Ухвала суду № 53294477, 03.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2143/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1958/К/15 суддя: Чумак Т.А.

Категорія - 53 (І) Суддя-доповідач - Чорнобук В.І.

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорнобук В.І.

суддів - Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.

при секретарі - Петренко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про скасування наказу про відсторонення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4,

представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - Смолькова Анна Миколаївна,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») про скасування наказу про відсторонення від роботи.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на посаді виконуючого обов'язки начальника дільниці ТЕЛСР цеху ТП № 3 Апостолівського відділення ПАТ «Укртелеком». 14.08.2013 року позивачу було оголошено наказ про відсторонення його від займаної посади, який мотивовано тим, що він не пройшов перевірку знань з охорони праці та техніки безпеки на виробництві, але це не відповідає дійсності, оскільки він у 2012 році пройшов навчання в Дніпропетровському ДУВК «Моноліт» та отримав відповідне посвідчення. 28.02.2013 року ОСОБА_3 знову здав залік по перевірці знань з питань охорони праці, про що було зроблено відповідний запис у виданому раніше йому посвідченні.

За таких обставин, уточнивши позовні вимоги 02 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 просив суд скасувати наказ про відсторонення, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час відсторонення.

09 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укртелеком» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, мотивуючи позовні вимоги тим, що 08 жовтня 2013 року телеграмою йому надійшло повідомлення про його звільнення за наказом від 07 жовтня 2013 року. Копія наказу та трудова книжка при звільненні йому не видавалися. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив суд скасувати наказ від 07.10.2013 року про звільнення його з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України, як незаконний, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» № 816 від 02 серпня 2013 року про відсторонення від роботи ОСОБА_3

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» № 1229/вк від 07 жовтня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 за п.3 ст.40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді виконуючого обов'язки начальника дільниці технічної експлуатації лінійних споруд та розвитку цеху телекомунікаційних послуг № 3 (м. Апостолове) Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком».

Стягнуто з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 65 950 гр. 08 коп. (зробивши відрахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів). Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 3 091 гр. 41 коп. (зробивши відрахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів). Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укртелеком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Так, висновок суду про те, що позивач 28.02.2013 року пройшов перевірку знань з питань охорони праці суперечить доказам наданим відповідачем та показанням свідків, зокрема ОСОБА_6 Посвідчення ОСОБА_3 не може бути доказом проходження ним перевірки знань з охорони праці, оскільки воно не містить підпису голови комісії ОСОБА_7, а наявний підпис ОСОБА_6 не є дійсним, оскільки останнім заперечується факт проходження перевірки позивачем. Крім того, суд необґрунтовано послався на формулювання наказів №814 від 02.08.2013 року, №932 віл 06.09.2013 року, №935 від 06.09.2013 року та №1229/вк від 07.10.2013 року, як на підтвердження проходження чергової перевірки позивачем, проігнорувавши відсутність підпису позивача в посвідченні та покази свідків щодо не проходження ОСОБА_3 перевірки знань, а також відсутність будь-яких доказів того, що позивач проходив перевірку. Судом було проігноровано докази відсутності на роботі позивача протягом тривалого часу. Враховуючи, що позивачем було допущено систематичне невиконання без поважних причин обов'язків передбачених трудовим договором, що повністю підтверджується матеріалами справи, наказ від 07.10.2013 року про звільнення ОСОБА_3 є повністю законним.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Укртелеком» - Смолькову А.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які кожен окремо заперечували проти апеляційної скарги і просили її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 118-к від 19.10.2000 року Центру електрозв'язку № 7 Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» ОСОБА_3 прийнятий робітником цеху електрозв'язку № 15. (том 2, а.с.172)

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача 26.04.2000 року Центр електрозв'язку № 7 (м. Кривий Ріг) Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком» перетворено у Центр електрозв'язку № 7 (м. Кривий Ріг) Дніпропетровської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»; з 16.04.2004 року Центр електрозв'язку № 7 (м. Кривий Ріг) Дніпропетровської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» перейменований у Центр електрозв'язку № 7 (м. Кривий Ріг) Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»; 14.06.2011 року ВАТ «Укртелеком» перейменовано на ПАТ «Укртелеком». (том 2, а.с.176-178)

10.02.2012 року наказом заступника директора з питань праці та персоналу Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» № 153/Вк на позивача покладено виконання обов'язків начальника дільниці лінійних споруд електрозв'язку та розвитку цеху телекомунікаційних послуг № 3 (м. Апостолове). (том 2, а.с.173)

З наказу директора Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» Сухих Д.А. № 814 від 02.08.2013 року «Про результати перевірки стану охорони праці в цеху ТП № 3 (м. Апостолове) (том 1, а.с.33-34) вбачається, що 02.08.2013 року службою охорони праці філії було проведено перевірку стану охорони праці в цеху телекомунікаційних послуг № 3 м. Апостолове. Під час перевірки було виявлено ряд порушень вимог нормативних актів і посадових обов'язків керівниками дільниць. Інженером з охорони праці ОСОБА_6 було прийняте рішення про вилучення талонів попередження у ОСОБА_3, проте він відмовився надати посвідчення для вилучення талонів попередження №№ 1, 2 і 3 без пояснення причин, в зв'язку з чим було наказано, зокрема, відсторонити в.о. начальника дільниці ТЕЛСР ОСОБА_3 від самостійної роботи до проходження додаткового навчання безпечним умовам праці та підтвердження знань з питань охорони праці під час позачергової перевірки комісією з перевірки знань філії. Також наказано в.о. начальника дільниці ТЕЛСР ОСОБА_3 протягом місяця пройти додаткове навчання безпечним умовам праці - традиційне, самостійне з використанням сучасних технічних засобів навчання, начальнику цеху ОСОБА_7 провести в.о. начальника дільниці ТЕЛСР ОСОБА_3 позаплановий інструктаж з обов'язковою перевіркою знань.

Крім того, наказом директора Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» від 02 серпня 2013 року № 816 (том 1, а.с.35) ОСОБА_3 відсторонено від роботи до усунення ним перешкод для допуску до роботи. В обґрунтування прийнятого рішення у наказі зазначено, що 28.02.2013 року в ЦТП № 3 (м. Апостолове) Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» була проведена періодична перевірка знань працівників з питань охорони праці (протокол № 1 від 28.02.2013 року), а у червні поточного року було виявлено, що ряд працівників цеху своєчасно не пройшли обов'язкову перевірку знань, на підставі чого начальнику цеху ОСОБА_7 було видано припис від 20.06.2013 року № 03-06 щодо забезпечення в термін до 05.08.2013 року проведення перевірки знань з охорони праці працівників, які не пройшли перевірку. На виконання припису 02.08.2013 року було проведено перевірку знань з охорони праці, під час якої ОСОБА_3 відмовився як від проходження перевірки знань з охорони праці, так і від надання письмових пояснень щодо причин своєї відмови, про що складено відповідний акт.

02.08.2013 року комісією у складі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 складено акт про ознайомлення позивача з наказом від 02.08.2013 року № 816 про відсторонення його від роботи. (том 1, а.с.37)

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 посилався на те, що періодичне навчання з питань охорони праці він проходив, що вбачається з посвідчення щодо періодичної перевірки знань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування наказу про відсторонення, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ №816 від 02.08.2013 року про відсторонення позивача від роботи є незаконним.

Колегія суддів може погоджується таким з висновком суду виходячи з наступного.

За положеннями ст. 18 Закону України «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно - правових актів з охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

За змістом ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Типового положення про навчання та перевірку знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 року № 15, вимоги Типового положення є обов'язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб'єктами господарювання (далі - підприємства) незалежно від форми власності та видів діяльності. На підприємствах на основі Типового положення, з урахуванням специфіки виробництва та вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються і затверджуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, а також формуються плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими мають бути ознайомлені працівники. Перед перевіркою знань з питань охорони праці на підприємстві для працівників організовується навчання: лекції, семінари та консультації (п.1.3, 3.2, 3.8).

Положенням про навчання з питань охорони праці працівників ВАТ «Укртелеком» СУОП 01-07 (далі - Положення) передбачено, що вказане Положення встановлює порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці керівників та інших працівників структурних підрозділі ВАТ «Укртелеком» в процесі трудової діяльності. Відповідно до п.п.3.3, 3.10, 3.11, 3.13, 4.1.15 даного Положення в Апараті управління Товариства, філіях, центрах, цехах, що мають виробничі підрозділи, на підставі Положення, з урахуванням специфіки виробництва і вимог нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються плани-графіки проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, які затверджуються наказом, і з якими працівники повинні бути ознайомленні. Формою перевірки знань з охорони праці працівників є іспит. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видається посвідчення установленого зразка, яке дає право на виконання робіт, вказаних у посвідченні. Відповідальність за організацію і здійснення навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці (організація, оформлення, облік і збереження протоколів перевірки знань, оформлення і облік посвідчень) покладається на роботодавця, в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів, а контроль - на службу (групу) охорони праці. Перед перевіркою знань з питань охорони праці керівники структурних підрозділів організують навчання з питань охорони праці за учбовими планами і програмами, розробленими з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов'язків працівників і затверджуються наказом.

Відповідно доп.4.2.11 зазначеного Положення керівники та спеціалісти, в службові обов'язки яких входить безпосереднє виконання робіт з підвищеною небезпекою, проходять періодичну перевірку не рідше одного разу на рік, а відповідно до наказу № 12 від 06.02.2013 року (том 2, а.с.133) позивача призначено відповідальною особою, що має право на видачу нарядів-допусків на виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Наказом в.о.начальника ЦТП № 3 ОСОБА_7 № 14 від 07.02.2013 року (том 1, а.с.168) для перевірки знань працівників структурних підрозділів з питань охорони праці та електробезпеки призначено комісію у складі голови комісії ОСОБА_7, заступника голови комісії ОСОБА_12 та членів комісії - ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 та наказано провести перевірку знань з питань охорони праці та електробезпеки 28 лютого 2013 року в кабінеті охорони праці ЦТП № 3 (м. Апостолове). У пункті 4 вказаного наказу визначено, що результати перевірки знань фіксувати у протоколі «Протокол засідання комісії з перевірки знань» та посвідченнях.

З посвідчення № 15/12, виданого 28.02.2012 року на ім'я ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_3 проходив перевірку знань з питань охорони праці 28 лютого 2012 року та 28 лютого 2013 року. (том 3, а.с.6-9)

Згідно протоколу № 1 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 28 лютого 2013 року комісія у складі ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 перевірила знання нормативно-правових актів з охорони праці в обсязі посадових обов'язків у працівників ЦТП № 3. У вказаному протоколі за № 15 зазначений ОСОБА_3, при цьому у графі «Знає/не знає» здійснено запис «Знає», у графі «Підпис особи, яка проходить перевірку знань» підпис позивача відсутній. Вказаний протокол підписаний головою та членами комісії. (том 3, а.с.170-171)

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_3 пройшов перевірку знань з питань охорони праці 28 лютого 2013 року, що підтверджується відповідними письмовими матеріалами справи, а саме: протоколом № 1 від 28.02.2013 року та записом у посвідченні позивача про проходження чергової перевірки знань.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що висновки суду про те, що позивач 28.02.2013 року пройшов перевірку знань з питань охорони праці суперечить доказам наданим відповідачем та показанням свідків, зокрема ОСОБА_6 і посвідчення ОСОБА_3 не може бути доказом проходження ним перевірки знань з охорони праці, оскільки воно не містить підпису голови комісії ОСОБА_7, а наявний підпис ОСОБА_6 не є дійсним, оскільки останнім заперечується факт проходження перевірки позивачем, відхиляються колегією суддів, оскільки в наказі № 814 від 02.08.2013 року, що виданий директором Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком», зазначено про відсторонення позивача від самостійної роботи до проходження додаткового навчання безпечним умовам праці та підтвердження знань з питань охорони праці під час позачергової перевірки комісією з перевірки знань філії та зобов'язано позивача пройти додаткове навчання безпечним умовам праці. Вказаний наказ не містить жодного посилання на факт не проходження позивачем чергової перевірки знань.

Крім того, у наказі № 932 від 06.09.2013 року «Про дисциплінарне стягнення» вказано, що позивачу необхідно прибути до управління філії для проходження перевірки знань з охорони праці у зв'язку з вилученням талону попередження за порушення вимог нормативних актів і посадових обов'язків з охорони праці № 3; у наказі № 935 від 06.09.2013 року «Про позачергову перевірку знань з охорони праці» (том 1, а.с.45) зазначено, що позивача зобов'язано 05.09.2013 року прибути на засідання комісії філії з перевірки знань для проходження позачергової перевірки знань з охорони праці та електробезпеки та наказано начальнику СОП організувати 13.09.2013 року засідання комісії з перевірки знань філії для проходження позачергової перевірки знань з питань охорони праці та електробезпеки; у наказі № 1229/вк від 07.10.2013 року «Про звільнення ОСОБА_3» також вказано, що 02.08.2013 року позивача було відсторонено від роботи до проходження додаткового навчання безпечним умовам праці і перевірки знань з охорони праці та електробезпеки.

