Ухвала суду № 53282842, 06.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1074/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо відсутності у приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» об'єктів оподаткування за результатами здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Маріком» щодо поставки товарів народного споживання, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16 грудня 2013 року №0000622201 про збільшення податку на додану вартість на загальну суму 111 387 грн. та №0000612201 про збільшення податку на прибуток на загальну суму 116 956,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації, отриманій від ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області, зокрема, яка міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Позивач зазначає, що господарські зв'язки ТОВ «Маріком» зі своїми постачальниками не мають відношення до виконання зобов'язань по договору поставки №10/05 від 27.04.2012р., укладеного з ПП «Южноукраїнський комбінат харчування».

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 16 травня 2014 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ПП «Южноукраїнський комбінат харчування».

Суд першої інстанції скасував податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013р. №0000622201 та №0000612201.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено виконання всіх зобов'язань за договором поставки товарів народного споживання №10/05 від 27.04.2012р., укладеним з ТОВ «Маріком», про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, тобто відповідають вимогам п.201.1 та п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України. Суд не взяв до уваги посилання Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на обставини діяльності контрагента позивача, зазначивши, що податковим органом не надано жодного доказу в підтвердження своїх доводів.

В апеляційній скарзі Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, не посилаючись на жодну, з передбачених частиною 1 статті 202 КАС України, підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, просить суд скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2014р. та відмовити ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» у задоволенні поданого ним позову. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом не враховано, що серед видів діяльності контрагента позивача ТОВ «Маріком» відсутній такий вид діяльності як продаж продуктів харчування, що ставить під сумнів можливість виконання ним зобов'язань за договором поставки товарів народного споживання №10/05 від 27.04.2012р., укладеним з позивачем. Також, апелянт вказує на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача про ненадання товариством до невиїзної перевірки заявок на поставку товару, товарно-транспортних накладних або інших документальних підтверджень отримання, передачі та доставки товару від постачальника покупцеві.

ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Южноукраїнської ОДПІ від 12.11.2013р. №119, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 13.11.2013р. по 19.11.2013р. головним державним податковим ревізором-інспектором відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Маріком» за період серпень 2012 року та формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №40/22-02/36230520 від 26 листопада 2013 року. (т.І а.с.18-32)

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» при придбанні товарів;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено дозволений податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі ПДВ 74258,31 грн., чим занижено ПДВ на суму 74258 грн. в серпні 2012 року;

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, на суму 371292 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 77971 грн. в 3-му кварталі 2012 року.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» декларувало господарські операції з ТОВ «Маріком» за договором поставки №10/05 від 27.04.2012р. На підтвердження реальності виконання зазначеного договору ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» до перевірки не надано документів, що підтверджують надходження ТМЦ на склад, заявок на поставку товару або підписаних сторонами специфікацій, а також товарно-транспортних накладних та інших документальних підтверджень отримання-передачі та доставки товару від постачальника покупцеві. У зв'язку з цим, за висновками податкового органу, при обчисленні об'єкту оподаткування платник податків не має підстав їх враховувати при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Під час перевірки відповідачем було використано акт ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 20.08.2013р. №50/22-208/34234502 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Транс Гарант Сервіс» за листопад-грудень 2010 року, ТОВ «Юні Трейд Компані» за лютий-березень 2011 року, ТОВ «Паритет-78» за липень 2011 року, ПП «Тісона» за вересень-листопад 2011 року, ТОВ «Контекст» за січень 2012 року, ТОВ «ДНС Траст» за серпень 2012 року та контрагентами-покупцями» яким зафіксовано, що ТОВ «Маріком» не мало достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. У зв'язку з цим, в акті перевірки №40/22-02/36230520 від 26.11.2013р. податковим органом зроблено висновок щодо безтоварності господарських операцій ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» з ТОВ «Маріком».

16 грудня 2013 року, на підставі вказаного акту перевірки, Южноукраїнська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0000612201, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 116 956,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 77971 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38985,50 грн.);

- №0000622201, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 111 387 грн. (в т.ч. за основним платежем - 74258 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37129 грн.) (т.І а.с.11-12)

Задовольняючи позов ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №40/22-02/36230520 від 26.11.2013р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи зі змісту ст.ст. 134, 138, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, а сум відповідних витрат - до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Колегією суддів встановлено, що у перевіряємий період ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» здійснювало діяльність їдалень (КВЕД 55.51.0), діяльність кафе (КВЕД 55.30.2), діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 51.39.0), оптовою торгівлею фруктами та овочами (КВЕД 51.31.0).

Частину валових витрат та податкового кредиту позивач формував за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Маріком», основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

Так, як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано актом перевірки, 27.04.2012р. між позивачем, як Покупцем, та ТОВ «Маріком», як Постачальником, укладено договір поставки №10/05, за умовами якого Постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупця, а Покупець - приймати та оплачувати товари народного споживання, номенклатура, кількість, розгорнутий асортимент та ціна яких визначаються при кожній поставці та на умовах підписаної сторонами специфікації чи наданої Покупцем та узгодженої з Постачальником заявки і вказується в податковій накладній.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств. (т.І а.с.41-44)

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні й видаткові накладні на загальну суму 445549,88 грн. (в т.ч. ПДВ 74258,31 грн.), погоджені сторонами заявки на поставку товару. Розрахунки між сторонами договору №10/05 від 27.04.2012р. проводилися у безготівковій формі на суму 262 806,52 грн., відповідно до наданих до перевірки платіжних доручень, та в готівковій формі на суму 120000 грн., відповідно до наданих для перевірки видаткових касових ордерів. (а.с.69-114, 156-162)

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Маріком», включено позивачем до податкового кредиту у податковій декларації за серпень 2012р., а обсяг придбання товарів відображено ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» у складі валових витрат в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік. (т.І а.с.115-117)

ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» надало суду докази використання придбаних у ТОВ «Маріком» ТМЦ у власній господарській діяльності. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що придбані у контрагента товари народного споживання (овочі, фрукти, м'ясо, молочні продукти) позивач використовував при здійсненні свого основного виду діяльності - діяльності їдалень. Також, апеляційний суд встановив, що між ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» укладено договір на організацію харчування працівників цього підприємства та, відповідно, до актів прийому-здачі послуг у серпні 2012 року лише цьому підприємству позивачем було надано послуги з забезпечення харчуванням працівників на суму 1966557,34 грн. (в т.ч. ПДВ 327759,55 грн.), що підтверджується накладними та податковими накладними щодо відчуження позивачем продуктів харчування іншим суб'єктам господарювання, денними забірними листами, калькуляційними картками щодо виготовлення страв, тощо. (т.ІІ а.с.1-110, 137-167)

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» та ТОВ «Маріком».

Апелянтом не зазначено, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ненадання позивачем до перевірки доказів транспортування придбаного у ТОВ «Маріком» товару. Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки встановив, що за умовами п.4.1 Договору поставки №10/05 від 27.04.2012р. поставка товару здійснюється автотранспортом Покупця та за його рахунок на протязі двох днів з моменту подачі Покупцем заявки на поставку товарів чи підписаної сторонами специфікації, на умовах Міжнародних правил «Інкотермс» в редакції 2000 року, а також може здійснюватися автотранспортом Постачальника у вказаний в заявці строк. (т.І а.с.41-44)

Колегією суддів встановлено, що ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» на праві власності належить 2 одиниці вантажного автотранспорту (Mercedes-Benz Vario, реєстраційний номер ВЕ8637ВЕ, Mercedes-Benz Sprinter311, реєстраційний номер ВЕ6328АР), один вантажний автомобіль (Mercedes, реєстраційний номер ВЕ9402АХ) належить на праві оренди згідно договору на оренду автомобіля №10/18 від 01.04.2011р., а також підприємству надаються послуги на транспортне обслуговування вантажопасажирським транспортом марки Volkswagen T4 (реєстраційний номер АХ4557ВА) за договором №10/03 від 01.02.2012р. (т.І, а.с. 200-205)

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, позивачем доведено, що доставка товару здійснювалася його власним автотранспортом, приймання товару проводилося експедиторами, яким видавалися посвідчення про відрядження, в яких контрагентом - постачальником зроблено відповідні відмітки про прибуття у пункт призначення та вибуття з нього. На підприємстві видавались накази про відрядження. Для кожного відрядження, з метою контролю списання кількості використаного пального власними транспортними засобами, виписувались подорожні листи вантажного автомобіля з зазначенням маршруту руху транспортного засобу. (т.І а.с.163-199)

Ненадання зазначених до перевірки документів позивач пояснює тим, що запитуванні податковим органом документи підприємством надано в повному обсязі, а в подальшому, під час проведення невиїзної перевірки, інших документів податковий орган не вимагав, у зв'язку з чим частина документів залишилася поза увагою контролюючого органу.

Слід зазначити, що аналіз ст.85 ПК України свідчить про те, що податковий орган, в разі необхідності, має право витребувати у платника податків всі необхідні документи, що пов'язані з предметом перевірки. При цьому, обов'язок з надання документів виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд першої інстанції встановив, а апелянтом не заперечується, що Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів в Миколаївській області, при проведені невиїзної документальної перевірки ПП «Южноукраїнський комбінат харчування», не витребовувала у позивача будь-яких документів, а перевірка проводилась тільки на підставі наданих позивачем на запит ДПІ документів ще до проведення перевірки щодо підтвердженням відносин з ТОВ «Маріком».

А відтак, апеляційний суд доходить висновку, що положення п.44.6 ст.44 ПК України (щодо відсутності документів) не можуть бути застосовані в даному випадку.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що серед видів діяльності контрагента позивача ТОВ «Маріком» відсутній такий вид діяльності як продаж продуктів харчування, оскільки, як зазначалось вище, основним видом діяльності контрагента позивача у перевіряємий період було неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), що узгоджується з господарськими операціями за договором поставки №10/05 від 27.04.2012р.

Однією з підстав, що зазначена в акті перевірки, для висновку про безтоварність господарських операцій ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» з ТОВ «Маріком», Южноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вказує, що актом ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 20.08.2013р. №50/22-208/34234502 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маріком» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Транс Гарант Сервіс» за листопад-грудень 2010 року, ТОВ «Юні Трейд Компані» за лютий-березень 2011 року, ТОВ «Паритет-78» за липень 2011 року, ПП «Тісона» за вересень-листопад 2011 року, ТОВ «Контекст» за січень 2012 року, ТОВ «ДНС Траст» за серпень 2012 року та контрагентами-покупцями» зафіксовано, що ТОВ «Маріком» не мало достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Однак, апеляційний суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Актом ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 20.08.2013р. №50/22-208/34234502 зафіксовано відсутність ТОВ «Маріком» за місцезнаходженням у серпні 2013 року, тоді як господарські відносини між вказаним товариством і позивачем здійснювалися у серпні 2012 року. Зазначений акт в матеріалах справи відсутній.

Безпідставними є посилання ОДПІ, що ТОВ «Маріком» мало фінансово-господарські відносини з «ризиковими» суб'єктами господарювання, так як при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції Южноукраїнською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не надано жодного доказу щодо перевірки податковим органом відомостей, на які він посилається в акті перевірки щодо вчинення контрагентом позивача ТОВ «Маріком» порушень податкового законодавства. Також, суду не надано доказів щодо винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача на підставі акту від 20.08.2013р. №50/22-208/34234502 із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань.

ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» доведено, що при укладенні договору воно переконалося у тому, що підприємство-контрагент ТОВ «Маріком» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Зазначений договір спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, виконаний сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на їх формування по взаємовідносинах з ТОВ «Маріком».

Апелянтом не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Маріком» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджено первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Южноукраїнської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.12.2013р. №0000622201 та №0000612201.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року №0000622201 та №0000612201 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.