Рішення № 53277381, 06.10.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2015 рокуСправа № 913/170/15

Провадження №5/913/170/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства Теплокомуненерго, м. Луганськ

про стягнення 23974918 грн. 36 коп.

Колегія у складі суддів:

головуючий - Вінніков С.В.,

судді Василенко Т.А. та Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання - помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, головний юрисконсульт, довіреність від 18.04.2014 № 14-109;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором купівлі-продажу від 30.09.2011 № 14/2477/11 в сумі 15342794 грн. 02 коп., пені в сумі 1791003 грн. 00 коп., 7% штрафу в сумі 16289 грн. 97 коп., 3% річних в сумі 1160565 грн. 67 коп., інфляційних втрат в сумі 5664265 грн. 70 коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" розяснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву повязано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством звязку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством звязку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем реєстрації ЛМКП «Теплокомуененерго» є 91005, Луганська область, місто Луганськ, вул. Куракіна, б. 23.

Листом від 16.03.2015 № 511-30-100 УДППЗ Укрпошта повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, то інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Судом також здійснювалося повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання шляхом надсилання ухвали електронною поштою за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців teploinfo@yandex.ru, про що свідчать роздруківки з офіційної електронної скриньки господарського суду Луганської області.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», як Продавцем, та ОСОБА_1 міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2477/11 від 30.09.2011 (далі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у четвертого кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а Покупець зобовязується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ у обсязі до 63664,0 тис. куб. м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно із п. 5.2 Договору, ціна склала за 1000 куб.м. газу 4042,76 грн. з ПДВ. Пізніше було укладено низку додаткових угод, згідно яких ціна за 1000 куб.м. газу складала: 4139,57 грн. з ПДВ з 01.10.2011 (додаткова угода № 1 від 30.09.2011), 4127,10 грн. з ПДВ з 12.10.2011 (додаткова угода № 2 від 11.10.2011), 4661,74 грн. з ПДВ з 02.08.2012 (додаткова угода № 3 від 01.08.2012).

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключено грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Як зазначено у п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 11 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків до повного погашення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору протягом жовтня 2011 року, вересня-грудня 2012 року він поставив відповідачу природний газ на суму 66727996 грн. 44 коп.

В порушення умов Договору, відповідач отриманий газ оплатив частково з порушенням строків оплати, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу 15342794 грн. 02 коп., пені у сумі 1791003 грн. 00 коп., штрафу в сумі 16289 грн. 97 коп., 3% річних в сумі 1160565 грн. 67 коп. та інфляційних втрат в сумі 5664265 грн. 70 коп. за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2477/11 від 30.09.2011.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу за період з жовтень 2011 року та у вересні-грудні 2012 року природний газ на суму 66727996 грн. 44 коп., що підтверджується матеріалами справи

Відповідач зобовязання з оплати поставленого природного газу виконав частково.

Залишилась несплаченою заборгованість за використаний природний газ у в сумі 15342794 грн. 02 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та іншими матеріалами справи.

Вказаний борг підтверджується належними доказами, є обґрунтованим, таким, що не спростований відповідачем, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

У звязку з порушенням строків з оплати отриманого газу в жовтня 2011 року та вересні-грудні 2012 року позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 16289 грн. 97 коп., пеню в сумі 1791003 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1160565 грн. 67 коп., втрати від інфляції в сумі 5664265 грн. 70 коп. (а.с.43-45).

Зокрема, позивач нарахував:

- на суму заборгованості за природний газ, поставлений у вересні 2012 року, за період з 14.10.2012 по 21.11.2012 та заявив до стягнення пеню в сумі 3145 грн. 84 коп. та 3% річних в сумі 629 грн. 17 коп.;

- на суму заборгованості за природний газ, поставлений у жовтні 2012 року, за період з 14.11.2012 по 27.12.2012 та заявив до стягнення пеню в сумі 51457 грн. 11 коп. та 3% річних в сумі 10291 грн. 42 коп.;

- на суму заборгованості за природний газ, поставлений у листопаді 2012 року, за період з 14.12.2012 по 06.02.2013 та заявив до стягнення пеню в сумі 298110 грн. 94 коп. та 3% річних в сумі 59622 грн. 19 коп., а також інфляційні втрати в сумі 66867 грн. 97 коп. за період з грудня 2012 року по січень 2013 року;

- на суму заборгованості за природний газ, поставлений у грудні 2012 року, та заявив до стягнення пеню в сумі 1438289 грн. 11 коп. за період з 14.01.2013 по 13.07.2013 та 3% річних в сумі 1090022 грн. 90 коп. за період з 14.01.2013 по 08.04.2014, а також інфляційні втрати в сумі 5597397 грн. 73 коп. за період з січня 2013 року по лютий 2015 року.

Відповідно до п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 16289 грн. 97 коп., який, на думку суду, є обґрунтованим та підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд дійшов до висновку, що розрахунок пені позивачем здійснено відповідно до положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та умов договору.

Разом з тим, при розрахунку позивачем помилково в період прострочення зараховано дні погашення заборгованості.

Так, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суд України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань».

Таким чином, кінцевою датою розрахунку по кожному з періодів прострочення при часткових оплатах по розрахунках є дата остаточної оплати боргу, а оскільки дата оплати не входить до періоду прострочення, то всі періоди нарахування з урахуванням часткових оплат корегуються на цей день

Тому, перевіривши розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення пені в сумі 1565708 грн. 71 коп. за заявлені позивачем періоди.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги, підстави для часткової відмови в задоволенні вимоги щодо стягнення пені, до стягнення підлягають 3% річних в сумі 1124439 грн. 33 коп.

Стосовно інфляційних нарахувань у загальній сумі 5664265 грн. 70 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державною службою статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого до позову розрахунку вбачається, що індекс інфляції застосовувався до суми боргу, що існувала на початок місяця без врахування часткових оплат. Такий алгоритм розрахунку суперечить вищевказаному порядку визначення втрат від інфляції.

Позивачем в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю було взято суму боргу на початок місяця, а не на кінець місяця, як зазначено вище, а також не було враховано, що початок періоду прострочення слід починати з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, відповідно до приписів п.3.2 вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до всього стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 5650207 грн. 86 коп. В решті інфляційних втрат слід відмовити.

З урахуванням викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 15342794 грн. 02 коп., штраф в сумі 16289 грн. 97 коп., пеню в сумі 1565708 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 1124439 грн. 33 коп., інфляційні нарахування в сумі 5650207 грн. 86 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ОСОБА_1 міського комунального підприємства Теплокомуненерго про стягнення 23974918 грн. 36 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 міського комунального підприємству «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, 23 «А», код за ЄДРПОУ 24047779, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, б. 6, код за ЄДРПОУ 20077720, заборгованість за Договором купівлі-продажу від 30.09.2011 № 14/2477/11 в сумі 15342794 грн. 02 коп., пеню в сумі 1565708 грн. 71 коп., штраф в сумі 16289 грн. 97 коп., 3% річних в сумі 1124439 грн. 33 коп., інфляційних втрат в сумі 5650207 грн. 86 коп. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.2015.

Суддя-головуючий Суддя СуддяОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

Надр. 3 прим.

1 до справи

2 позивачу за адресою 01001, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6

3 відповідачу за адресою 91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23А, не направляється у звязку з тим, відповідно до листа УДППЗ Укрпошта від 16.03.2015 №511-30-100 пересилання пошти до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється

4 відповідачу на електронну адресу teploinfo@yandex.ru.