Постанова № 53281701, 16.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2015 року 810/3935/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудінвест"(далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 травня 2015 року №0001322201 та №.0001332201 (далі - оскаржувані рішення).

Позивач, в обгрутування позовних вимог, зазначає, що відповідачем протиправно та всупереч чинному законодавству винесено оскаржувані рішення, а тому просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

Заперечення відповідача обгрунтовані тим, що між позивачем та його контрагентом здійснювались безтоварні операції, що призвело до завищення позивачем розміру відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 170 383,00 (сто сімдесят тисяч триста вісімдесят три) гривень та знижено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що підлягає сплаті в бюджет за грудень 2014 року на суму 148 817,00 (сто сорок вісім тисяч вісімсот сімнадцять) гривень.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про місце, дату та час, не з'явились. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 квітня 2015 року посадовими особами Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивач, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомаш» ( далі - ТОВ"Компанія Енергомаш") за грудень 2014 року.

За результатами вказаної реревірки відповідачем складено Акт № 136/10-06-22-01 /32372988 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України чим занижено суму ПДВ за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0001322201 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість позивача на суму 170 383.00 (сто сімдесят тисяч триста вісімдесят три) гривні та податкове повідомлення- рішення №0001332201 яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на сумі 186 021.00 (сто вісімдесят шість тисяч двадцять одна) гривень.

В обгрунтування своїх висновків, викладених у Акті перевірки відповідач посилається на те, що від ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів в Донецькій області отримано інформацію про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Компанія «Енергомаш» у зв'язку із тим, що підприємство не встановлено за податковою адресою, а також інформацію про відсутність у ТОВ «Компанія «Енергомаш» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів. Тому, на думку відповідача, ТОВ «Компанія «Енергомаш» та позивач не могли фактично здійснити господарські операції.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач звернувся до адміністративного суду, що стало предметом розгляду даної справи.

01 грудня 2014 року між Позивачем та ТОВ «Компанія «Енергомаш» було укладено договір поставки № 1/12-Е ( далі - Договір ). Відповідно до умов Договору та Додатку №1 до Договору ТОВ «Компанія «Енергомаш» зобов'язалось передати у власність позивачу наступне обладнання: вал головний, зібраний; редуктор Ц2Ш 80011. 170кН; рама опірна; пневмомеханічний гальмівний пристрій; привід для пневмомеханічного гальмівного пристрою пружинно-пневматичний тип І; панель пневмомеханічного гальмівного пристрою технологічна; установка компресорна ПК-1.75А. АИУ160Я6У2,5 380/660. 50Гц; ресивер; муфта зубчата М/ 10; електродвигун МА 36 (250 квт., 740 об/хв); кожух захисний валу двигуна; кожух захисний валу барабану; набір зєднувальних елементів (далі - обладнання). Ціна купівлі обладнання позивачем склала 1 915 200.00 гривень, в тому числі ПДВ 319 200,00 гривень. Вказана сума була перерахована позивачем ТОВ «Компанія «Енергомаш» в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 27.01.15,17.03.15, 02.04.15.

На підтвердження факту приймання-передачі обладнання позивач надав видаткову накладну №1/12-Е від 11 грудня 2014 року та податковою накладною № 12 від 11 грудня 2014 року.

Для зберігання виробів технічного призначення між Позивачем та ПАТ «Запорізька товарно-сировинна компанія «Запоріжголовпостач» було укладено договір оренди складського приміщення № 01/12-14 від 01 грудня 2014 року, де було взято в оренду приміщення для зберігання обладнання за адресою: м. Запоріжжя, віл. Скворцова, буд 232 б.

Однак, позивачем не надано до суду документів, що підтверджують переміщення обладнання до орендованого складського приміщення або документів, що свідчать про дійсне його перебування у вказаному місці, а лише надає фотографії обладнання, з яких неможливо встановити, що останні виготовлені саме у цьому заявленому складському приміщенні.

15 грудня 2014 року між Позивачем та компанією Голд Майнінг Компані (прайвет) Лтд. було укладено контракт № А/15-12/14 ( далі - Контракт ) відповідно до умов якого позивач передав обладнання у власність компанії Голд Майнінг Компані (прайвет) Лтд. Як вбачається з п. 5.4. Контракту, поставка обладнання вважається виконаною позивачем, а право власності на обладнання та ризик пошкодження і знищення обладнання переходять до компанії Голд Майнінг Компані (прайвет) ЛТД в момент відвантаження обладнання на борг судна, в порту відвантаження (порт Одеса, Україна). Відповідно до п. 2.4 Контракту обладнання поставляється в порт Дурбан, Південно-Африканська Республіка, згідно Інкотермс 2010. А відповідно до п. 2.5 Контракту позивач разом з обладнанням має передати Голд Майнінг Компані (прайвет) ЛТД товаросупроводжувальні документи (рахунок фактури, товаротранспортну накладну, пакувальний лист технічну документацію), однак, до суду позивач таких документів не надав, а лише рахунок фактури.

Разом з тим, слід зазначити, що в наданій до суду митній декларації вбачається, що обладнання поставляється на умовах CIF згідно вимог Інкотермс 2010 з чого слідує, що в ціну поставки на таких умовах входять витрати страхування та продавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для забезпечення перевезення товару до погодженого пункту призначення, однак, таких документів позивачем також не надано до суду, як і не надано документів на підтвердження доставки обладнання з м. Запоріжжя до м. Одеси (Одеський морський торгівельний порт) відповідно до укладеного договору № 04-12/14 про надання послуг з перевезення вантажу від 04 грудня 2014 року із ФОП ОСОБА_1, де останній зобов'язується доставити вантаж до місця відправлення в м. Одеса.

Для забезпечення поставки виробів технічного призначення до місця відправки, а саме в м. Одесу, між позивачем та ТОВ «Інформаційні телевізійні системи» було укладено договір № 03/14 про надання послуг від 15 грудня 2014 року для контролю завантаження вантажу на борт судна, перевірки кількості та якості вантажу після його загрузи на судно та пошуку осіб, що надають транспортно-експедиційні послуги для його транспортування до порту Дурбан (Південно-Африканська Республіка). Так, між ТОВ «Будівельна компанія «Укрбудінвест» та TOB «ТРЕКСІМ» було укладено договір №Т-01/12 від 15 грудня 2014 року про транспортування обладнання до порту Дурбан (Південно-Африканська Республіка).

Однак, на підтвердження дійсного виконання вказаних договорів, позивачем таких доказів надано.

Як вбачається із банківської виписки від 10 лютого 2015 року обладнання було оплачене компанією Голд Майнінг Компані (прайвет) Лтд в сумі 150000 доларів США по курсу НБУ на день оплати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами даної адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В сукупності зазначених судом обставини та того, що у позивача відсутні такі документи, як товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші, що могли б підтвердити транспортування товару та дійсного виконання, укладених позивачем, договорів, суд дійшов висновку, що господарська операція проведена між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомаш» є безтоварною, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, у звязку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Також, оскільки позивачем при зверненні з даним адміністративним позовом було сплачено лише 10 відсотків суми судового збору, що належала сплаті відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про стягнення з позивача цієї недосплаченої суми.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.