Посилання представника відповідача на те, що суд необґрунтовано послався на формулювання наказів №814 від 02.08.2013 року, №932 віл 06.09.2013 року, №935 від 06.09.2013 року та №1229/вк від 07.10.2013 року, як на підтвердження проходження чергової перевірки позивачем, проігнорувавши відсутність підпису позивача в посвідченні та покази свідків щодо не проходження ОСОБА_3 перевірки знань, а також відсутність будь-яких доказів того, що позивач проходив перевірку, колегія суддів не приймає до уваги, так як вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до змісту наказу № 816 від 02.08.2013 року в цей день було проведено перевірку знань з охорони праці, під час якої позивач відмовився від проходження цієї перевірки, на підставі чого його було відсторонено від роботи, але приймаючи рішення про необхідність проведення позачергової перевірки знань з питань охорони праці у ОСОБА_3, відповідач в порушення вимог Положення про навчання з питань охорони праці працівників ВАТ «Укртелеком» СУОП 01-07 план-графік про проведення такої перевірки не склав, наказ не видав, працівника з наказом про проведення перевірки знань своєчасно не ознайомив, тому зазначений наказ про відсторонення позивача від роботи є незаконним та підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із недодержання відповідачем норм законодавства, що регулює порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачений ст.40,147,149 КЗпП України, тому наказ про звільнення позивача підлягає скасуванню, а ОСОБА_3 має бути поновлено на роботі зі стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується таким висновком суду з виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом директора Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» Сухих Д.А. від 30 серпня 2013 року (том 1, а.с.38-39) ОСОБА_3 оголошено догану за неналежне виконання трудових обов'язків щодо забезпечення створення умов праці робочих місцях відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, що встановлено перевіркою знань з питань охорони праці.

06 вересня 2013 року до ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягне у вигляді догани у зв'язку із тим, що він не прибув 5 вересня 2013 року проходження перевірки знань із охорони праці. (том 1, а.с.41-42)

19 вересня 2013 року позивачу оголошено догану за прогул з тих підстав, він не з'явився для проходження перевірки знань із охорони праці 13 вересня 2013 року та був відсутній на роботі у цей день. За змістом наказу №1229/вк про звільнення ОСОБА_3 від 07 жовтня 2013 року (том 1, а.с.60-62) підставою для його звільнення стала сукупність систематичних порушень позивачем посадових обов'язків, за вчинення яких його притягнуто дисциплінарної відповідальності згідно наказів від 30 серпня 2013 року, 6 вересня 2013 року та 19 вересня 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст. 147 та ч.1 ст. 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно п. 3 до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог ч. 1 п. 3 ст. 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягали встановленню при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_3 з цих підстав, належать такі: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення.

Заходи дисциплінарного стягнення передбачені ст. 147 КЗпП України, до них належать догана та звільнення. Диспозиція наведеної норми дозволяє застосовувати до окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення, передбачені законодавством, статутами та положеннями про дисципліну.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 22,23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Положеннями ч.2 ст.149 КЗпП України передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Як вбачається з наказу №1229/вк від 07.10.2013 року, підставою для звільнення стала сукупність систематичних порушень позивачем посадових обов'язків, за вчинення яких його притягнуто дисциплінарної відповідальності згідно наказів від 30 серпня 2013 року, 6 вересня 2013 року та 19 вересня 2013 року.

Про те, що після винесення цих наказів ОСОБА_3 знову порушив трудову дисципліну, і саме це конкретне порушення є підставою для його звільнення, у наказі від 07 жовтня 2013 року не зазначено та доказів про вчинення такого правопорушення ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільненням позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП на підставі тих самих наказів та за ті ж самі дисциплінарні проступки, до ОСОБА_3 застосовано одночасно два види стягнення: і догану, і звільнення, що суперечить принципу заборони подвійної відповідальності за одне й теж саме порушення (ст. 147,149 КЗпП України), тому наказ №1229/вк від 07.10.2013 року про звільнення позивача неможливо вважати законним і він відповідно до ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на роботі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було допущено систематичне невиконання без поважних причин обов'язків передбачених трудовим договором, що повністю підтверджується матеріалами справи, наказ від 07.10.2013 року про звільнення ОСОБА_3 є повністю законним, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки вони спростовуються вказаними висновками суду. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не дотримався вимог ст.149 КЗпП України застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, не вжив жодних заходів для з'ясування причини неявки позивача на роботу, не відібрав у нього пояснення, що є грубим порушенням діючого трудового законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання ничжеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Зважаючи на те, що розгляд даної справи відбувався більше одного року не з вини позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заробітна плата підлягає стягненню по момент ухвалення рішення 03 червня 2015 року.

Перевіривши правильність розрахунку заробітної плати ОСОБА_3, що було зробленого судом першої інстанції, колегія суддів вважає його вірним, так як він відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірно визначив розмір середнього заробітку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2013 року (за винятком днів непрацездатності позивача) по 03.06.2015 року - день ухвалення судового рішення, що становить 65 590,08 грн. (147,21 грн. - середньоденна заробітна плата*448 днів вимушеного прогулу = 65 590,08 грн.), який підлягає стягненню з ПАТ «Укртелеком» на користь ОСОБА_3

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегіясуддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» відхилити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: