Рішення № 53275098, 05.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ [1]

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Качана В.Я., Рейнарт І.М.

при секретарі Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним положення договору, що обмежує права споживача, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року,

встановила:

03 березня 2015 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти згідно договору купівлі-продажу № 110379 від 25.06.2013 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 5 967,93 грн., витрати на правову допомогу - 1000 грн. та 243,60 грн. судового збору.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25.06.2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 110379, відповідно до умов якого він передав у власність ОСОБА_2 косметичні засоби, найменування та кількість яких визначені у акті до умов цього договору, вартістю 5 900 грн. В свою чергу ОСОБА_2 здійснила авансовий платіж у розмірі 600 грн., а також 1060 грн. 19.07.2013 р. та 1060 грн. 14.08.2013 р. У зв'язку з тим, що відповідач відмовилась в подальшому сплачувати за придбаний товар, чим порушила взяті на себе зобов'язання, просив стягнути залишок заборгованості в розмірі 3180 грн., яка з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за період з вересня 2013 року по червень 2015 року становить 5967,93 грн., а також судові витрати.

26 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним з моменту укладення положення пункту 12 договору купівлі-продажу № 110379 від 25 червня 2013 року, відповідно до якого у випадку не оплати та/або несвоєчасної оплати продавець має право застосувати до покупця штраф в розмірі 5 (п'ять) процентів від загальної вартості товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вказане положення договору передбачає встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язання за договором, що у відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливим та передбачає своїм наслідком визнання його недійсним.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 3180 грн. боргу за договором, 2787,93 грн. - 3% річних та індекс інфляції, нараховані на суму заборгованості, 1000 грн. - витрати на правову допомогу, 243,60 грн. - судовий збір, а всього - 7211,53 грн.

Повернуто ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 281 від 02 березня 2015 року кошти судового збору у сумі 1316,30 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Свої доводи мотивує тим, що ФОП ОСОБА_1 не надав ОСОБА_2. копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інструкцію з використання товару, а тому ОСОБА_2. використала своє право на зупинення виконання свого обов'язку з оплати вартості косметичних засобів, про що 25 вересня 2013 року повідомила позивача по телефону.

Крім цього, стягуючи суму боргу з урахуванням інфляції суд першої інстанції взяв до уваги розрахунок позивача, в якому інфляція нараховується не з наступного місяця, а в цей місяць.

Зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Оскільки правова допомога позивачу надавалась юридичною особою - ПП «Сучасна Феміда», а не адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, до відкриття провадження у справі, та полягала в наданні юридичної консультації та складанні позовної заяви, у суду також були відсутні правові підстави для стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ФОП ОСОБА_1 - Даниленко Т.І. просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь по справі, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача не сплачені за товар кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що ОСОБА_2 порушила умови договору та не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги до відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до у мов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.06.2013 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 ( покупець) укладено договір купівлі-продажу №110379, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця косметичні засоби, найменування та кількість яких зазначені у акті прийому-передачі товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.4 цього договору ціна товару становить 5900 грн.

Відповідно до п.5 договору розрахунок за товар провадиться покупцем з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, шляхом сплати ціни товару наступним чином: покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 600 грн. Залишок у розмірі 5300 грн. покупець оплачує рівними частками протягом 5 місяців по 1060 грн. на місяць до 25 числа кожного місяця. Покупець зобов'язаний повністю розрахуватись за товар не пізніше 25 листопада 2013 р.

Відповідно до п.6 цього договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі товару.

На виконання умов договору купівлі-продажу, сторони підписали акт прийому-передачі товару, відповідно до змісту якого продавець у повному обсязі передав у власність покупця, а покупець його прийняв. Будь-які зауваження та претензії до якості та кількості товару у покупця відсутні.

Врахувавши обставини справи та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з боку позивача не було допущено порушень умов договору купівлі-продажу.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_2 правомірно зупинила виконання свого обов'язку з оплати вартості косметичних засобів, оскільки воно було обумовлене невиконанням ФОП ОСОБА_1 свого зобов'язання з передачі копій висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інструкцій з використання косметичної продукції є необґрунтованими.

Відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу, одночасно з передачею товару продавець передає покупцеві наступні документи, що пов'язані з товаром: квитанцію на оплату (часткову оплату) товару, копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, інструкцію з використання товару.

Пунктом 8.3 договору купівлі-продажу передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити товар відповідно до положень, встановлених цим договором, дотримуватися встановленої виробником інструкції з використання товару, зазначених у документах, що додаються до товару, використовувати товар відповідно до його цільового призначення.

Доказів того, що продавцем не виконано умови договору, які передбачають передачу покупцю копії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи та інструкції з використання товару одночасно з товаром, матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримала товар, будь-яких зауважень та претензій з приводу його якості та кількості не висловила, до 14.08.2013 р. виконувала свої зобов'язання щодо сплати вартості товару у відповідності до умов договору.

Разом з тим, дійшовши правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення коштів за отриманий товар, суд першої інстанції допустив помилку в обрахуванні суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, яка підлягає виправленню.

При визначенні суми боргу з урахуванням вимог ст.625 ЦК України колегія суддів виходить з такого розрахунку:

сума заборгованості за період з 25.09.2013 р. по 25.10.2013 р. становить 1060 грн., 3% річних від вказаної суми за вказаний період становить 2,70 грн., інфляційна складова боргу з урахуванням індексу інфляції 100,4% становить 4,24 грн.;

сума заборгованості за період з 25.10.2013 р. по 25.11.2013 р. становить 2120 грн., 3% річних від вказаної суми за вказаний період становить 2,70 грн., інфляційна складова боргу з урахуванням індексу інфляції 100,2% становить 4,24 грн.;

сума заборгованості за період з 25.11.2013 р. до 25.06.2015 р. становить 3180 грн., 3% річних від вказаної суми за вказаний період становить 151,05 грн., інфляційна складова боргу з урахуванням індексу інфляції 176,6% становить 2435,88 грн. , а всього на загальну суму: інфляційна складова - 2 444,36 грн.; 3% річних - 156,45 грн.

Враховуючи викладене, судове рішення у вказаній частині підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення з 2787,93 грн. до суми 2603,71 грн. ( 159,35 грн. +2444,36 грн.), та загальної суми стягнення з 7211, 53 грн. до суми 7027,31 грн.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання п. 12 договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що підписавши договір, сторони погодили всі його умови, які є доступними, зрозумілими та справедливими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливою умовою договору.

Оскільки відповідно до п. 12 договору купівлі-продажу за несплату та/або несвоєчасну оплату продавець має право вимагати від покупця сплати ціни товару в повному обсязі та має право застосувати до покупця штраф в розмірі 5% від загальної вартості товару за кожен день прострочення зобов'язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати вказану умову договору несправедливою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Є необґрунтованими й доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 звернувся за юридичною допомогою до ПП «Сучасна Феміда», а саме юридичною консультацією та складанням позову до суду, на що витратив власні кошти в сумі 1000 грн., що підтверджується копією договору про надання юридичної допомоги від 25.02.2015 р., копією платіжного доручення №275 від 25.02.2015 р. та копією акту приймання-передачі послуг від 25.02.2015 р.

Згідно договору про надання юридичної допомоги, правова допомога надавалась ПП «Сучасна Феміда» в особі адвоката Даниленко Т.І. та в матеріалах справи містяться копії посвідчення адвоката та свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

Оскільки витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги, понесення позивачем вказаних витрат за надання юридичної консультації та складання позовної заяви до суду документально підтверджено та доведено, правові підстави для відмови у відшкодуванні вказаних витрат були відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року в частині стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних змінити.

Зменшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, з 2787,93 грн. до суми 2603,71 грн.

У зв'язку з цим зменшити загальну суму стягнення з 7211 грн. 53 коп. до суми 7027 грн. 31 коп. ( сім тисяч двадцять сім гривень тридцять одна копійка).

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/13827/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.