Постанова № 53281474, 07.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року (16 год. 35 хв.)Справа № 808/5158/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання Є.О. Приймака,

за участі представників сторін

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до: Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про: визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - Позивач) звернувся із адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - Відповідач ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00017 та Рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000014/1 від 20.01.2015, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00030 та Рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000020/1від 27.01.2015.

В обґрунтування позову посилається на те, що відмова у прийнятті заявленої митної вартості не була обґрунтована у відповідності до вимог ч. 6 ст. 54 МК України. Вказує, що до митного посту «Запоріжжя-Центральний» позивачем були подані для митного оформлення митні декларації на товар - арахіс сирий у ядрах. Митна вартість вказаного товару була визначена підприємцем за ціною господарської операції. Проте, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, які, як вважає підприємець, були відсутні. Вказує, що підставою для виникнення сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості в рішеннях зазначена наявна у митного органу інформації щодо митної вартості подібних товарів, разом з тим, така підстава для відмови в митному оформлені відсутня серед переліку виключних підстав, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України. Стверджує, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України підприємцем були надані всі додаткові документи та відомості, які підтверджують правильність числового визначення митної вартості декларантом за першим методом (за ціною угоди). Тому, позивач вважає, що відмовляючи у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом, відповідач діяв всупереч законодавству України з питань митної справи, застосовуючи формальний підхід, без аналізу поданих документів.

Представник позивача підтримав вимоги, з підстав викладених вище, просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 07.10.2015 вих. № 995/92/08-70-10 посилається на те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 МК України, митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Вказує, що оскільки документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Так, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 59 МК України, митницею використана наявна в органу Міндоходів і зборів інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 07.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

1) 20.06.2014 між Позивачем та компанією SHREENATHJI ENTERPRISE Індія (продавець) укладено контракт № 63 відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: Арахіс сирий у ядрах. Умова поставки товару - CIF, ОСОБА_1 (Інкотермс 2010).

На виконання зазначеного контракту сторони уклали специфікацію №2 від 25.11.2014 якою визначили поставку Арахіс сирий у ядрах в кількості 38 т. за ціною 1180,00дол.США/т.

19.01.2015 до митного посту «Запоріжжя-Центральний» Позивачем була подана митна декларація № 112050000/2015/000474 на товар арахіс сирий у ядрах в кількості 38 тон за ціною 1180,00 доларів США за 1 тону, митну вартість товару позивач визначив за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем подано митному органу: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 17.10.2012 № 112/2012/0000126; СMR 276294 від 17.01.2015; коносамент MSCUIX126973 від 20/12/2014; платіжне доручення № 001 від 09.01.2015; бухгалтерська виписка 2 від 14.01.2015; інвойс 020/2014-15 від 13.12.2014; пакувальний лист 020/2014-15 від 13.12.2014; страховий поліс № F 689751641 від 20.12.2014 зовнішньоекономічний контракт № 63 від 20.06.2014; специфікація 2 від 25.11.2014; угода №1 від 01.12.2014; угода 2 від 01.12.2014; фітосанітарний сертифікат № 52РС564370 від 23.12.2014; сертифікат про походження товару загальної форми № 38158 від 20.12.2014; лист ПАТ «КБ «Хрещатик» № 81/07 від 14.01.2015 року; сертифікат якості QSL/PM/1225/2014-1 від 21.12.2014; фумігаційний сертифікат GDM/ALP/CT від 22.12.2014; платіжне доручення № QS23685855 від 08.01.2015 що підтверджує сплату митних платежів та дозволи різних видів супутнього контролю.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності: в платіжному дорученні від 09.01.2015 №001 як номер рахунку банку бенефіціару вказано №2000191075612, а в контракті від 20.06.2014 №63 та в специфікації від 25.11.2014 №2 зазначено лише номер рахунку 910030004328510, що не дає змоги впевнитись, що даний платіжний документ стосується оцінюваного товару; п.4 специфікації від 25.11.2014 №2 передбачено відвантаження товару партії у кількості 38 тон до 15 грудня 2014 року, а до митного оформлення надано коносамент №MSCUIX126973 від 20.12.2016; до митного оформлення надано страховий документ за кодом 3530 № F689751641, але відсутній його переклад що унеможливлює розуміння його змісту».

У відповідності до ст. 53 МК України, 19.01.2015 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

20.01.2015 декларантом додатково надано: 1) комерційна пропозиція від іншого виробника від 27.11.2014 № б/н; 2) комерційна пропозиція від іншого виробника від 27.11.2014 № б/н; 3) прайс-лист від 25 листопада 2014 року; 4)висновок Запорізької ТПП від 14.01.2014 №ОИ-9; 5) лист про цінову інформацію на даний товар від 19.01.2015 №7; 6) копію митної декларації країни відправлення від 18.12.2014 №6658435; 7) лист від 14.01.2015 №81/07-17; 8) переклад страхового документу а також письмові роз'яснення.

20.01.2015 в оформлені МД № 112050000/2015/000474 було відмовлено за карткою відмови № 112050000/2015/00017 та 20.01.2015 прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно вимог ст. 59 МК України № 112050000/2015/000014/1.

Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2015/ 000556 від 20.01.2015.

2) 20.06.2014 між Позивачем та компанією SHREENATHJI ENTERPRISE Індія (продавець) укладено контракт № 63 відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: Арахіс сирий у ядрах. Умова поставки товару - CIF, ОСОБА_1 (Інкотермс 2010).

На виконання зазначеного контракту сторони уклали специфікацію №2 від 25.11.2014 якою визначили поставку арахісу сирого у ядрах в кількості 76 тон за ціною 1180,00 дол. США/т.

26.01.2015 до митного посту «Запоріжжя-Центральний» Позивачем була подана митна декларація № 112050000/2015/000882 на товар арахіс сирий у ядрах, митну вартість якого позивач визначив за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем подано митному органу:

картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 17.10.2012 № 112/2012/0000126; СMR 276295 від 23.01.2015; СMR 276296 від 23.01.2015; коносамент MSCUIX174189 від 27.12.2014; платіжне доручення № 067 від 15.01.2015; бухгалтерська виписка 11 від 21.01.2015; інвойс 021/2014-15 від 18.12.2014; пакувальний лист 021/2014-15 від 18.12.2014; страховий поліс № F 689756672 від 27.12.2014; зовнішньоекономічний контракт № 63 від 20.06.2014; специфікація 2 від 25.11.2014; угода №1 від 01.12.2014; угода 2 від 01.12.2014; фітосанітарний сертифікат № 52РС564630 від 29.12.2014; сертифікат про походження товару загальної форми № 38719 від 23.12.2014; лист ПАТ «КБ «Хрещатик» № 81/07 від 21.01.2015; сертифікат якості QSL/PM/1256/2014-1 від 30.12.2014; фумігаційний сертифікат GDM/ALP/CT від 30.12.2014; платіжне доручення № QS23814910 від 20.01.2015

що підтверджує сплату митних платежів та дозволи різних видів супутнього контролю.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності:

1.Відповідно до специфікації від 25.11.2014 №2 до контракту від 20.06.2014 №63 банком-посередником є: JP Morgan Chase Bank Chase Metrolech Centre, Brooklyn, New York натомість у платіжному дорученні від 15.01.2015 №067 банком-посередником є: Wachovia bank, CHARLOTTE,4/F, 11 PENN Plaza, NEWYORK,NY10001,USA,FED.

2.3аявлена партія товару поставляється на умовах CIF ОСОБА_1, що передбачає включення до ціни товару вартості страхування та фрахту. Оскільки страхування товару було здійснено, частина 2 статті 53 Кодексу передбачає подання страхових документів а також документів, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення декларантом було надано страховий поліс від 18.12.2014 № F689755672, в якому зазначено, у т.ч. вартість послуги 80 USD. Документ, підтверджуючий, що вищезазначену суму включено до вартості товару, митниці не надано.

3. Бухгалтерська виписка по взаєморозрахункам з нерезидентом SHREENATHJI ENTERPRISE (Індія) в дол. США станом на 21.01.2015 являє собою лист підприємства інформативного характеру. Даний документ не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації. За змістом даний документ не є витягом з первинного документу, а лише дублює інформацію з платіжного доручення в іноземній валюті від 15.01.2015 №067, поданого до митного оформлення.

4. В платіжному дорученні від 15.01.2015 №067 як номер рахунку банку бенефіціару вказано №2000191075612, а в контракті від 20.06.2014 №63 та в специфікації від 25.11.2014 №2 зазначено лише номер рахунку 910030004328510, що не дає змоги впевнитись, що даний платіжний документ стосується оцінюваного товару.

5. П.4 специфікації від 25.11.2014 №2 передбачено відвантаження товару партії у кількості 76МТ до 20 листопада 2014 року, а до митного оформлення надано коносамент №MSCUIX174189 від 27.12.2014.

У відповідності до ст. 53 МК України, 27.01.2015 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

27.01.2015 Декларантом додатково надано письмові пояснення та Лист ПАТ «КБ»Хрещатик» від 27.01.2015 №81/07-26; - Прайс-лист виробника товару від 25.11.2014; Копія митної декларацій країни відправлення; Висновок Запорізької ТПП від 14.01.2015 №ОИ-9; Комерційна пропозиція від іншого виробника від 27.11.2014 б/н; Комерційна пропозиція від іншого виробника від 27.11.2014 б/н; Лист від 19.01.2015 №7 щодо цінової інформації 27.01.2015 в оформлені МД № 112050000/2015/000882 було відмовлено за карткою відмови № 112050000/2015/00030 та 27.01.2015 прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно вимог ст. 59 МК України № 112050000/2015/000020/1.

Товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2015/000959 від 27.01.2015 під гарантію відповідно до розділу Х МК України. З ціню коригування долара США за 1,41 долара США за 1 кг.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару № 112050000/2015/000474 від 19.01.2015 № 112050000/2015/000882 від 26.01.2015 були подані всі документи, передбачені ч 2 ст. 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Так, Запорізькою митницею при перевірці документів, поданих для оформлення за митною декларацією 112050000/2015/000474 від 19.01.2015 виявлено що в платіжному дорученні від 09.01.2015 №001 як номер рахунку банку бенефіціару вказано №2000191075612, а в контракті від 20.06.2014 №63 та в специфікації від 25.11.2014 №2 зазначено лише номер рахунку 910030004328510, що не дає змоги впевнитись, що даний платіжний документ стосується оцінюваного товару.

Судом з'ясовано та не заперечується сторонами у справі, що у спірній поставці декларантом було додатково надано лист ПАТ «КБ «Хрещатик» № 81/07/17 від 14.01.2015 в якому зазначається що оплата за платіжним дорученням в іноземній валюті № 001 від 09.01.2015 на суму 44 840,00 доларів США була здійснена через банк посередник у зв'язку з тим, що всі розрахунки в іноземній валюті банки України здійснюють через банки-посередник. Окрім того судом встановлено, що вищезазначене платіжне доручення містить в графі 70 посилання на контракт, специфікацію та інвойс із зазначенням номерів та дат, що дозволяє однозначно ідентифікувати документ.

Також під час перевірки первинно наданих декларантом документів митним органом виявлено наступне - п.4 специфікації від 25.11.2014 №2 передбачено відвантаження товару партії у кількості 38МТ до 15 грудня 2014 року, а до митного оформлення надано коносамент №MSCUIX126973 від 20.12.2016. Судом встановлено та не заперечуються сторонами, що порушення строків відвантаження товару що проходив митне оформлення не змінювало числового значення митної вартості. При цьому надані до митного оформлення Специфікація № 2 від 25.11.2014 та коносамент №MSCUIX126973 від 20.12.2016 є достовірними документами що не містять суперечливих даних.

Щодо виявленої митним органом розбіжності про те, що до митного оформлення надано страховий документ за кодом 3530 № F689751641, але відсутній його переклад що унеможливлює розуміння його змісту», однак 20.01.2015 декларантом було надано додатково переклад страхового документу та відповідні пояснення.

Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару № 112050000/2015/0008821 від 26.01.2015 були подані всі документи, передбачені ч 2 ст. 53 МК України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Щодо виявлиних митним органом розбіжностей судом встановлено наступне:

Щодо твердження митниці про те, що відповідно до специфікації від 25.11.2014 №2 до контракту від 20.06.2014 №63 банком-посередником є: JP Morgan Chase Bank Chase Metrolech Centre, Brooklyn, New York , натомість у платіжному дорученні від 15.01.2015 №067 банком-посередником є: Wachovia bank, CHARLOTTE,4/F, 11 PENN Plaza, NEWYORK,NY10001,USA,FED. Декларантом було надано додатково лист ПАТ «КБ «Хрещатик» від 27.01.2015 №81/07-26 в якому містилися роз'яснення щодо правил оформлення платіжного доручення. Окрім того судом також встановлено, що платіжне доручення в іноземній валюті містить посилання на контракт, специфікацію, інвойс із зазначенням номерів та дат документів що дає можливість однозначно ідентифікувати документ.

Щодо твердження митного органу про те, що заявлена партія товару поставляється на умовах CIF ОСОБА_1, що передбачає включення до ціни товару вартості страхування та фрахту. Оскільки страхування товару було здійснено, частина 2 статті 53 Кодексу передбачає подання страхових документів а також документів, що містять відомості про вартість страхування. До митного оформлення декларантом було надано страховий поліс від 18.12.2014 № F689755672, в якому зазначено, у т.ч. вартість послуги 80 USD.

Як зазначає Відповідач, Документ, підтверджуючий, що вищезазначену суму включено до вартості товару, митниці не надано.

Оскільки заявлена партія товару постачалася на митну територію України на умовах СIF відповідно до Міжнародних правил торгівлі 2010 Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір страхування вантажу. Вартість такого страхування входить до складу ціни товару та не сплачується Покупцем окремо. Таким чином вимоги митного органу щодо надання документів що підтверджують страхування та будь яких документів щодо сплати Постачальником будь-яких платежів суперечать вимогам ст..53 Митного кодексу України.

Щодо твердження митного органу про те, що бухгалтерська виписка по взаєморозрахункам з нерезидентом SHREENATHJI ENTERPRISE (Індія) в дол. США станом на 21.01.2015 являє собою лист підприємства інформативного характеру. Даний документ не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації. За змістом даний документ не є витягом з первинного документу, а лише дублює інформацію з платіжного доручення в іноземній валюті від 15.01.2015 №067, поданого до митного оформлення судом встановлено, що митним органом не наведено жодних нормативних вимог до форми бухгалтерської виписки в зв'язку з чим вимоги щодо неналежної її форми є безпідставними.

Щодо твердження Запорізької митниці про те, що в платіжному дорученні від 15.01.2015 №067 як номер рахунку банку бенефіціару вказано №2000191075612, а в контракті від 20.06.2014 №63 та в специфікації від 25.11.2014 №2 зазначено лише номер рахунку 910030004328510, що не дає змоги впевнитись, що даний платіжний документ стосується оцінюваного товару; 5. п.4 специфікації від 25.11.2014 №2 передбачено відвантаження товару партії у кількості 76МТ до 20 листопада 2014 року, а до митного оформлення надано коносамент №MSCUIX174189 від 27.12.2014.

Декларантом під час процедури консультацій з митним органом було надано лист ПАТ «КБ «Хрещатик» від 27.01.2015 від 81/07-26 та відповідні пояснення. Окрім того судом встановлено, що зміна строк відвантаження товарів не призвела до зміни ціни товару, а відповідно не змінювала числового значення митної вартості товару.

З цього приводу суд зазначає, що частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

До того ж, вказаний документ не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджує обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

У судовому засіданні представником відповідача відповідно до ст.71 КАС України не доведено наявність обставин, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів.

Отже, витребування Запорізькою митницею додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.

Тому, не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, які давали змогу Запорізької митниці достовірного та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Проте, слід все ж таки зазначити, що не дивлячись на відсутність у митниці правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів, позивачем все ж таки подавались додаткові документи а також письмові пояснення.

Вказані документи в повному обсязі виконують вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару, проте вони не були прийняті до уваги. При цьому, в оскаржуваних рішеннях не наведено обґрунтування стосовно причин неприйняття митницею додаткових документів.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваних рішеннях зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД 112050000/2014/28485 від 30.12.2014 та МД № 1120500000/2015/000556 від 20.01.2015.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що під час розгляду справи по суті було встановлено судом відсутність у митниці правових підстав для надсилання декларанту письмових вимог щодо подання додаткових документів, та достатність поданих позивачем документів для митного оформлення товару, а відповідач всупереч встановленому частиною другою статті 71 КАС України обов'язку не надав суду достатніх і беззаперечних доказів правомірності прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00017 та Рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000014/1 від 20.01.2015, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00030 та Рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000020/1 від 27.01.2015 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду із адміністративним позовом було сплачено судовий збір в сумі 146 (сто сорок шість) грн. 10 коп., про що було надано відповідне платіжне доручення, на користь позивача підлягає стягненню з бюджетних асигнувань Запорізької митниці Державної фіскальної служби сума сплаченого ним судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 158, 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00017 та Рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000014/1 від 20.01.2015.

3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00030 та Рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000020/1від 27.01.2015.

4. Стягнути з Запорізької митниці Державної фіскальної служби на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору у сумі 146 (сто сорок шість) грн. 10 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький