Постанова № 53281282, 29.10.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Житомир справа № 806/4797/15

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2010 р. №0000602301/0,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 19.04.2010 року № 0000602301/0. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковою інспекцією була проведена перевірка достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди лютий-червень 2007 року, листопад 2007 року, січень-лютий 2008 року, червень-липень 2008 року, листопад 2008 року, січень-квітень 2009 року та складено акт № 1004/23-01/32721155 від 16.04.2010 року, на підставі якого винесено оскаржуване рішення № 0000602301/0. Однак висновки акту, на яких ґрунтується дане рішення є помилковими та необґрунтованими, а відтак воно підлягає скасуванню.

Представник позивача прибув до суду, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Подав письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача також прибув до суду, проти позову заперечував за необґрунтованістю та безпідставністю, просив в позові відмовити. Згідно письмового клопотання просить проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області 16.04.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди лютий-червень 2007 року, листопад 2007 року, січень-лютий 2008 року, червень-липень 2008 року, листопад 2008 року, січень-квітень 2009 року та складено акт № 1004/23-01/32721155 від 16.04.2010 року, відповідно до висновку якого встановлено порушення ДП "Премдор-Україна" пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1304148 грн по періодах: лютий 2007 року - 116490 грн, березень 2007 року - 94630 грн, квітень 2007 року - 108395 грн, травень 2007 року - 178505 грн, червень 2007 року - 112905 грн, листопад 2007 року - 126627 грн, січень 2008 року - 103083 грн, лютий 2008 року - 59357 грн, червень 2008 року - 135301 грн, липень 2008 року - 85419 грн, листопад 2008 року - 12789 грн, грудень 2008 року - 66194 грн, січень 2009 року - 32257 грн, лютий 2009 року - 15318 грн, березень 2009 року - 14399 грн, квітень 2009 року - 42479 грн (а.с.13-17).

На підставі акту та встановленого порушення податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000602301/0 від 19.04.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1304148 грн (а.с.18).

Судом встановлено, що вказане порушення ґрунтується на таких висновках податкової інспекції, а саме:

- порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відбулось в звязку із тим, що суб'єктом господарювання не здійснено перерахунок податкового кредиту з ПДВ прямопропорційно до витрат, які повинні бути виключені з валових витрат як такі, що не будуть використані в оподатковуваних операціях на суму ПДВ 1304148 грн.

Так, підприємством було здійснено операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювались ці витрати та ці операції були збитковими. Включення до складу валових витрат, пов'язаних із реалізацією певних товарів за ціною, нижчою за ціну фактичної собівартості є неправомірним, оскільки зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку як того вимагає здійснення господарської діяльності відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Внаслідок здійснення таких збиткових операцій у ДП "Премдор Україна" не виникало бази оподаткування-прибуток, тобто підприємство не сплачувало податок на прибуток з таких операцій та заявляло до відшкодування з державного бюджету сум ПДВ. Таким чином платник одержував економічний ефект в результаті підприємницької діяльності переважно за рахунок декларування сум бюджетного відшкодування з державного бюджету. Намір платник податку одержати дохід у такий спосіб не можна розглядати як самостійну ділову мету і встановлення цих обставин дає підставу для відмови заявленого до відшкодування з державного бюджету ПДВ.

Судом встановлено, що у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа № 2-а-395/09, предметом розгляду якої була правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0002022301/0 від 18.12.2008 року, яким підприємству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 100 972 грн. В зв'язку із вказаним, судом досліджувалось питання правомірності включення до складу валових витрат за 1 півріччя 2007 року витрат підприємства ДП "Премдор Україна" за операціями, які, на думку контролюючого органу, мали бути виключені як такі, що не пов'язані з його господарською діяльністю (реалізація готової продукції за ціною нижчою за собівартість) та встановлено помилковість висновку податкової про обов'язок реалізувати продукцію не нижче рівня фактичної собівартості та відповідно що підприємство в залежності від прибутку має формувати валові витрати. Постановою суду від 23.09.2013 року, залишеною без змін Житомирським апеляційним адміністративним судом (а.с.151-154), позов було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002022301/0 від 18.12.2008 року (а.с. 83-86).

Тобто предметом дослідження справи № 2-а-395/09 були одні й ті ж операції, які сформували валові витрати та суму податкового кредиту також за період лютий-червень 2007 року, тобто період який входить в 1 півріччя 2007 року.

Також у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа № 2-а-394/09, предметом розгляду якої, в тому числі, була правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 18.12.2008 року № 0002012301/0, яким підприємству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 693275 грн. В зв'язку із вказаним, судом досліджувалось питання правомірності включення до складу валових витрат за 1 півріччя 2008 року витрат підприємства ДП "Премдор Україна" за операціями, які, на думку контролюючого органу, були виключені як такі, що не пов'язані з його господарською діяльністю (реалізація готової продукції за ціною нижчою за собівартість) та за операціями з фіктивними контрагентами за нікчемними угодами та без підтвердження належними первинними документами та встановлено помилковість таких висновків податкової. Постановою суду від 09.01.2014 року, залишеною без змін Житомирським апеляційним адміністративним судом (а.с.87-89), позов було задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002012301/0 від 18.12.2008 року.

Тобто судом встановлено, що предметом дослідження справи № 2-а-395/09 були одні й ті ж операції, які сформували валові витрати та суму податкового кредиту також за період січень, лютий, червень 2008 року, тобто період який входить в 1 півріччя 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що по справам № 2-а-395/09 та № 2-а-394/09 досліджувались одні й ті ж операції ДП "Премдор Україна", які є предметом дослідження у даній адміністративній справі за періоди які співпадають (1 півріччя 2007 та 2008 року), та від'ємні значення ПДВ яких в подальшому сформували суми бюджетного відшкодування, рішення (постанови) по вказаним справам набрали законної сили відповідно 03.12.2013 року та 17.03.2014 року, тому суд не досліджує вказані обставини (операції) повторно та вважає їх встановленими.

Таким чином, ДП "Премдор Україна" витрати за збитковими операціями було правомірно включено до валових витрат, а відтак вони правомірно використовувались в оподатковуваних операціях на заявлену суму ПДВ.

На підставі вказаного, суд вважає неправомірним зменшення сум бюджетного відшкодування за періоди: лютий 2007 року в сумі 116490 грн, березень 2007 року - 94630 грн, квітень 2007 року - 108395 грн, травень 2007 року - 178505 грн, червень 2007 року - 112905 грн, січень 2008 року - 103083 грн, лютий 2008 року - 59357 грн, червень 2008 року - 135301 грн.

Отже, суду необхідно дослідити правомірність формування сум бюджетного відшкодування у взаємозв'язку із порушенням пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за залишковий період: листопад 2007 року, липень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року.

Відповідно до пп. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (надалі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначений перелік витрат, які включаються до складу валових витрат платника податків, зокрема, це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності, віднесений вичерпний перелік витрат, а саме: витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

У відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно і п. 5.11. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно із ст. 180 Господарського кодексу України, право встановлювати ціну реалізації товару належить лише суб'єктам підприємницької діяльності, тому підприємству не заборонено продавати товар за ціною нижче його собівартості.

Ціни на продукцію, яку реалізував позивач, а саме брус зрощений не підлягає державному регулюванню.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить жодних посилань на залежність права платника податків віднести витрати, понесені ним у господарській діяльності, від отримання прибутку. Тобто зіставлення рівня витрат, понесених в процесі господарської діяльності підприємства, з розміром доходу, отриманого підприємством, не передбачено податковим законодавством.

Отже, позивач може реалізувати свій товар за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись у межах звичайних цін.

Крім цього, порівняння ціни реалізації готової продукції із виробничою собівартістю прямо суперечить нормі п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У той же час, всупереч встановленим обставинам, та в порушення вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на регіональному ринку щодо вартості таких товарів, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Відповідачем не зроблено жодних розрахунків з метою визначення ринкової або справедливої вартості продукції, що виготовляється підприємством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 1.20.8 Закону України "Про прибуток підприємств", обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, висновок акту щодо виключення з валових витрат витрат як таких, що не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях через здійснення продажу продукції за цінами, нижчими від цін її фактичної собівартості є необґрунтованим, а відтак податковий кредит було сформовано відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" за відсутності порушення пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Таким чином суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період листопад 2007 року, липень 2008 року , листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року були визначені позивачем відповідно і на підставі діючого на той час законодавства, а відтак податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010 року № 0000602301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1304148 грн є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 58 від 21.08.2015 року при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області № 0000602301/0 від 19.04.2010 року.

Відшкодувати Дочірньому підприємству "Премдор-Україна" 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос