р. не можуть вплинути на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, який був передбачений законом на момент виходу у відставку позивача, оскільки у відповідності до ст.58 Конституції України не можуть бути застосовані, так як закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують відповідальність. Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Крім того, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII було змінено лише відсоткову ставку грошового утримання судді, що враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тоді як норма, відповідно до якої передбачено, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, жоднихзмін не зазнала.

Таким чином, відсотковий розмір довічного грошового утримання, який було визначено суддям (залежно від суддівського стажу) на момент їх звільнення з посади, не може змінюватись, тому і перерахунок такого утримання має проводитись, виходячи з цього розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року № 21-371а14.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у звязку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обовязків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді(пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обовязки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обовязкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у звязку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Судом встановлено, що відповідачем було призначено довічне грошове утримання судді у відставці у відсотковому розмірі, меншому, ніж передбачав закон на момент набуття позивачем права на призначення такого утримання, чим було звужено без законних підстав обсяг права позивача на таке утримання, тому суд приходить до висновку, що відмова у здійсненні перерахунку за заявою відповідача є протиправною та порушує право позивача на досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій і незалежності суддів, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 було обчислено виходячи з суми 18270,00 грн. відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 6-4, згідно з яким максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 15 розмірами мінімальної заробітної плати.

Проте, такі дії відповідача суд також знаходить неправомірними, адже відповідно до пункту 2.1 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додається, зокрема, довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до УПФУ були подані довідки про заробітну плату, згідно з яких його заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 22 776,60 грн., у тому числі: оклад 13398,00 грн., надбавка за вислугу років (70%) 9378,60 грн.. Саме з вказаної суми й повинно здійснюватися обчислення довічного грошового утримання позивача.

Доводи відповідача про внесені зміни до положень статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на момент виключення судді зі списку суду, суд не бере до уваги, оскільки ним було застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року у справі № К/800/12309/13.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання, як судді у

звязку з відставкою, відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07 липня 2010 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи позову ґрунтуються на чинному законодавстві та узгоджуються із наявними у справі доказами, заперечення відповідача суперечать принципу верховенства права та нормам Конституції України, тому позов слід задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6,9,71,99,104-107,158-163,183-2 КАСУ, ст.ст. 47,109,111,138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII , ст.ст. 8,22, 58, 126 Конституції України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовзадовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області щодо відмови у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно достатті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року ОСОБА_1 із розрахунку 90 відсотків за кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років два відсотка від суми грошового утримання судді у розмірі 22776 грн. 60 коп., яка зазначена у довідках Апеляційного суду Київської області №№ 05/025/015 від 02.02.2015 року та 05/025/123 від 10.09.2015 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 04 лютого 2015 року з урахуванням фактично сплаченого щомісячного довічного грошового утримання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя А. О. Шинкар