Постанова № 53288081, 02.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 р. № 820/9470/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати неправомірними дії Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо неправомірного затримання та вилучення майна ОСОБА_2, чим створено перешкоди у користуванні приватним майном - автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_1;

- зобов'язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області безоплатно повернути в натурі ОСОБА_2 автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_1;

- визнати неправомірними дії Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції з накладення арешту на майно ОСОБА_2, яке ним набуто на підставі державної реєстрації права власності серії САК № 029542 на автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_2;

- визнати неправомірною та скасувати постанову Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 27.01.2014 року ВП № 41561423;

- зобов'язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_2, набутого ним на підставі державної реєстрації права власності серії САК № 029542 на автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно свідоцтва про право власності серії САК №029542 він є співвласником на праві державної реєстрації спільної власності автомобіля ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску. З Акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 05.08.2015 року позивач дізнався про затримання його приватного майна інспектором ДПС взводу з ОСП №1 РДПС ОСОБА_4 України у Харківській області прапорщиком міліції ОСОБА_5, чим було створено перепони у вільному користуванні позивачем цим майном. Також позивач дізнався, що затримання та вилучення приватного майна позивача відбулося у зв'язку з постановою про розшук майна боржника ВДВС Дзержинського району м. Харкова. Позивач вважає, що діями відповідачів щодо затримання та вилучення автомобіля порушені його майнові права та створено перешкоди у користуванні приватним майном - автомобілем. А оскаржувана постанова Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 27.01.2014 року ВП № 41561423 в частині накладення арешту на легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806 є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідач, Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, письмової правової позиції стосовно заявлених позовних вимог до суду не надав.

Представник відповідача, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в письмових запереченнях зазначив, що Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 року було залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Третя особа, ОСОБА_3 в судове засідання 22.10.2015 року прибув проти задоволення позовних вимог не заперечував. ОСОБА_3 в судове засідання 02.11.2015 року не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.01.2014 року старшим державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 було відкрито виконавче провадження №41561423 по примусовому виконанню дублікату виконавчого листа №1-141/06 від 15.05.2006 року, виданого 08.01.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 19724,00 грн. в якості відшкодування матеріального збитку заподіяного злочином, 10000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди (а.с. 75,76).

27.01.2014 року в рамках даного виконавчого провадження №41561423 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806 та все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 82).

Також, 27.01.2014 року в рамках даного виконавчого провадження №41561423 було винесено постанову про розшук майна боржника, відповідно до якої оголошено розшук майна - легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806 та доручено Управлінню ОСОБА_4 України в Харківській області провести розшук, затримання та постановку на штрафну площадку легкового автомобіля ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806, про що негайно повідомити Дзержинський ВДВС Харківського міського управління юстиції (а.с. 88).

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо неправомірного затримання та вилучення майна ОСОБА_2, чим створено перешкоди у користуванні приватним майном - автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_1 та зобов'язання Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області безоплатно повернути в натурі ОСОБА_2 автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що співробітниками управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Харківській області, 05.08.2015 р. було зупинено автомобіль, який належить ОСОБА_3 та у звязку наявністю арешту та оголошення розшуку, накладеного Дзержинським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, автомобіль евакуйовано на штрафний майданчик (а.с. 11).

Відповідно до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1102 (далі Порядок №1102), у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку (абз.2 п.2 Порядку №1102).

Судом встановлено, що на момент вилучення управлінням ДАІ автомобіля позивача, виконавче провадження закінчене не було та арешт з автомобіля не знятий.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо затримання та примусового вилучення, шляхом доставляння на спеціальний майданчик 05.08.2015 року автомобіля ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806, який належить власнику ОСОБА_3 та співвласнику ОСОБА_2, є правомірними.

Також суд дійшов висновку щодо відсутності в Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області повноважень на повернення вилученого у позивача транспортного засобу з огляду на наступне.

Згідно п. 12 вищезазначеного Порядку №1102 повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.

Отже, враховуючи, що повернення автомобіля позивача можливе лише за вимогою державного виконавця, суд вважає, що Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області не наділене повноваженнями по поверненню вилученого у позивача транспортного засобу.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо неправомірного затримання та вилучення майна ОСОБА_2, чим створено перешкоди у користуванні приватним майном - автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_1 та зобов'язання Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області безоплатно повернути в натурі ОСОБА_2 автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_1, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції щодо неправомірного затримання та вилучення майна ОСОБА_2, чим створено перешкоди у користуванні приватним майном - автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_1; зобов'язання Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції безоплатно повернути в натурі ОСОБА_2 автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_1; визнання неправомірними дій Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції з накладення арешту на майно ОСОБА_2, яке ним набуто на підставі державної реєстрації права власності серії САК № 029542 на автомобіль ГАЗ 2217, державний номер НОМЕР_2; визнання неправомірною та скасування постанови Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 27.01.2014 року ВП № 41561423 та зобов'язання Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_2, набутого ним на підставі державної реєстрації права власності серії САК № 029542 на автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ 0604 СО, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно положень ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За приписами ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно вимог ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на майно та кошти та інші цінності боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності до вимог ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Так, ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за виняткам майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у Дзержинському ВДВС ХМУЮ знаходиться виконавче провадження №41561423 по примусовому виконанню дублікату виконавчого листа №1-141/06 від 15.05.2006 року, виданого 08.01.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 19724,00 грн. в якості відшкодування матеріального збитка заподіяного злочином, 10000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди (а.с. 75,76).

27.01.2014 року в рамках даного виконавчого провадження №41561423 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806 та все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (а.с. 82).

Судом встановлено, що легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806 перебуває у власності ОСОБА_3 та співвласності ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу №САК 029542 від 08.09.2011 року (а.с. 12), обліковою карткою приватного ТЗ АХ0604СО (а.с. 65), а також підтверджено поясненнями представника Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в попередніх судових засіданнях.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів в обґрунтування неможливості скасування постанови Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 27.01.2014 року за виконавчим провадженням №41561423 в частині накладення арешту на легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806, а також з огляду на те, що такий арешт майна порушує інтереси ОСОБА_2, який не є стороною виконавчого провадження, оскільки майно ОСОБА_2, а саме: автомобіля ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806, що належить йому на праві співвласності на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу №САК 029542 від 08.09.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач, Дзержинський ВДВС Харківського міського управління юстиції, як суб'єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а постанова Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 27.01.2014 року ВП №41561423 в частині накладення арешту на легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо зняття арешту з майна - легкового автомобіля ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806, належного власнику ОСОБА_3 та співвласнику ОСОБА_2, накладеного постановою Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 27.01.2014 року ВП №41561423, суд зазначає, що скасування постанови про накладення арешту тягне за собою обов'язок відповідача скасувати запис про арешт автомобіля, а отже вимога позивача щодо скасування арешту є передчасною, оскільки як зазначалось судом вище зазначений обов'язок виникає у відповідача після скасування постанови від 27.01.2014 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 27.01.2014 року ВП № 41561423 в частині накладення арешту на легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806.

Зобовязати Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції повернути власнику ОСОБА_3 та співвласнику ОСОБА_2 легковий автомобіль ГАЗ 2217, ДНЗ АХ0604СО, білого кольору, 2008 року випуску, № кузова 22170080399806.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_3, адреса: 61085, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 29,24 грн. (двадцять дев'ять гривень 24 копійки).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

СуддяБідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлено 06.11.2015 року.