Ухвала суду № 53282468, 05.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року

справа № 804/6346/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівоборежної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 804/6346/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» до Лівоборежної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» (далі – ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів») 15 травня 2015 року звернулось до суду з позовом до Лівоборежної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001432204 від 07 травня 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №565/04-64-22-04 від 17 квітня 2015 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована висновками перевіряючи осіб, щодо відсутності факту придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ТОВ «Філакас», ТОВ «СБ-Булат» та ТОВ «Тандем Торг ТК» до позивача.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «ДЗБМ» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Філакас», ТОВ «СБ-Булат» за період грудень 2014 року та ТОВ «Тандем Торг ТК» за період січень 2015 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №565/04-64-22-04 від 17 квітня 2015 року в якому зроблено висновок:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ “ДЗБМ” із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «ДЗБМ» операцій по ланцюгу постачання з ТОВ «Філакас», ТОВ «СБ-Булат» за період грудень 2014 року та ТОВ «Тандем Торг ТК» за період січень 2015 року на загальну суму ПДВ 160034,49 грн.;

- встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2014 року, січні 2015 року на загальну суму 160034,49 грн. в т.ч. по періодах: у грудні 2014 року - у сумі 49882,41 грн., у січні 2015 року - у сумі 110152,08 грн. (а.с.10-20)

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за податковими накладними виписаними ТОВ «Філакас», ТОВ «СБ-Булат» та ТОВ «Тандем Торг ТК».

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями, які здійснено позивачем на підставі господарської операції ТОВ «Філакас», ТОВ «СБ-Булат» та ТОВ «Тандем Торг ТК», без мети реального настання правових наслідків, так як контрагенти останніх мають ознаки фіктивності.

Позиція податкового органу про нереальність господарських операцій позивача ґрунтується на аналізі інформаційних баз даний ОДПІ щодо ТОВ «Філакас», ТОВ «СБ-Булат» та ТОВ «Тандем Торг ТК» та їх контрагентів (т.1 а.с.85-93).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення (а.с.21-28).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001432204 від 07 травня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 160035,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 80017,50 грн. (а.с.9).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав у письмовій формі договори з:

ТОВ «Сб-Булат» від 15 жовтня 2014 року №211-14 на надання охоронних послуг з додатками до нього (а.с.33-41);

ТОВ «Філакас» від 23 грудня 2014 року №12/23 поставки товару (комплектуючі для млина) з специфікацією до нього (а.с.61-63);

ТОВ «Тандем Торг ТК» від 12 грудня 2015 року №12/01-15УГЛ на поставку вугільної продукції з додатком до нього (а.с.89-91).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини надання послуг та придбання товару. Щодо правовідносин з:

ТОВ «Сб-Булат» - це додаткова угода до договору на надання охоронних послуг від 15 жовтня 2014 року (а.с.42), акт про початок надання послуг (а.с.50), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.52), банківські виписки (а.с.57-58,60), оборотно-сальдова відомість (а.с.59);

ТОВ «Філакас» - це видаткова накладна (а.с.65), банківська виписка (а.с.68), оборотно-сальдова відомість (а.с.69), карточка рахунку (а.с.70-72), товарно-транспортна накладна (а.с.130);

ТОВ «Тандем Торг ТК» - це накладні (а.с.94-87,103,150), платіжне доручення (а.с.98), видаткова накладна (а.с.99), акт прийому передачі вугільної продукції (а.с.100), корегувальний рахунок (а.с.102), картки рахунку (а.с.111-118,173-179), розрахунок (а.с.119), повернення постачальнику (а.с.120), банківські виписки (а.с.161-162).

ТОВ «Сб-Булат» виписано позивачу податкові накладні за грудень 2014 року (а.с.55-56).

ТОВ «Філакас» виписано позивачу податкову накладну за грудень 2014 року (а.с.66).

ТОВ «Тандем Торг ТК» виписано позивачу податкову накладну за 22 січня 2015 року (а.с.92).

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Філакас», ТОВ «СБ-Булат» та ТОВ «Тандем Торг ТК» були зареєстровані, як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Крім того обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також інші документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: свідоцтвом про атестацію (а.с.154), журналом хімічних аналізів (а.с.152-158), актами вихідного контролю (а.с.159-160).

Придбаний товар (послуги) використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується: актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (а.с.74), оборотно-сальдовою відомістю (а.с.75), виробничим звітом (а.с.184-185), карточкою рахунку (а.с.186-187), довідкою (а.с.188).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Філакас», ТОВ «СБ-Булат» та ТОВ «Тандем Торг ТК» за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару та надання послуг, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару та послуг покупцем, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівоборежної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі №804/6346/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 06 листопада 2015 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко