Рішення № 5327632, 22.09.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.09р.Справа № 30/174-09

За позовом: акціонерного страхового товариства "Вексель", м. Київ

До відповідача-1: Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Дніпропетровськ

До відповідача-2: акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (м. Фастів Київської області) в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (м. Дніпропетровськ)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 10681,54грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №1458 від 01.12.2008 року, представник

Від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність від 20.07.2009 року, юрисконсульт

Від відповідача-2: ОСОБА_4, довіреність від 25.05.2009 року № 21ТК, представник

Від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне страхове товариство "Вексель" (м. Київ) з урахуванням уточнень позовних вимог (заява №038/09/09 від 17.09.2009 року) просить стягнути з відповідача-1, Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (м. Дніпропетровськ) франшизу у розмірі 510 грн., передбачену умовами договору (полісу) №ВВ/0931612 від 10.07.2007 року; стягнути з відповідача-2, закритого акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (м. Дніпропетровськ) витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 9787,49 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 350 грн., витрати на отримання довідки про обставини ДТП в сумі 34,05 грн.; судові витрати на оплату державного мита в сумі 106,82 грн. та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. стягнути з відповідачів пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №202-0662/07 ДНФ від 20.06.2007 року, було здійснено виплату громадянці ОСОБА_5 страхового відшкодування в сумі 10297,49 грн. Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої стався страховий випадок, сталася з вини працівника відповідача-1. Оскільки між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір (поліс) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/0931612 від 10.07.2007 року розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування власнику автомобіля ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 підлягає стягненню з відповідача-2. Крім того, відповідач-2 повинен відшкодувати витрати, повязані з проведенням автотоварознавчої експертизи та з отримання довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір франшизи, відповідно до умов п.2 договору №ВВ/0931612 від 10.07.2007 року складає 510 грн., тому підлягає стягненню з відповідача-1.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки позивачем не надано доказів сплати суми франшизи постраждалій ОСОБА_5 в обґрунтування понесених збитків.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає. Відповідач-2 зазначає, що діючим законодавством не передбачено повернення страховику у порядку регресу виплачених по майновому страхуванню страхових сум за договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і власників наземних транспортних засобів. Відповідач-2 заперечує проти стягнення витрат, повязаних з проведенням авто товарознавчої експертизи та отримання довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відшкодування цих витрат Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачено.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1, у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений з 21.07.2009 року на 02.09.2009 року, з 02.09.2009 року на 16.09.2009 року. В подальшому оголошувалася перерва з 16.09.2009 року на 18.09.2009 року, з 18.09.2009 року на 21.09.2009 року.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) учасниками судового процесу не заявлялося.

З метою приведення назви відповідача-2 відповідно до його правовстановлюючих документів, господарський суд зазначає назву відповідача-2: акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (м. Фастів Київської області) в особі Дніпропетровської філії акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (м. Дніпропетровськ).

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2007 року на перехресті вул. Гоголя та вул. Шевченка в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобілів ВАЗ 21114, державний номер НОМЕР_2, який належить гр. ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля ВАЗ 21102 державний номер НОМЕР_3, що належить Дніпропетровському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємству, під керуванням ОСОБА_1.

Відповідно до довідки 1-го Міжрайонного відділу Державтоінспекції при УМВС України в Дніпропетровській області №14/1-71СК від 28.11.2007 року дорожньо-транспортна пригода 25.10.2007 року сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 16.11 Правил дорожнього руху України.

Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль ВАЗ 21114, державний номер НОМЕР_1 отримав наступні технічні пошкодження: капот, передній бампер, ліве переднє крило, декор. решітка, обидві передні фари (а.с. 16).

Згідно договору страхування №202-0662/07 ДНФ добровільного страхування наземних транспортних засобів від 26.06.2007 року автомобіль ВАЗ 21114, державний номер НОМЕР_1 застрахований ОСОБА_5 у акціонерному страховому товаристві "Вексель".

05.11.2007 року судовим експертом автотоварознавцем Дроздовим Ю.В. (свідоцтво №544 від 28.09.2001 року) за участю представника власника транспортного засобу ОСОБА_6, представника Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, іншого учасника ДТП ОСОБА_1, представника ДФ АСТ „Вексель” складений протокол огляду дорожньо-транспортного засобу автомобіля ВАЗ 21114, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 25-27).

Згідно висновку №2090/11/СК автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 30.11.2007 року розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу „ВАЗ 21114 1.6 МТ”, державний номер НОМЕР_1, ушкодженого в результаті ДТП, складає 10819,49 грн.

20.12.2007 року ОСОБА_5 подано до позивача заяву про виплату страхового відшкодування (вх. №9854).

26.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_5 складений страховий акт №353/07 ДН до договору страхування №202-0662/07 ДНФ від 20.06.2007 року добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до якого страхове відшкодування, з урахуванням франшизи, дорівнює величині матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу а/м „ВАЗ 21114”, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а саме 10819,49 грн. розмір прямого збитку, мінус 522 грн. франшиза, дорівнює 10297,49 грн.

Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст.9 Закону України „Про страхування”).

Згідно платіжного доручення №02 від 04.01.2008 року позивачем виплачено ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 10297,49 грн. (а.с. 42).

Також позивачем понесені витрати на оплату проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 350 грн. (акт №98 про прийняття виконаних робіт, платіжне доручення №616 від 06.12.2007 року) та оплату за довідку про ДТП в сумі 34,05 грн. (платіжне доручення №059 від 06.11.2007 року).

Акціонерне страхове товариство "Вексель" просить стягнути з відповідача-1 франшизу в розмірі 510 грн., з відповідача-2 суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 9787,49 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та отримання довідки про обставини ДТП, проти чого заперечують відповідачі-1,2, що і є причиною спору.

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2007 року між акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" в особі директора Дніпропетровської філії акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) та Дніпропетровським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (страхувальник) був укладений договір №ВТ-1115 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до п.1 якого обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечить законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до Закону України „Про обовязкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та на підставі ліцензії серії АБ №123669 від 21.01.2005 року, виданої Державною комісією з регулювання фінансових послуг України, страховик бере на себе зобовязання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (п. 2 договору №ВТ-1115 від 25.06.2007року, а.с.88).

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 Закону).

26.10.2007 року Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство повідомило акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 25.10.2007 року (а.с. 92).

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За ч.22.1 ст. 22 Закону України від 1 липня 2004 року №1961-ІV „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі Закон №1961-ІV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно з ч.9.2 ст. 9 Закону №1961-ІV обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 тис. 500 грн. на одного потерпілого.

Акціонерне страхове товариство "Вексель" зверталося до Дніпропетровської філії акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" з вимогою сплатити страхове відшкодування в розмірі 10297,49 грн., фактично понесені витрати в розмірі 350 грн. оплата послуг судового експерта, 34,05 грн. оплата довідки №14/1-71 СК від 28.11.2007 року (листи №0669 від 14.04.2008 року, №0158/07/08 від 30.07.2008 року).

Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" листом №505 від 06.08.2008 року відмовило позивачу у задоволені заяви про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу на суму 10681,54 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, яка відповідальна за завдані збитки.

Отже, уклавши договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач-2) взяв на себе обовязок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоровю та майну третіх осіб.

За викладеного позовні вимоги про стягнення з акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" витрат на виплату страхового відшкодування, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення франшизи в розмірі 510 грн. ґрунтується на договорі (полісі) №ВВ/0931612 від 10.07.2007 року, який укладений між акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" та Дніпропетровським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством.

Згідно ч.18 ст. 9 Закону України „Про страхування” франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частина 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди");

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Як вбачається з матеріалів справи водій ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Дніпропетровським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством, що підтверджується наказом (розпорядженням) №57-К від 26.06.1996 року про прийняття на роботу, та скоїв правопорушення під час виконання трудових обовязків (подорожній лист службового легкового автомобіля серія ЛА №094675 від 25.10.2007 року).

Вина ОСОБА_1 у скоєнні даного правопорушення, як зазначено в постанові Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2008 року у справі №3-402/08, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 06.11.2007 року серії ДН №086942, протоколом місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою пригоди, протоколом огляду перевірки технічного стану транспорту, протоколами медичного огляду, довідкою, поясненнями водія учасника ДТП ОСОБА_6, поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 17). Згідно цієї постанови ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином, вина ОСОБА_1 доведена в судовому порядку, розмір та виплата страхового відшкодування потерпілому підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Оскільки умовами договору №ВВ/0931612 від 10.07.2007 року виплата франшизи на користь позивача - АСТ "Вексель" - не передбачена, доказів сплати суми франшизи потерпілій ОСОБА_5 позивачем не надано, суд не вбачає підстав для покладення відповідальності в розмірі 510грн. на відповідача-1.

Відповідно до ст. 29 „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оскільки діючим законодавством не передбачено відшкодування витрат страховиком, які повязані з проведенням автотоварознавчої експертизи, отримання довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди, вимога позивача про стягнення з відповідача вказаних витрат, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню з акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" підлягають витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 9787,49 грн., в решті позовних вимог до відповідача-2 та до відповідача-1 слід відмовити.

З огляду на те, що стороною у справі (відповідачем) є юридична особа - акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", від імені якої діє відособлений підрозділ - Дніпропетровської філії акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", стягнення страхового відшкодування та судових витрат здійснюється господарським судом з юридичної особи (п.1 розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/492 „Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” від 28.07.94 року (з подальшими змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-2 у такому розмірі: витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн., 286,34 грн. витрат, повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 20602681) на користь акціонерного страхового товариства "Вексель" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 7, код ЄДРПОУ 26254755) витрати на виплату страхового відшкодування в сумі 9787,49 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн., 286,34 грн. витрат, повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

В позові до відповідача-1 відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М. Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно

до вимог ст.84 Господарського процесуального кодексу України, - 23.09.2009 року)