Рішення № 5328034, 15.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.09 р. Справа № 37/215

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

припомічнику судді Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна книжкова мережа Донецьк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32862319

про: стягнення основного боргу в сумі 478617,2грн., пені в сумі 61252,63грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю від 17.08.2009р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Київ (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна книжкова мережа Донецьк”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 478617,2грн., пені в сумі 61252,63грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем грошових зобовязань за договором піднайму нежитлового приміщення від 16.11.2006р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір піднайму нежитлового приміщення від 16.11.2006р., додаткову угоду № 1 від 03.01.2007р. та акт приймання-передачі від 16.11.2006р. до нього, банківські виписки, вимогу про сплату заборгованості, свідоцтва про державну реєстрацію у якості підприємця, довідку управління статистики відносно Відповідача, розрахунок суми вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 762 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст. 2, 11, 49, 54, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвали суду та задля підтвердження своєї позиції Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.35-50).

Відповідач у судове засідання не зявився, доказів сплати заборгованості, або припинення спірних грошових зобовязань у інший спосіб, а також - відзиву не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за матеріалами справи.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд також підтверджується його клопотанням про відкладення розгляджу справи №207 (а.с.30), поданим через канцелярію суду перед засіданням 15.09.2009р.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2006р. між Фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та і ОСОБА_4 (Орендодавці), з одного боку, та Позивачем (Орендар), з іншого боку, укладений договір оренди нежитлового приміщення від 15.11.2006р. (а.с.а.с. 41-44), згідно п.п. 1.1., 3.1. якого Орендодавці передають, а Орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування для розміщення торговельних та офісних площ нежитлові приміщення загальною площею 311,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, строком до 10.11.2007р.

Як вбачається із нотаріально посвідченого та зареєстрованого у державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу від 27.10.2006р., акту приймання-передачі до нього та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.а.с.35-40), обєкт оренди належить Орендодавцям на праві приватної спільної часткової власності.

15.11.2006р. обєкт оренди був переданий Позивачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.45).

Додатковою угодою №1 від 03.01.2009р. сторонами встановлене автоматичне продовження дії договору до 01.10.2010р. після закінчення визначеної п. 3.1. строку його дії.

16.11.2006р. між Позивачем (Наймодавець) та Відповідачем (Піднаймач) укладений договір піднайму нежитлового приміщення, згідно п.п. 1.1, 3.1. якого Наймодавець передає, а Піднаймач приймає у тимчасове платне володіння та користування для розміщення торговельних та офісних площ нежитлові приміщення загальною площею 311,6кв.м., які розташовані за адресою; АДРЕСА_1, якими Наймодавець володіє та користується на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 15.11.2006р., на строк до 10.11.2007р.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.3. договору приймання і передача приміщення повинно бути здійснено сторонами не пізніше 10-ти днів з моменту підписання договору і опосередковуватися підписанням актом здачі-приймання.

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати з розрахунку 128грн. разом із ПДВ за 1 кв.м. приміщення на місяць, що разом складає 39884,8грн. за кожний місяць авансовими платежами щомісячно у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Наймодавця, не пізніше 20 числа кожного попереднього місяця піднайму. Сторони дійшли згоди, що нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту приймання-передавання орендованого приміщення, і таке нарахування припиняється з дати підписання акту про повернення приміщення.

Своєчасне здійснення означених платежів віднесено до обовязків Піднаймача умовами п. 6.1. договору піднайму.

Пунктом 8.1. сторони визначили відповідальність Піднаймача за прострочення орендних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

16.11.2006р. обєкт піднайму був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передавання (а.с.16).

Додатковою угодою № 1 від 03.01.2007р. (а.с.15) сторони передбачили, що після закінчення терміну дії договору, він автоматично продовжує діяти до 01.10.2010р. з першочерговим правом Піднаймача на укладання нового договору на новий термін на тих же або інших узгоджених сторонами умовах.

Згідно виписок з банківського рахунку (а.с.а.с.17-25) Відповідач перерахував у проміжок часу з 30.01.2008р. по 30.07.2006р. грошові кошти за оренду приміщення згідно договору від 16.11.2006р. у лютому серпні 2008р. на загальну суму 279193,6грн.

Посилаючись на несплату суборендних платежів за період з вересня 2008р. по серпень 2009р. включно у сумі 478617,6грн. та нарахувавши пеню по 341.08.2009р. у розмірі 61252,63грн., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач доказів сплати стягуваної заборгованості та відзиву не надав, звернувшись до суду із клопотанням №207 (а.с.30) про відкладання розгляду справи.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.а.с.47, 48), складеному на надісланому Позивачем (а.с.а.с.49,50) на вимогу суду.

Суд розглядає спір в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві (поро стягнення суми боргу та пені), оскільки вимоги є грошовими, повязані підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором) та поданими доказами, їх сумісний розгляд не перешкоджає встановленню обставин справи і вирішенню спору, а навпаки, відповідаючи вимогам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України сприяє реалізації принципу процесуальної економії та гарантованого ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором піднайму та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та обєкту користування, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору піднайму нежитлового приміщення від 16.11.2006р.

Наявність у Позивача прав на укладання означеного договору піднайму (суборенди) із Відповідачем зумовлена орендними правовідносинами першого із співвласниками приміщення - Фізичними особами підприємцями ОСОБА_3 та і ОСОБА_4

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди (найму) орендар (наймач) має сплачувати орендну плату, що, виходячи із приписів ч. 3 ст.774 Цивільного кодексу України у повній мірі відноситься і до плати за піднайм (суборенду) приміщення.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір піднайму нежитлового приміщення від 16.11.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна, а отже і суборендна плата вноситься орендарем (суборендарем/піднаймачем) незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обовязковості договору для виконання сторонами.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних правовідносин, у тому числі нараховувати суборендні платежі до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку зі сплати суборендних платежів відповідно до умов договору - що місяця не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному (100% попередня оплата) за весь період з моменту підписання акту приймання-передачі та до підписання такого акту про повернення приміщення Позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, за відсутністю у матеріалах справи доказів іншого, суд перевіривши відповідність здійснених Позивачем розрахунків умовам договору встановив наявність у Відповідача непогашеного грошового зобовязання зі сплати суборендних платежів за стягуваний період користування приміщенням з вересня 2008р. по серпень 2009р. включно у розмірі 478617,2грн.

При цьому, будь-яких доказів існування підстави для звільнення від означених платежів, зокрема передбачених ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, або припинення грошових зобовязань у інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє вимоги про стягнення заборгованості у загальному розмірі 478617,2грн у повному обсягу.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 8.1. договору піднайму, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача з орендних платежів, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, використання у розрахунку (а.с.9) ставки пені, що не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” з врахуванням меж нарахування пені, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі 45758,74грн.

Недолік у розрахунку Позивача викликаний використанням останнім методу наростаючого підсумку без урахування встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припису щодо припинення нарахування пені через шість місяців. Суд відхиляє клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки:

- по-перше, за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України неявка сторони є підставою для відкладання розгляду справи виключно у випадку, якщо це перешкоджає вирішенню спору. Між тим, наявним в матеріалах справи документів достатньо для належної кваліфікації спірних правовідносин і прийняття рішення по суті заявлених вимог;

- по друге, відсутність представника у судовому засіданні, участь у якому за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обовязком, не позбавляє можливості довести свою позицію до відому суду у письмовому вигляді шляхом надання відповідних документів через канцелярію суду, тим більше, що з моменту порушення провадження у справі до дати судового засідання у Відповідача було достатньо часу для вчинення (за наявністю бажання) означених дій;

- по-третє, оскільки Відповідач є юридичною особою, а отже за змістом ст. 28 Господарського процесуального кодексу України управнений забезпечити участь у справі у якості представника будь-якої особи шляхом видання відповідної довіреності, відрядження керівника напередодні розгляду справи не може вважатися поважною причиною;

- по-четверте, ухилення Відповідача з неповажних причин від доведення своєї позиції до відому суду, а також наявних доказів відносно обставин проведення грошових розрахунків кваліфікується судом як несумлінне використання своїми процесуальними правами.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна книжкова мережа Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32862319) про стягнення основного боргу в сумі 478617,2грн., пені в сумі 61252,63грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна книжкова мережа Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32862319) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у сумі 478617,2грн. та пені у сумі 45758,74грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Національна книжкова мережа Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32862319) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Київ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито в розмірі 5243 грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229 грн. 23 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.09.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя