Рішення № 5327645, 24.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.09 р. Справа № 14/148

за позовом Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району

м.Донецька”, ЄДРПОУ 05514241, м.Донецьк

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

код НОМЕР_1, м.Донецьк

про стягнення 8220 грн. 96 коп.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

код НОМЕР_1, м.Донецьк

до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району

м.Донецька”, ЄДРПОУ 05514241, м.Донецьк

про визнання договору недійсним

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Попков Д.О.

Суддя Джарти В.В.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_3-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 8220,96 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 17.06.2009р. №01/4-1076 збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10961,28 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором №2/403 від 01.04.2008р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 09.07.2009р., в якому позовні вимоги не визнав. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на неналежне виконання позивачем своїх обовязків з управління будинком, який знаходиться на його балансі. При цьому, за поясненнями відповідача, вартість проведених ним витрат на матеріали та роботи з проведення капітального ремонту конструкцій будинку в розмірі 71172,84 грн. мають бути зараховані позивачем у рахунок вартості витрат з управління, експлуатації та поточного ремонту будинку. Крім цього, за твердженням відповідача, позивачем не доведено факту надання послуг з утримання будинку за період з 01.06.2008р. по 01.03.2009р.

09.07.2009р. відповідач звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до позивача про визнання недійсним договору про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення від 01.04.2008р. №2/403.

Ухвалою від 09.07.2009р. зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом по справі №14/148.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на припущення сторонами під час укладання спірного правочину відступів від умов типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №560. Крім цього, за твердженням відповідача, укладений між сторонами договір суттєво обмежує права та обовязки сторін порівняно з умовами типового договору, а також не містить у собі всіх істотних умов для даного виду договорів.

Позивач зустрічні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві від 09.09.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 01.04.2008р. між сторонами був підписаний договір №2/403 про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення, згідно з умовами якого позивач зобовязався забезпечувати обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач прийняв на себе зобовязання приймати участь у витратах позивача з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду пропорційно площі, яка ним зайнята. Відповідач займає нежитлове приміщення площею 692,0 кв.м. в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, послуг, а також вимоги до їх якості.

За висновками суду, у розділі 1 договору №2/403 від 01.04.2008р. сторонами було узгоджено предмет договору: позивач зобовязався забезпечувати обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач прийняв на себе зобовязання приймати участь у витратах позивача з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду пропорційно площі, яка ним зайнята.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору №2/403 від 01.04.2008р.

Зокрема, відповідно до розділу 3 договору №2/403 від 01.04.2008р. експлуатаційні витрати на момент укладання договору складають 761,20 грн., ПДВ 152,24 грн., внаслідок чого сплаті за місяць підлягають грошові кошти в сумі 913,44 грн.

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 29.10.2003р. №464 було затверджено Порядок участі субєктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибудинкових територій в м.Донецьку. Згідно вказаного рішення розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій здійснюється житлово-комунальними підприємствами на підставі п.1.2 „Методичних рекомендацій щодо участі субєктів підприємницької діяльності в утриманні будинків та прибудинкової території”, затверджених наказом Держбуду України від 05.09.2001р. №176. Одночасно, у вказаному рішенні також визначений й перелік робіт з утримання будинків та прибудинкової території.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, в розділі 5 договору №2/403 від 01.04.2008р. сторонами вказано, що цей договір діє до 01.04.2013р.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

При цьому, посилання позивача на відсутність інших істотних умов договору судом до уваги не приймаються, враховуючи, що згідно із ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Одночасно, відсутність всіх істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При розгляді спорів про визнання угод недійсними, у відповідності з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту угоди вимогам закону, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Посилання відповідача на норми Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009р. №13, суд до уваги не приймає, враховуючи, що останні набрали чинності після укладання сторонами договору №2/403 від 01.04.2008р.

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено наявності підстав для визнання спірного договору №2/403 від 01.04.2008р. недійсним.

Посилання відповідача на невідповідність умов спірного правочину змісту типового договору як підставу для визнання недійсним договору №2/403 від 01.04.2009р. суд до уваги не приймає.

Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. N560 „Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, яка була чинною на момент укладання договору, цей порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги.

Крім цього, вказаним порядком було затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Таким чином, визначення змісту договору на основі типового договору є правом, проте, не обовязком сторін.

За таких обставин, враховуючи викладене, зустрічний позов про визнання недійсним договору №2/403 від 01.04.2008р. підлягає залишенню без задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалось вище, відповідно до розділу 3 договору №2/403 від 01.04.2008р. експлуатаційні витрати на момент укладання договору складають 761,20 грн., ПДВ 152,24 грн., внаслідок чого сплаті за місяць підлягають грошові кошти в сумі 913,44 грн.

При цьому, згідно п.4.1 договору №2/403 від 01.04.2008р. суму платежу відповідач зобовязаний перерахувати на рахунок позивача не пізніше 30 числа поточного місяця.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу експлуатаційних витрат за період з червня 2008р. по червень 2009р. в сумі 10961,28 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.07.2009р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неналежне виконання позивачем своїх обовязків за договором №2/403 від 01.04.2008р.

Зокрема, за твердженням відповідача, вартість проведених ним витрат на матеріали та роботи з проведення капітального ремонту конструкцій будинку в розмірі 71172,84 грн. мають бути зараховані позивачем у рахунок вартості витрат з управління, експлуатації та поточного ремонту будинку.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, враховуючи наступне:

Відповідно до п.1.1 договору №2/403 від 01.04.2008р. встановлений обовязок позивача виконати весь комплекс робіт з утримання та експлуатації будинку, в якому знаходиться вбудоване нежитлове приміщення, чим забезпечити реальну можливість проведення діяльності відповідачем.

За приписом п.1.2 договору позивач несе відповідальність за стан мереж холодного, гарячого водопостачання, каналізації, опалення до врізки мереж, які знаходяться в приміщенні відповідача в систему житлового будинку. При аваріях на цих мережах позивач за свій рахунок ліквідує аварію, усуває її наслідки.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, у разі порушення позивачем своїх зобовязань за договором №2/403 від 01.04.2008р. відповідач має право звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Одночасно, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, якими б був встановлений факт порушення позивачем своїх зобовязань перед відповідачем та нанесення збитків відповідачу.

Відсутність таких документів, а також ненадання відповідачем жодних документів, якими б підтверджувався факт звернення відповідача до позивача з претензіями щодо неналежного водопостачання, порушень у роботі каналізації тощо, свідчить про належне виконання позивачем своїх зобовязань за підписаним між сторонами договором №2/403 від 01.04.2008р.

Додані відповідачем до матеріалів справи висновок та звіт про вартість майна підвального приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складені ТОВ „НКУФ „Універсал-Консалтінг”, технічний паспорт, як докази неналежного виконання позивачем своїх зобовязань за договором №2/403 від 01.04.2008р. суд до уваги не приймає, враховуючи, що вказані документи складені до моменту підписання сторонами цього договору, тобто, до моменту виникнення у позивача відповідних зобовязань перед відповідачем.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10961,28 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати за первісним та зустрічним позовами підлягають віднесенню на відповідача повністю.

Клопотання від 23.09.2009р. Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька”, м.Донецьк про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення як безпідставне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька”, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 10961 грн. 28 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька”, м.Донецьк заборгованість в сумі 10961 грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 109 грн. 61 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити повністю в задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька”, м.Донецьк про визнання недійсним договору про спільне використання та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення від 01.04.2008р. №2/403.

В судовому засіданні 24.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя

Суддя Джарти В.В.

Суддя Попков Д.О.