Постанова № 53293496, 23.10.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5293/15-а

Провадження № 2-а/0203/119/2015

ПОСТАНОВА

іменем України

23.10.2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді ЄдаменкоС.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання дій неправомірними щодо припинення виплати пенсії інваліду третьої групи,

встановив:

14 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська, в якому просила визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо припинення виплати їй пенсії як інваліду третьої групи, зобовязати відповідача поновити виплату пенсії з 01 квітня 2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває на обліку в ОСОБА_2 пенсійного фонду у Кіровському районі міста Дніпропетровська та отримує пенсію як інвалід третьої групи. У звязку з припиненням отримання пенсії позивачка звернулась до відповідача за розясненнями. З відповіді №П085-15 від 12серпня 2015 року дізналась, що пенсія їй не виплачується як працюючому державному службовцю відповідно до ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Позивачка вважає, що такі дії відповідача суперечать Конституції України, Конвенції про права інвалідів, Законам України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про основ соціальної захищеності інвалідів в Україні», практиці Європейського Суду з прав людини (зокрема, у справі «Кечко проти України»).

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав письмові заперечення, в яких вказав, що припинення виплати пенсії позивачу повязане з набранням з 01 квітня 2015 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки позивачка продовжує працювати на посад державного службовця. Збереження пенсій передбачено лише для інвалідів І та ІІ групи та інвалідів війни ІІІ групи, в той час як позивачка є інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1832 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. В позовній заяві позивач оскаржує бездіяльність субєкта владних повноважень щодо перерахунку пенсійних виплат. Згідно п.4 ч.1 ст. 18 КАС України справа належить до компетенції місцевих загальних судів як адміністративних судів. У відповідності до положень ст.1832 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи за загальним захворюванням, що підтверджується копією протоколу №4161 від 18 листопада 2014 року.

На час звернення до суду вона продовжує працювати на посаді державного службовця в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Кіровському районі м.Дніпропетровська.

З 01 квітня 2015 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачці на відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02 березня 2015 року, як працюючому державному службовцю.

03 серпня 2015 року позивачка звернулася до відповідача з листом, в якому просила поновити виплату їй пенсії по інвалідності, оскільки вважає, що через припинення виплати пенсії порушуються її конституційна права (а.с. а.с. 11 12)

ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Кіровськом районі міста Дніпропетровська від 12 серпня 2015 року № П 085-15 «Щодо поновлення виплати пенсії» позивачці було відмовлено з розясненням положень чинного законодавства (а.с. 13).

Позивачка вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують її конституційні права на одержання пенсії, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Згідно абз.абз.2 3 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу»,«Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Так само, згідно абз.абз. 1, 2 ч.4 ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України» (2790-12 ), «Про прокуратуру» (1789-12), «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17), пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами (а.с. а.с. 11, 13) позивачка працює на посаді, яка, передбачала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Водночас, згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України»,«Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі, спеціальних, з цієї дати скасовані норми щодо пенсійного забезпечення за вказаними вище законами і, зокрема, за Законом України «Про державну службу».

Таким чином, з 01 червня 2015 року позивачка не працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», оскільки з вказаної дати в Україні більше не існує таких посад згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII. Отже з вказаної дати відпали правові підстави для тимчасової невиплати пенсії позивачці, навіть незважаючи на продовження її праці на державній службі.

При таких обставинах, обґрунтованими є вимоги позивачки про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати їй пенсії по інвалідності з 01 червня 2015 року та про зобовязання поновити виплату пенсії з цієї дати.

Що ж стосується вимог позивачки відносно тимчасового припинення виплати їй пенсії в період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року, то такі дії відповідача відповідають вимогам ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII), ч.4 ст.37 Закону України «Про державну службу» оскільки на той час позивачка працювала на посаді, яка давала право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому суд відзначає, що ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ч.4 ст.37 Закону України «Про державну службу» не поширювались на інвалідів війни ІІІ групи, в той час як позивачка є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням (а.с.22-23).

Посилання позивачки на положення Конституції України як на норми прямої дії не можуть бути взяті до уваги, оскільки Конституція України безпосередньо не визначає порядок та умови призначення пенсій і не містить відповідних нормативних приписів. Умови пенсійного забезпечення регулюються законодавством України, до якого, зокрема, належать і Закони України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу».

Оцінка відповідності Законів України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу» положенням Конституції України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України за зверненням уповноважених субєктів і не може бути здійснена судом загальної юрисдикції.

Не мають правового значення посилання позивачки на Конвенцію про права інвалідів від 13 грудня 2006 року, оскільки жодна з норм цього міжнародного документу не регулює питання призначення та виплати її пенсії.

Суд не приймає посилання позивачки і на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року (заява №63134/00), оскільки у вказаній справі йшлося про застосування зворотної дії закону, яким скасовувалось право на відповідну надбавку, в той час як Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» передбачав припинення виплати на майбутнє після набрання ним чинності.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України в редакції, чинній з 01 вересня 2015 року, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. Згідно ч.3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову немайнового характеру точно визначити неможливо, судові витрати слід розподілити між сторонами порівну, стягнувши з відповідача на користь позивачки половину сплаченого нею судового збору, що складає 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, ст.37 Закону України «Про державну службу», ст.ст.94, 158-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дії неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дні-пропетровська щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 червня 2015 року.

Зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська поновити виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01 червня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає чинності в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.В. Єдаменко