Постанова № 53288025, 15.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 жовтня 2015 р. № 820/9192/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», третя особа Український державний університет залізничного транспорту про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Харківській області (далі по тексту позивач, ДФІ), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі по тексту відповідач, ПАТ «Мегабанк», банк), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Український державний університет залізничного транспорту (далі по тексту третя особа, УДУЗТ, університет), в якому просить суд стягнути з відповідача ПАТ «Мегабанк» (61002, м. Харків, вул. Артема, 50, код ЄДРПОУ - 09804119) кошти у розмірі 625, 85 грн. до бюджету на розрахунковий рахунок № 31110090700007 ГУ ДКСУ у Харківській області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході ревізії Української державної академії залізничного транспорту, правонаступником якої є Український державний університет залізничного транспорту встановлено, що за наявними в Академії документами з 01.01.2012 р. по 01.03.2014 р. діяло 29 договорів оренди на передачу окремо визначених приміщень нежитлових будівель загальною площею 2408, 92 кв. м., які обліковуються за Академією, укладеними з 17 організаціями-орендарями, серед яких і ПАТ «Мегабанк».

Також, як вказує позивач, документальною ревізією розрахунків за комунальні послуги, спожиті усіма орендарями, встановлено, що Академією за період з 01.01.2012 р. по 01.03.2014 р. не здійснювалось нарахування та не надавалась до відшкодування орендарям, -зокрема, ПАТ «Мегабанк» вартість витрат на реактивну електроенергію, призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на сплату вартості витрат на реактивну електроенергію, спожиту ПАТ «Мегабанк» за період з 01.01.2012 р. по 01.03.2014 р. на загальну суму 625, 85 грн.

Порушення встановлено шляхом співставлення договорів оренди, актів обстежень, переданих в оренду нежитлових приміщень, рахунків для оплати електроенергії з виставленими розрахунками сум, які підлягають відшкодуванню за спожиті вищезазначені послуги, та даними бухгалтерського обліку організації.

Внаслідок допущеного порушення Академії завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 625, 85 грн. у звязку з чим звертається до суду для стягнення в дохід Державного бюджету України.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову в яких відзначив, що він вважає висновок позивача, викладений в акті ревізії необгрунтованим і недоведеним жодним належним доказом, оскільки як визначено в п. 6.33 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.

Так, між відповідачем і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області 23.06.2009 року був укладений договір оренди № 4065-Н, предметом якого є строкове платне користування нежитловим приміщенням на 1-му поверсі 4-х поверхової будівлі учбового корпусу № 1 (літ. А-4), загальною площею 62,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, майдан Фейєрбаха, 8, яке знаходиться на балансі Українського державного університету залізничного транспорту, який діє до теперішнього часу в порядку пролонгації та виконується сторонами в повному обсязі та належним чином. Будь-яких претензій з боку третьої особи, в тому числі - щодо сплати вартості витрат на реактивну електроенергію до відповідача не надходило.

Також зазначає, що ані вказаним договором, ані договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю не передбачено відшкодування відповідачем, як орендатором, Академії будь-яких витрат, пов'язаних із реактивною електроенергією.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Український державний університет залізничного транспорту, до суду подала письмові заперечення на адміністративний позов, в яких відзначила, що нормами Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Положення про Державну фінансову інспекцію України", затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 не передбачають права ДФІ звертатись до суду із позовом про стягнення з інших осіб (ПАТ "Мегабанк") завданих збитків.

Також, третя особа посилається на ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно якої законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. Отже, як стверджує представник, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки ДФІ, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Акт ревізії фінансово - господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько - правового зобов'язання ПАТ "Мегабанк" сплатити додаткові кошти не передбачені договором.

Далі, як зазначає третя особа, ДФІ в акті ревізії не зазначила нормативно-правовий акт чи існуюче господарське зобов'язання, якими встановлений обов'язок ПАТ "Мегабанк" сплачувати вартість витрат на використану реактивну електроенергію, яка в силу своєї фізичної природи, не може бути використаною.

На підставі викладеного, просить суд відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову Державній фінансовій інспекції в Харківській області.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи і оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що На виконання п.9.1.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи державної фінансової інспекції в Харківській області на І квартал 2014 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту за період з 01.01.2012 по 01.03.2014 року за результатами якої складено акт від 25.06.2014 №810-40/55.

Ревізією встановлено, крім іншого, що з 01.01.2012 р. по 01.03.2014 р. діяло 29 договорів оренди на передачу окремо визначених приміщень нежитлових будівель загальною площею 2408, 92 м2, які обліковуються за Академією, укладеними з 17 організаціями-орендарями.

Як зазначено в акті ревізії, документальною суцільною ревізією розрахунків за комунальні послуги, спожиті усіма орендарями, встановлено, що Академією за період з 01.01,2012 по 01.03.2014 не здійснювалось нарахування та не надавалась до відшкодування орендарям ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "ДІО ГРУПП", ФОП ОСОБА_1, ПП "Екомерс" та ПАТ "Мегабанк" вартість витрат на реактивну електроенергію.

В результаті зазначеного, Академією допущено покриття за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх осіб, а саме: ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "ДІО ГРУПП", ФОП ОСОБА_1, ПП "Екомерс" та ПАТ "Мегабанк", що є порушенням вимог ч. 7 ст. 89 Бюджетного кодексу України № 2456-VI, п.23 Порядку № 228, ч. 1 ст. 9 Закону України №996-ХІУ та п.п.2.2., 2.13., 2.14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на сплату вартості витрат на реактивну електроенергію, спожитих сторонніми особами - орендарями за період з 01.01.2012 по 01.03.2014 на загальну суму 1412, 89 грн., в тому числі: за 2012 рік на - 451, 48 грн., за 2013 рік на - 806,68 грн. та за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 на - 154, 73 гривень.

Порушення встановлено шляхом співставлення договорів оренди, актів обстежень, переданих в оренду нежитлових приміщень, рахунків для оплати електроенергії з виставленими розрахунками сум, які підлягають відшкодуванню за спожиті вищезазначені послуги, та даними бухгалтерського обліку організації.

Як вказано в акті ревізії, операцію з прийняття до сплати вартості реактивної електроенергії в бухгалтерському обліку Академії відображено в меморіальних ордерах №6 "Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами" за січень - грудень 2012 року, за січень - грудень 2013 року та за січень - лютий 2014 року по дебету рахунку 811 "Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги", кредитом рахунку 675 "Розрахунки з іншими кредиторами", що призвело до завищення касових та фактичних видатків у формі №4-Ід "Звіт про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги" по КПКВ 2201160 за 2012 рік за КЕКВ 1172 на суму 451,48 грн. і у формі №4-Ід "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами" по КПКВ 2201160 за 2013 рік за КЕКВ 2282 на - 806,68 грн. та до заниження дебіторської заборгованості по розрахунках з орендарями у рядку 180 "Дебіторська заборгованість" форми Лої "Баланс" за 2012 рік на - 451,48 грн. і за 2013 рік на - 806,68 грн., що є порушенням вимог ч.1 ст. 3 Закону України №996-ХІУ та п.1.2. глави 1 Порядку №44.

Зазначене порушення призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на сплату вартості витрат на реактивну електроенергію, спожиту ПАТ «Мегабанк» за період з 01.01.2012 р. по 01.03.2014 р. на загальну суму 625, 85 грн.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 цієї ж статті - зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, де зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 510 КЦУ встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦКУ).

Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені у ст. 611 ЦК. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У статті 614 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 ЦКУ передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 2 Господарського кодексу України встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ГКУ суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно ч. 1 ст. 63 ГКУ залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 ГКУ).

Згідно ч.1 ст. 179 ГКУ майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГКУ).

Статтею 224 ГКУ встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Отже, оскільки питання невідшкодування орендарем ПАТ «Мегабанк» орендодавцю витрат, пов'язаних із реактивною електроенергією знаходиться у площині договірних правовідносин, то орендодавець, як сторона договору, має звертатися із зазначеного питання в порядку господарського судочинства через можливе невиконання стороною зобовязання за договором.

Щодо права ДФІ на звернення до ПАТ «Мегабанк» із позовом про стягнення грошових коштів, то суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26 січня 1993 року № 2939-XII та Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 8 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні передбачено, зокрема, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень

Згідно пунктів 1, 7 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічні правові положення закріплені у п. 50 Порядку № 550.

В нашому випадку підконтрольною установою відносно ДФІ є Український державний університет залізничного транспорту, а не ПАТ «Мегабанк».

Крім того, суд зазначає, що одним із загальних принципів господарювання в Україні частиною 1 ст. 6 ГКУ встановлено принцип заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

У 4 та 5 ст. 19 ГКУ встановлено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що Конституцією та чинним законодавством України не передбачено право Державної фіскальної служби України звертатися до контрагентів за господарськими договорами підконтрольних та будь-яких інших установ із позовними заявами про стягнення збитків за невиконання або неналежне виконання господарських договорів.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення коштів є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Харківській області до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», третя особа Український державний університет залізничного транспорту про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.