Ухвала суду № 53282507, 02.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"02" листопада 2015 р. справа № 808/1408/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 808/1408/15 за позовом Приватного підприємства - фірми «Дарьял» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 22.01.2014 року № 001 та № 002, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.03.2015 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 22.01.2014 року № 001 на суму 11008,96 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8807,17 грн., штрафні санкції в сумі 2201,79 грн. та №002 на суму 35792,05 грн., в тому числі ввізне мито в сумі 28633,64 грн., штрафні санкції в сумі 7158,41 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області від 22.01.2014 №001 та №002.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, про відмову в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне підприємство - фірма «Дарьял», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 20496109), зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради 08.02.1994 року, являється платником податків, в тому числі ПДВ.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 05.11.2013 року по 16.12.2013 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП фірма «Дарьял» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині: встановлення відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів ПП - фірма «Дарьял» інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1234, наказу Міністерства доходів і зборів України від 03.09.2013 року № 440 «Щодо проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи», плану-графіка документальних перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб на IV квартал 2013 року, затвердженого 30.09.2013 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом 30.12.2013 року складений акт №009/13/08-01/20496109 (а.с. 20 - 29).

Згідно висновків перевірки податковим органом встановлено, що внаслідок заявлених до митного оформлення товару недостовірних (неповних) відомостей щодо фактичних витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України (вартість послуг з перевезення та супроводу вантажу (експедиторських послуг)), що містяться в первинних документах бухгалтерського обліку, отриманих від декларанта й наданих безпосереднім виконавцем послуг, та в документах, наданих декларантом до митного оформлення, до митної вартості товарів не включено витрати за послугами з перевезення та супроводу вантажу (експедиторських послуг) у загальній сумі 15402,18 грн., отримані під час міжнародного перевезення вантажів, які відповідно до наданих платником податків документів, є складовими витрат на транспортування, сплачених Перевізнику (ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД») в рамках договорів на міжнародні перевезення. Отже, внаслідок включення до митної вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів в неповному обсязі, занижено митну вартість товарів, що призвело до невірного визначення бази оподаткування, несвоєчасної та неповної сплати митних платежів. Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що на порушення вимог положень ст.ст. 81, 259, 260, 264, п. 5 ч. 2 ст. 267 Податкового Кодексу внаслідок включення до митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України, витрат на транспортування, які при визначенні митної вартості додаються до ціни цих товарів (з урахуванням вимог пункту «б» ч. 3 ст. 267), не в повному обсязі, ПП - фірма «Дарьял» занижено митні платежі у загальній сумі 3450,09 грн..

Як зазначено в акті перевірки, проведеною перевіркою встановлено, що приватне підприємство - фірма «Дарьял» у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року здійснювало митне оформлення із застосуванням пільг у вигляді звільнення від обкладення товарів увізним митом 065 - «Товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД, з Республікою Македонія про вільну торгівлю» та 400 - «Товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім - Республіка Грузія)».

Так, ПП - фірмою «Дарьял» були надані товаротранспортні документи (СМК), в яких зазначено місце та дата завантаження транспортного засобу, а також відмітки прикордонних митниць, що свідчить про той факт, що товар не залишав території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі.

При здійсненні виїзної документальної перевірки для підтвердження заявленого преференційного режиму при митному оформленні ферованадію за МД від 12.04.2012 року №112050000/2012/007686 ПП - фірмою «Дарьял» була надана копія, зазначена в гр. 44 МД.

Оригінал сертифікату про походження товару RUUA 2050000033/1571763 від 28.02.2012 року, який зазначений у графі 44 митної декларації №112050000/2012/007686 від 12.04.2012 року, Запорізькою митницею Міндоходів для перевірки не був наданий і тому він не був перевірений.

Під час перевірки представником ПП - фірми «Дарьял» були надані копії сертифікатів якості від 05.04.2012 року №075, №076, №077, №078, видані Центром сертифікаційних випробувань кольорових металів, стандартних зразків і метрологічного забезпечення аналітичного контролю Державного науково-дослідного та проектного інституту титану. У вищевказаних сертифікатах якості встановлено лише вміст (масова частка) ванадію і зроблено висновок, що проби заявленого товару відносяться до ферованадію без зазначення марки згідно ГОСТа 27130-94.

