Ухвала суду № 53277933, 05.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1660/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2339/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В. Г.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Калуського міськрайонного суду від 29 липня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 29 липня 2015 року в задоволенні позову ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

ТзОВ «Кредитні ініціативи» на дане рішення подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування судом обставин справи.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивач ТзОВ «Кредитні ініціативи» пропустив загальний строк позовної давності та вважає, що суд дав неправильну оцінку положенням кредитного договору від 31.07.2007 року, внаслідок чого помилково застосував термін «кредитна заборгованість». Зокрема, в кредитному договорі сторонами визначена дата користування кредитом - до 10.04.2009 року. Згідно умов договору, вона є датою останнього платежу за кредитом. Однак, в кредитному договорі також передбачено нарахування процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за управління кредитом. В пункті 1 договору терміни «кредит», «проценти за користування кредитом» та «щомісячна комісія за управління кредитом» чітко розмежовані.

В пункті 3.3 кредитного договору зазначено, що нарахування процентів за користування кредитом починається з дня наступного за днем надання кредиту по день повного погашення кредиту. Комісія за управління кредитом нараховується та сплачується позичальником протягом всього періоду дії договору.

Отже, висновок суду про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з 10.04.2009 року є помилковим, оскільки ця дата визначена в договорі щодо повернення кредиту, а не процентів та комісії. Заборгованість по цих платежах з урахуванням строку позовної давності підлягає до стягнення за останні три роки, виходячи з дати розрахунку заборгованості, поданого разом із позовною заявою.

З наведених підстав апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов позивач ТзОВ «Кредитні ініціативи» задоволити та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 331 грн. 91 коп.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.03.2007 року між ТзОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №08001013737, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 25 011грн. 90 коп. Договором також встановлені: щомісячна комісія за управління кредитом 1,75%; кількість платіжних періодів 24; річна процентна ставка 8%; щомісячний платіж 1568 грн.93 коп.; дата першого платежу за кредитом - 10.05.2007 року; дата останнього платежу за кредитом - 10.04.2009 року (Розділ «А»), (а.с.5-8).

18.05.2012 року між ТзОВ «ПростоФінанс» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого ТзОВ «Кредитні ініціативи» набуло права вимоги до позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором від 30.03.2007 року щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, комісій, а також права вимоги до позичальника щодо сплати штрафних санкцій (а.с.10-16).

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 30.03.2007 року станом на 10.03.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 48 331 грн. 92 коп., з яких: 17113 грн.67 коп. - заборгованість за кредитом; 4750 грн. 82 коп. - заборгованість по відсотках: 21 447 грн. 79 коп. - заборгованість по комісії; 5019 грн. 64 коп. - заборгованість по штрафах (а.с.25).

Листом ТзОВ «Кредитні ініціативи» від 15.04.2015 року на адресу боржника ОСОБА_3 було направлено вимогу про повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом і штрафів всього на суму 48 331 грн. 92 коп. (а.с.26-27).

Вказана вимога залишилась без задоволення, що стало підставою для звернення ТзОВ «Кредитні ініціативи» до суду з позовом.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів з наступних мотивів.

Відповідно до ст.ст. 526,612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст.ст.256,257,261,262 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Як встановлено судом та підтверджується умовами кредитного договору від 30.03.2007 року №08001013737 (п.п.2.2; 3.5; 3.6), кінцевим терміном повернення кредиту є дата останнього платежу за кредитом, зазначена в Розділі «А» договору (10.04.2009 року).

Сума кредиту, зазначена в Розділі «А» договору, сума процентів за користування кредитом, сума комісії за надання кредиту та сума комісії за управління кредитом складає повну заборгованість позичальника за цим договором (далі - Заборгованість). Заборгованість підлягає сплаті позичальником шляхом здійснення єдиних щомісячних платежі, кількість яких відповідає кількості Платіжних періодів (далі - Щомісячні платежі). Щомісячні платежі повинні здійснюватися позичальником відповідно до Графіку (Розділ «С» договору), та повинні бути отримати кредитодавцем не пізніше відповідної дати Щомісячного платежу, зазначеної в Графіку. Кожен Щомісячний платіж у відповідності з Графіком включає у себе відповідну частину суми кредиту, проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитом, які підлягають погашенню позичальником у відповідному Платіжному періоді.

Кожний Щомісячний платіж повинен бути отриманий кредитодавцем протягом відповідного Платіжного періоду не пізніше відповідної кінцевої дати Щомісячного платежу, зазначеної в Графіку платежів (не пізніше 10 числа місяця у відповідному Платіжному періоді), (а.с.5-8).

Отже, сторони кредитного договору погодили, що повернення кредиту здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів у відповідний період згідно з Графіком. При цьому щомісячний платіж включає: відповідну частину суми кредиту, проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитом.

Як вбачається з Графіка платежів, датою останнього щомісячного платежу є 10.04.2009 року (а.с.7).

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що дата «10.04.2009 року» стосується лише повернення кредиту, а не процентів та комісій, оскільки спростовується змістом самого кредитного договору, зокрема пунктом 3.5.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-31цс15 від 03.06.2015 року, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи те, що згідно Графіка платежів датою останнього щомісячного платежу є 10.04.2009 року, загальний строк позовної давності минув. Проте із позовом до суду позивач звернувся до суду лише 05.05.2015 року, що свідчить про пропуск останнім строку позовної давності.

В силу дії ст.ст.266,267 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2015 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4. подала до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог ТзОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.52-53).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»), (правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у справі -№ 6-68цс15 від 16.09.2015).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Мелінишин Г.П.

Соколовський В.М.