Рішення № 53286274, 04.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №319/1086/15 Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р.С.

Провадження № 22-ц/778/6042/15 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, заступника прокурора Запорізької області на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Куйбишевського районного відділу ГУМВС України в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди заподіяною незаконними діями (бездіяльністю) органів досудового слідства, прокуратури, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Куйбишевського районного відділу ГУМВС України в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди заподіяною незаконними діями (бездіяльністю) органів досудового слідства, прокуратури.

В позові, уточненому в ході судового розгляду, зазначав, що з 29.10.2005 року стосовно нього була порушена кримінальна справа за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року кримінальну справу направлено до Куйбишевського міжрайонного прокурора для організації додаткового досудового розслідування. 05 лютого 2014 року посадовою особою Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області відповідно до ст.214 КПК України обставини кримінальної справи внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування за новим кримінальним провадженням без особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. В цей час він перебував під вартою у Вільнянському слідчому ізоляторі УДПтС в Запорізької області, де знаходився там до 28 березня 2014 року, після чого був звільнений та допитаний в якості свідка.

Вважає, що він незаконно знаходився під вартою 52 доби (з 05.02.2014 року по 28.03.2014 рік), оскільки йому не було пред'явлено підозру у вчиненні злочину. Вважає, що в наслідок процесуальної несумлінності Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області і неналежного процесуального керівництва прокуратури Запорізької області структурним підрозділом якої є Куйбишевська міжрайонна прокуратура Запорізької області, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 52 000 грн. На думку позивача, завдана, йому моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з невиправданим триманням під вартою протягом 52 діб, порушенням нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та порушення стосунків з оточуючими людьми. А також у приниженні його честі та гідності внаслідок неповного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження триманням свідка під вартою чим грубо порушені загальні засади кримінального провадження.

Заподіяну моральну шкоду в сумі 52 000 грн. просив суд стягнути з Державної казначейської служби на підставі ст. 56 Конституції України, ст. 23 Цивільного Кодексу України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Відшкодовано за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 7 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльності) органів досудового слідства, прокуратури. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі, відшкодувавши на його користь 52 000 грн. моральної шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга заступника прокурора Запорізької області відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року (далі - Закон, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У ст.2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п.2 ч.1 цієї статті, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частиною другою п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви (п. 9 Постанови), керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Судом встановлено, що 29.10.2005 року за фактом вбивства порушено кримінальну справу №300523пр відносно позивача ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України і 08.11.2005р. йому було пред»явлено обвинувачення.

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17.05.2012р. ОСОБА_1. змінений запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 26.06.2013р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15.01.2014р. вказаний вирок скасовано, а кримінальну справу направлено до Куйбишевської міжрайонної прокуратури для організації додаткового досудового розслідування.

Керуючись п.12 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012р.) у відповідності до ст.. 214 КПК України прокуратурою було прийнято рішення про внесення обставин кримінальної справи №300523пр до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування за новим кримінальним провадженням №12014080270000076. При цьому, процесуальний статус ОСОБА_1 в новому кримінальному провадженні не було визначено і лише відповідно до постанови слідчого СК Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 28.03.2014р. ОСОБА_1 було звільнено з під-варти, у зв»язку із закінченням строку запобіжного заходу.

Внаслідок не визначення процесуального статусу позивача за новим кримінальним провадженням, позивач знаходився під вартою з 05.02.2014р. по 28.03.2014р. незаконно.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевказані положення норм матеріального права та судової практики, незаконність перебування позивача під вартою з 05.02.2014р. по 28.03.2014р., необхідності витрачання зусиль на доведення своєї невинуватості, обмеження конституційного права на вільне пересування, колегія судів вважає, що висновки суду щодо права останнього на відшкодування моральної шкоди, завданої діями органу досудового розслідування у період з 05.02.2014р. по 28.03.2014р. незаконним перебуванням під вартою є правильними.

Разом з цим, визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції припустився помилки.

Так при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції недостатньо врахував конкретні обставини справи та обсяг заподіяної шкоди, то з урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги глибину та тривалість моральних страждань позивача, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає доцільним збільшити відшкодування даної шкоди з 7 000,00 грн. до 25 000,00 грн., а оскаржуване рішення в частині розміру стягнення моральної шкоди на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

В зв'язку з чим з Державного бюджету України слід стягнути на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 25 000,00 грн., який колегія суддів вважає достатнім.

Доводи апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області про неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні та спростовуються дослідженими доказами, яким суд дав оцінку відповідно до положень ст.212 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області - відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2015 року у цій справі змінити в частині визначення розміру моральної шкоди.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 (двадцять п»ять тисяч) грн.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: