Ухвала суду № 53274945, 28.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 6151 /2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Скрипка О.І.

Доповідач - Поливач Л.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Побірченко Т.І,, Соколової В.В.

при секретарі Бугай О.О.

за участю осіб: представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики;

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 01 грудня 2014 року

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 01.12.2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг за договором позики в розмірі 800880 грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. Посилається на незаконність ухваленого судом рішення,невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи,порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що його не було повідомлено про час та місце розгляду справи належним чином, що є порушенням норм процесуального права, які дають підстави для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Судом не враховано той факт, що позивачем вказано суму боргу, яка в договорі не зазначена. В позові не вказано дату, станом на яку застосовано курс валют НБУ, безпосередньо співвідношення курсу валют. Не вказано, яким чином розраховувалась сума боргу та пені та не надано розрахунків.

Судом при постановленні рішення мало бути враховано, що кінцевим днем повернення коштів є 20.11.2013 р., та гривневим еквівалентом іноземної валюти, має бути визначена сума за офіційним курсом відповідної валюти на день повернення коштів прописаному у договорі, а не розмір боргу в доларах США станом на 01 грудня 2014 року та гривневого еквіваленту даної суми станом не відомо на яку дату, чого не було зроблено, тим самим порушено ст.533 ЦК України.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом заочного рішення. Позивач ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні розписки. Так, відповідач причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомив, за таких обставин, колегія суддів розцінила їх як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_6, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2013 року між сторонами по справі було укладено договір безпроцентної позики, згідно якого позивач передав відповідачу у власність кошти в сумі 460 539,00 грн., що станом на 15.05.2013 року за курсом НБУ (1037,25 грн. за 100 Євро) становило 44400 Євро. Відповідач зобов'язався повернути гроші не пізніше 20 листопада 2013 року.

На підтвердження отримання від позивача вищевказаної суми грошей відповідач 20.05.2013 року надав відповідну розписку.

ОСОБА_5 борг ОСОБА_4 не повернув, оригінал договору та розписка передані позивачем суду та знаходяться в матеріалах справи (а.с. 18,19).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для задоволення заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Позивачем надано суду як оригінал договору позики так і розписку відповідача про отримання ним коштів від позивача, зазначених у договорі позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. В договорі позики визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті щодо суми отриманих відповідачем в борг грошей, а саме 44400 Євро. Таким чином, за курсом НБУ 16,1702 грн. до 1 Євро сума боргу складає 717 956,88 грн. (44400 Х 16,1702 = 717 956,88 грн.).

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Пунктом 5.5. договору позики передбачено, що у випадку порушення повернення коштів Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі 0,05 % від суми неповернених коштів за кожен день прострочення.

0,05% від суми боргу (неповернених коштів) - 717956,88 грн. складає 358,98 грн. Період прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення боргу складає 375 днів, з 20.11.2013 року по 01.12.2014 року (дата ухвалення рішення суду судом першої інстанції). Відповідно сума пені складає значно більшу суму, ніж просив стягнути позивач (358,98 Х 375 = 134617,5 грн.)

Таким чином, ОСОБА_5 повинен повернути позивачеві позику в сумі 717956 грн. 88 коп. та сплатити пеню в розмірі 82 924 грн. 02 коп. за несвоєчасне повернення боргу.

Та обставина, що справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, не свідчить про ухвалення судом незаконного рішення по суті спору. Відповідач не був позбавлений можливості надати суду апеляційної інстанції усі докази (які він був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції), які б спростовували висновки викладені в рішенні суду. Але, відповідач до суду апеляційної інстанції, як і до суду першої інстанції повторно не з'явився і свої процесуальні права, за власним волевиявленням, не реалізував. Перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів виходила з тих доказів, які містяться в матеріалах справи.

Отже, твердження апелянта про незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 01 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: