Постанова № 53282092, 05.11.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3223/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Циганій С.І.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "БАРБЕТ" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001552200 від 10.06.2015р. та №0001562200 від 10.06.2015р.,

встановив:

Приватне підприємство Барбет звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015р. №0001562200, №0001552200.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період грудня 2014р., є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав зазначених в письмових запереченнях. В яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів ДФС у Херсонській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства Барбет з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Ексітос» за період грудень 2014р. та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності. За результатами якої складено акт №127/21-03-2204/34285943 від 28.05.2015р. (далі - акт).

На думку перевіряючих позивачем порушено:

1. пп.138.10.2 п.138.10, п.138.2, ст.138пп., п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді за 2014р. на суму 60619,00 грн.;

2. п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення,який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014р. у сумі 60476,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 10.06.2015р. №0001562200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 60476,00 грн.; від 10.06.2015р. №0001552200, яким збільшено суму грошового зобовязання ПП «Барбет» за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 60619,00 грн., за штрафними санкціями 15155,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту та витрат визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.201.1 ст.201 ПКУ 201.7. податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Тобто відповідно до податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств у редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2. ст.5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.9 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що не належить до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення податкового обліку.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зістаттями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Висновок відповідача про порушення ПП «БАРБЕТ» податкового законодавства грунтується на тому, що надані підприємством копії первинних документів, начебто, не можуть підтвердити здійснення транспортно-експедиційних послуг ТОВ «ЕКСІТОС» на замовлення ПП «БАРБЕТ».

За договорами купівлі-продажу від 05.12.2014р. та 19.12.2014р., укладеними між ПП«БАРБЕТ» та ПП «БОРИСФЕН-ПОЛІГРАНД-Т» позивачем здійснено продаж кукурудзи (надалі - Товар) ПП «БОРИСФЕН-ПОЛІГРАНД-Т» у загальній кількості 1700 тонн.

Вартість, кількість та найменування товару визначено наданими відповідачу при перевірці договорами, податковими, видатковими та товаротранспортними накладними.

Факт постачання та одержання товару ПП «БОРИСФЕН-ПОЛІГРАНД-Т» підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними.

Оплата поставленого товару ПП «БОРИСФЕН-ПОЛІГРАНД-Т» підтверджується виписками з рахунків ПП «БАРБЕТ».

Транспортування зазначеного товару здійснювалось ТОВ «ЕКСІТОС» на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 3-12/14 від 05.12.2014р., а також договорів-заявок на перевезення вантажу.

Відповідно до п.1.2 Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №3-12/14 від 05.12.2014р., плата за транспортно-експедиційні послуги зазначається в заявках до даного Договору. Загальна вартість виконаних послуг зазначається в рахунках та актах виконаних робіт.

Фактичне надання ТОВ «ЕКСІТОС» транспортно-експедиційних послуг підтверджується товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та додатками до них, а також рахунками ТОВ «ЕКСІТОС», виставленими ПП «БАРБЕТ» за надання таких послуг, які були оплачені позивачем в повному обсязі.

Реальність здійснених господарських операцій між ПП «БАРБЕТ» та ТОВ «ЕКСІТОС» також підтверджується наявністю у останнього кваліфікованого персоналу та основних фондів, в тому числі транспортних засобів, які були залучені для надання позивачу транспортно- експедиційних послуг.

Також суд зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п.138.2 ст.138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо виявлення порушення вимог законодавства при складанні товарно-транспортних накладних, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пп.2.15 та пп.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача, вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень, в той час як позивач надав достатні та належні докази зворотного.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0001562200 від 10.06.2015р. Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001552200 від 10.06.2015р. Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань сплачений приватним підприємством "Барбет" (код ЄДРПОУ 34285943) судовий збір в сумі 2043,75 грн. (дві тисячі сорок три гривні 75 коп.) шляхом безспірного списання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 листопада 2015 р.

Суддя Циганій С.І.

кат. 8.3.1