Постанова № 53281266, 29.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р. Справа № 805/3209/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про: визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 16.07.2015 року № НОМЕР_1 на суму 8796,35 грн., № НОМЕР_2 на суму 99,20 грн., № НОМЕР_3 на суму 1539,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» м. Маріуполь, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 16.07.2015 року № НОМЕР_1 на суму 8796,35 грн., № НОМЕР_2 на суму 99,20 грн., № НОМЕР_3 на суму 1539,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.07.2015 року відповідачем було проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобовязань по орендній платі за землю з юридичних осіб, по земельному податку з юридичних осіб за лютий, березень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1222/05-83-15-111-1/01237193. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення рішення від 16.07.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3. Позивач зазначив, що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення рішення є незаконними, відповідно суперечать діючому законодавству, та мають бути скасовані, оскільки до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» підприємство позивача на період проведення антитерористичної операції звільняться від сплати орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме підприємством було несвоєчасно сплачено податкові зобовязання по земельному податку з юридичних осіб за березень 2015 року з затримкою на 10 календарних днів, з орендної плати з юридичних осіб за лютий 2015 року з затримкою на 33, 40 та 60 календарних днів, за березень 2015 року з затримкою на 25 календарних днів, в звязку з чим відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення. Щодо посилання позивача на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач зазначив, що у Маріупольської ОДПІ відсутні правові підстави для надання підтвердження права звільнення від виконання своїх обовязків: щодо звільнення від сплати земельного податку з юридичних осіб та з орендної плати з юридичних осіб.

Відповідно до п. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі не прибуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» зареєстровано в якості юридичної особи 30.08.1994 р. за № 12741070017003165, код ЄДРПОУ 01237193, перебуває на податковому обліку в Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, Маріупольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» (ЄДРПОУ 01237193), з питань своєчасності сплати узгодженого грошового податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб за березень 2015 року та орендної плати за землю з юридичних осіб за лютий, березень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1222/05-83-15-111-1/01237193.

Актом перевірки встановлено порушення п. 287.3 ст. 278 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб за березень 2015 року з затримкою на 10 календарних днів, з орендної плати з юридичних осіб за лютий 2015 року з затримкою на 33, 40 та 60 календарних днів, за березень 2015 року з затримкою на 25 календарних днів.

16.07.2015 р. Маріупольською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ НОМЕР_1 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8796,35 грн., за затримку на 60 календарних днів сплати суми грошового зобовязання;

-№ НОМЕР_2 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 99,20 грн., за затримку на 25 календарних днів сплати суми грошового зобовязання;

-№ НОМЕР_3 про зобовязання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1539,75 грн., за затримку на 210 календарних днів сплати суми грошового зобовязання;

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у звязку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до ч. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно ч. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ч. 288.1, 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Суд пропонував позивачу надати суду податкову звітність за спірний період, докази сплати податкових зобовязань з орендної плати за землю з юридичних осіб за спірний період, але позивачем зазначених доказів суду не надано.

Судом встановлено з матеріалів справи, а саме з облікової картки позивача, що ТОВ «БМФ «Азовстальбуд» за березень 2015 року з затримкою на 10 календарних днів сплачено податкові зобовязання по земельному податку, за лютий 2015 року з затримкою на 33, 40 та 60 днів, за березень 2015 року 25 календарних днів з податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб.

Щодо посилання позивача на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суд зазначає наступне.

Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено терміни, а саме: період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про не відкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінетом Міністрі Україні затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 р.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р. зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 10 Закону № 1669-VII врегульовано порядок підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме: протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Суд зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обовязків щодо сплати зобовязань з орендної плати та плати за землю, а надає можливість на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки. Підставою для можливого невиконання своїх обовязків субєктів господарювання у строки передбачені законодавством є заява до податкового органу та сертифікат (висновок) Торгово промислової палати України.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про засвідчення форс мажорних обставин.

Крім того суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, тобто вказаний закон регулює правовідносини у сфері справляння земельного податку на час проведення АТО, яка почалася у квітні 2014 року.

На сьогодні не розроблено порядок застосування вказаних у статті 6 та 7 Закону № 1669-VII податкових пільг, а також не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України.

За наведених обставин, та з урахуванням того, що позивачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, який є належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) в зоні антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» м. Маріуполь до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 16.07.2015 року № НОМЕР_1 на суму 8796,35 грн., № НОМЕР_2 на суму 99,20 грн., № НОМЕР_3 на суму 1539,75 грн. відмовлено.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позовна заява Публічного акціонерного товариства «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» містить вимоги майнового характеру.

На виконання Закону України «Про судовий збір» Публічного акціонерного товариства «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» відповідно до квитанцій № 1278 від 31.07.2015 року сплатило судовий збір у сумі 182,70 грн., що складає 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Оскільки позивачем на користь Державного бюджету України під час подання адміністративного позову, за вимоги майнового характеру сплачено грошові кошти з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи ті обставини, що у задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» відмовлено, решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимоги Публічного акціонерного товариства «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» м. Маріуполь до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 16.07.2015 року № НОМЕР_1 на суму 8796,35 грн., № НОМЕР_2 на суму 99,20 грн., № НОМЕР_3 на суму 1539,75 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» м. Маріуполь (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3, код ЄДРПОУ 01237193) на користь Державного бюджету України (отримувач: УК/м.Слов'янськ/22030001, р/р 31214206784075 в ГУДКУ у Донецькій області, МФО банку834016, код ЄДРПОУ 37803368) судовий збір в розмірі 1644 (тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.