На думку податкового органу зразки товару, заявленого до митного оформлення та направленого на дослідження до ДСЕЗМО ЦМУЛДЕР, а також досліджені Центром сертифікаційних випробувань кольорових металів, стандартних зразків і метрологічного забезпечення аналітичного контролю Державного науково-дослідного та проектного інституту титану, за своїми характеристиками не співпадають з описом товару, зазначеним у гр.8 сертифікату про походження RUUА2050000033/1571763 від 28.02.2012 року, заявленому до митного оформлення для підтвердження режиму вільної торгівлі.

Податковий орган дійшов висновку, що сертифікат про походження товару форми СТ-1 RUUА 2050000033/1571763 від 28.02.2012 року, заявлений у МД від 12.04.2012 року за №112050000/2012/007686, не може бути підставою для підтвердження режиму вільної торгівлі.

Також, при здійсненні перевірки була досліджена правомірність заявлення пільги по ввізному миту при випуску у вільний обіг товару (ферованадій) по тимчасовій МД від 01.02.2012 року №112050000/2012/001104 на підставі оригіналу сертифікату про походження форми СТ-1 від 19.01.2012 року № RUUА 2050000006/1571715, зазначеного у гр. 44 МД.

За заявленою 25.01.2012 року МД 112050000/2012/000436, заповненою у звичайному порядку, зразки товару були направлені до ДСЕЗМО ЦМУЛДЕР для дослідження хімічного складу ферованадію.

За результатами експертизи ДСЕЗМО ЦМУЛДЕР (висновок від 07.02.2012 року №18- 0080), інформація про фактичні характеристики товару (його хімічний склад) відрізняється від характеристик ферованадію марки РеУ-80, вказаних у ГОСТІ 27130-94 по вмісту (Мп - більше ніж зазначено в ГОСТІ 27130-94 для марки ферованадію РеУ-80) та кількість чистого ванадію не відповідає кількості, зазначеній у графі 8 сертифікату форми СТ-1, який надавався при оформленні тимчасової декларації.

З урахуванням результатів експертизи митним постом «Запоріжжя-центральний» прийняте рішення про визначення коду товару № КТ-112-0038-2012 від 13.02.2012 року з описом товару (графа 31 МД), який відрізняється від характеристик товару, вказаних у графі 8 вищезазначеного сертифікату про походження.

На момент проведення виїзної документальної перевірки підприємством не було здійснено в повному обсязі декларування товарів з наступним оформленням митних документів після тимчасової декларації, у зв'язку з тим що триває судове оскарження у Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді стосовно рішення про визначення коду товару від 13.02.2012 року № КТ-112-0038-2012.

Таким чином, податковий орган вважає, що товар, оформлений за тимчасовою декларацією №112050000/2012/001104 від 01.02.2012 року, за результатами експертизи ДСЕЗМО ЦМУЛДЕР (висновок від 07.02.2012 року №18-0080), проведеної після випуску товару у вільний обіг, за своїми фактичними характеристиками не співпадає з описом товару, зазначеним у гр.8 сертифікату про походження RUUА 2050000006/1571715 від 19.01.2012 року, заявленого до митного оформлення для підтвердження режиму вільної торгівлі, а сертифікат про походження товару форми СТ-1 RUUА 2050000006/1571715 від 19.01.2012 року, заявлений у МД від 01.02.2012 року за №112050000/2012/001104, не може бути підставою для підтвердження режиму вільної торгівлі.

На підставі акту перевірки відповідачем від 22.01.2014 року прийняті податкові повідомлення №001, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 14486,51 грн. та штрафними санкціями в сумі 3621,64 грн. та №002, яким визначено до сплати суму ввізного мита в розмірі 57030,31 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 14257,59 грн..

Відповідно до ч.1 ст.40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністром України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Тобто особи, які переміщують, товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Згідно ст.69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів, митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Як зазначалось вище, підставою для донарахування відповідачем податкових зобов'язань стало не включення позивачем до митної вартості товарів витрат на транспортування та не підтвердження позивачем режиму вільної торгівлі.

На експедиторські послуги, що надані ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД» по зазначених відповідачем обставинах, експедитором був нарахований ПДВ по ставці 20% у відповідності до діючого законодавства.

Так, в актах прийому-здачі виконання транспортних робіт від ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД» №Тр_ОУ-000161 від 18.07.2011 року, №Тр_ОУ-000240 від 12.10.2011 року, №Тр_ОУ-000284 від 02.12.2011 року, №Тр_ОУ-000038 від 24.02.2012 року, №Тр_ОУ-000083 від 18.04.2012 року, №Тр_ОУ-000286 від 07.12.2011 року в п. 1 вказані послуги з перевезення та супроводу вантажу по маршруту з пункту відправлення за територією України до пункту призначення м.Запоріжжя вартістю, в тому числі з ПДВ.

Згідно ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування».

Таким чином, послуги ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД» з перевезення та супроводу вантажу є транспортно-експедиторськими.

За приписами ст. 194.1 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Згідно п. «б» ст. 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу».

Пунктом «ж» ст. 186.3 Податкового кодексу України встановлено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або, у разі відсутності такого місця, місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг належить, в тому числі, надання транспортно-експедиторських послуг.

Таким чином, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг від ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД» є місце реєстрації позивача, тобто митна територія України, та, відповідно, на ці послуги нараховується ПДВ по основній ставці (20%) поставщиком послуг, а не їх одержувачем.

Судом першої інстанції вірно зроблений висновок, що у з урахуванням вищевикладено слідує, що транспортно-експедиторські послуги від ТОВ «ЗРТП «Альфа ЛТД» не повинні додаватись до митної вартості товару, тому що місцем їх постачання є митна територія України, з чим погоджується колегія суддів.

Отже, нарахування відповідачем ввізного мита в сумі 308,05 грн., ПДВ в сумі 3142,05 грн. є незаконними.

Стосовно не підтвердження позивачем режиму вільної торгівлі, колегія суддів зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 року по справі №21-130а12 з аналогічних обставин висловлена наступна правова позиція.

Якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Відповідно ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Державна митна служба України в листі від 30.08.1999 за №11/2-9155 «Щодо застосування положень угод про вільну торгівлю» зазначила умови застосування режиму вільної торгівлі. Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю (набрала чинності з 29.03.1994 року). Договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт то/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.

Товари, що призначені для митної території України та походять з Російської Федерації, не обкладаються ввізним митом та податком на додану вартість за умови:

1) підтвердження походження товарів шляхом подання сертифіката форми СТ-1;

2) дотримання правила «безпосередньої закупівлі»;

3) дотримання правила «прямого відвантаження».

Визначення країни походження товарів здійснюється відповідно до Правил визначення країни походження, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 24.09.1993 року.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб Запорізької митниці зауваження до ВМД від 12.04.2012 року №112050000/2012/007686, поданої позивачем, були відсутні.

Митниця підтвердила правильність та достовірність заповненої позивачем ВМД, в тому числі правильність опису товару, зазначеному у гр.8, наявність пільг режиму вільної торгівлі по необкладанню ввізним митом та податком на додану вартість, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставлянням відбитка печатки у відповідній графі.

ВМД була подана позивачем для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі митниці.

Посадова особа здійснила перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначено відповідним штампом «сплачено» та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків.

Тобто, правом на відмову у митному оформленні товару у зв'язку з виявленими невідповідностями, якщо вони мали місце, Запорізька митниця не скористалася.

Колегія суддів пошоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач в порушення митного законодавства, зокрема відсутності відомостей, що свідчать про наявну змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів, скасував пільги режиму вільної торгівлі з Російською Федерацією після пропуск) товару на митну територію України та сплати імпортером передбачених законом податків і зборів.

Якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Інформація про службову перевірку або наявність кримінальної справи стосовно посадових осіб Запорізької митниці відповідачем в акті перевірки, запереченні на позов та в апеляційній скарзі не наведена, та в матеріалах справи такі докази відутні.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 6 ст. 69 МК України, штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення, що також свідчить про безпідставність та незаконність застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Запорізькій області не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень від 22.01.2014 року № 001 та № 002.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 808/1408/15 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 808/1408/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак