Ухвала суду № 53277993, 09.06.2015, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1306/14-к

Провадження № 1-кп/395/57/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(про повернення обвинувального акта)

09 червня 2015 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

за участю: прокурора прокуратури Новомиргородського району Кіровоградської області ПОСТЕРНАКА І.В., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника адвоката ОСОБА_4, секретаря судового засідання РУДЕНКО І.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014120220000241 від 05.06.2014 р., стосовно

ОСОБА_3, 1988 року березня місяця 11 дня народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, не одружений, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, але фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий Новомиргородським районним судом:

09.02.2010 р. за ст. 309 ч. 1 КК України до 2 р. позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

26.05.2011 р. за ст. 309 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

01.09.2011 р. за ст. 185 ч. З КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, до якого запобіжний захід та інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, а 03 квітня 2015 р. було ухвалене рішення про проведення підготовчого судового засідання,

обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 317 КК України,

в с т а н о в и в :

30 березня 2015 року до Новомиргородського районного суду згідно ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України 2012 р. (далі КПК України) надійшов від прокурора прокуратури Новомиргородського району Кіровоградської області ОСОБА_5 обвинувальний акт з додатками стосовно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 317 КК України.

За вказаним обвинувальним актом було призначене підготовче судове засідання.

Прокурор ПОСТЕРНАК І.В., потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_3, захисник адвокат ОСОБА_4 не вбачали перешкод для призначення вказаного обвинувального акту до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та перевіривши обвинувальний акт, суд вважає, що згаданий обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду як такий, що не відповідає вимогам КПК України, з таких міркувань.

Так, у вказаному акті відсутні анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

На порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України при зазначенні анкетних відомостей ОСОБА_3 він вказаний як підозрюваний.

До того ж згідно приписам ч. 2 ст. 42 КПК України особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, є обвинуваченим (підсудним).

Окрім цього, всупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, який передбачає право обвинуваченого знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, а також п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_3 взагалі відсутнє.

Як вбачається з положень ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що гарантує кожній особі право на справедливий суд:

1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

За таких обставин вказана особа може помилково вважати себе підозрюваним у скоєнні інкримінованих злочинів та не розуміти потреби захищатися саме від обвинувачення, а не підозри, що суттєво суперечить вище наведеним приписам ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд також вважає, що за деякими епізодами належним чином не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а саме:

03.06.2014 р. ОСОБА_3 з домоволодіння, яке належить потерпілому ОСОБА_1 та розташоване по вул. Шевченка, 49 у м. Новомиргороді, Кіровоградської області викрав чуже майно, завдавши потерпілому матеріального збитку на загальну суму 253 грн., внаслідок чого його умисні дії були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як крадіжка, поєднана з проникненням у житло.

Крім цього, 27.12.2014 р. ОСОБА_3 з приміщення сараю по вул. Леніна, 261 у м. Новомиргороді таємно викрав електродриль марки «CRAFT-TEC POWER TOOLS» PX1D218 вартістю 259,74 грн., болгарку марки «CRAFT» вартістю 296,82 грн., а також кришку головки циліндрів (кришки клапанів) двигуна колісного транспортного засобу автомобіля ВАЗ-2101 вартістю 61,50 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 618,06 грн.

Умисні дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як крадіжка, поєднана з проникненням у житло.

Проте така кваліфікація не відповідає змістові ст. 185 КК України та не містить усіх кваліфікуючих ознак цієї статті.

До того ж кваліфікація скоєного суперечить даним про попередні засудження ОСОБА_3, у тому числі за корисливий злочин.

Незважаючи на наявність злочину, судимість за який не було погашено чи знято у встановленому законом порядку, а також вчинення кількох умисних корисливих злочинів, що підлягають окремій кваліфікації, прокурор на порушення вимог ст. 32 КК України, пп. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» не вказав про наявність відповідної кваліфікуючої ознаки у наведених епізодах.

Крім цього, досудовим розслідуванням було встановлено, що з листопада 2014 року по 22 січня 2015 року домоволодіння ОСОБА_3 декілька разів відвідували ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які разом з господарем у приміщенні літньої кухні цього ж домоволодіння виготовляли наркотичний засіб опій ацетильований та вживали його в спальній кімнаті згаданого домоволодіння.

22.01.2015 р. домоволодіння ОСОБА_3 відвідала ОСОБА_6 і цього разу ОСОБА_3 знову надав їй приміщення літньої кухні для виготовлення опію ацетильованого, який остання вживала разом із ОСОБА_3

22.01.2015 р. працівники Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області при проведенні огляду домоволодіння виявили та вилучили в приміщенні будинку ватний тампон, на поверхні якого був особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований вагою 0,0119 грама.

Умисні дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 317 КК України як надання приміщення для незаконного виготовлення та вживання наркотичних засобів.

Як вбачається з вимог п. 1 ч. 1. ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

В той же час на порушення вище наведених положень та вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не зазначені час, спосіб та інші обставини вчинення інкримінованого злочину.

Так, залишилися незясованими: час доби, кількість відвідувань його домоволодіння іншими особами, належність наркотичних засобів тощо.

Окрім цього, всупереч приписам п. 2 ч. 1. ст. 91 КПК України у вказаних епізодах не зазначені: форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, на думку суду, відсутність у даному випадку можливості встановити обґрунтованість будь-якого висунутого проти ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, а також бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, не відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За правилами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняте такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Оскільки у даному випадку обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 2 і п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, його слід повернути прокурору.

Ураховуючи наведене, керуючись ст. ст. 291, 314, 369-372, 392-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014120220000241 від 05.06.2014 р., стосовно ОСОБА_3, обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 317 КК України, прокуророві прокуратури Новомиргородського району Кіровоградської області ОСОБА_5 як такий, що не відповідає вимогам КПК України, для усунення вище згаданих порушень вимог КПК України.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.

Ухвала про повернення обвинувального акта може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд, який ухвалив судове рішення, протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО