Постанова № 53274783, 04.11.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р.Справа № 916/286/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача-1: ОСОБА_1, за довіреністю від 20.01.2015р.

від відповідача-2: не зявився

від третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ланжерон і К

на рішення господарського суду Одеської області від 21 вересня 2015 року

у справі №916/286/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ланжерон і К

до відповідачів: 1.Фермерського господарства Агрохолдинг-2007

2.Публічного акціонерного товариства Златобанк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

про визнання недійсними договорів,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Ланжерон і К звернулось до господарського суду з позовною заявою до ФГ Агрохолдинг-2007 та ПАТ Златобанк про визнання недійсними договору договорів купівлі-продажу від 26.12.2014р., укладених між відповідачами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 вересня 2015 року у справі №916/286/15-г (головуючий суддя Літвінов С.В., судді Щавинська Ю.М., Дяченко Т.Г.) у задоволенні позовних вимог ТОВ Ланжерон і К відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 14.07.2015р. у позивача існувала перед відповідачем-2 безспірна непогашена заборгованість за кредитним договором № 176/12/13-KL від 18.06.2013р. в розмірі 2350771,30 грн. В силу положень ст.33 Закону України Про іпотеку та п. 3.4.1. договору іпотеки у Відповідача-2 виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання зобовязань Позивача за кредитним договором № 176/12/13-KL від 18.06.2013р. Згідно з наявними матеріалами справи Відповідачем-2 в повному обсязі дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і в частині направлення ОСОБА_4 та іншим особам, що мають зареєстровані права на предмет іпотеки повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а отже відсутні підстави для визнання спірних договорів недійсними.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, позивач (ТОВ Ланжерон і К) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ Ланжерон і К в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства та не повне зясування обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні 28.10.2015р. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник ФГ Агрохолдинг-2007 у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких ФГ Агрохолдинг-2007 не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ Ланжерон і К, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник відповідача-2 (ПАТ Златобанк) у судові засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 19.10.2015р. та від 29.10.2015р.

Представник третьої особи (ОСОБА_2 нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3) у судові засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 19.10.2015р. та від 29.10.2015р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ Ланжерон і К за відсутністю представників позивача, відповідача-2 та третьої особи у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як стверджує позивач у своїх письмових поясненнях, 18 червня 2013 року між ПАТ ЗЛАТОБАНК (відповідач-2, Банк) та ТОВ ЛАНЖЕРОН І К (позивач, позичальник), було укладено кредитний договір № 176/12/13-KL (надалі кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.

Згідно п.1.2 кредитного договору банк надав позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.3 договору - 2500000,00 грн., із кінцевою датою повернення кредитних коштів: не пізніше 17 червня 2015 р. включно (п. 1.4 договору), та має відбуватися відповідно до погодженого сторонами графіку (п. 1.4.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору № 176/12/13-KL від 18.06.2013р. між ТОВ Ланжерон і К (заставодавець) та ПАТ Златобанк (заставодержатель) було укладено 02.07.2013р. договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 773.

Відповідно до п. 1.2.1. договору іпотеки предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: вінзавод, розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянский район, смт. Лиманське, вул. Леніна, 39 Предмет іпотеки 1, а також земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки 1,площею 0,97870 Га, що знаходиться за адресою Одеська область, Роздільнянский район, смт. Лиманське, вул. Леніна, 39, кадастровий номер 5123955400:02:001:0001 предмет іпотеки 2.

Відповідно до п. 3.4.1. договору іпотеки Іпотекодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_4 зобовязань за цим договором та/або за Кредитним договором переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_4 задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини).

Відповідно до п. 4.1. Іпотекодержатель набуває право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, зокрема, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Основного зобовязання (кредитного договору № 176/12/13-KL від 18.06.2013р.).

Відповідно до п. 4.6. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) здійснюється за вибором Іпотекодержателя, зокрема, шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві через відкриті торги або на підставі приватної угоди (чи низки таких торгів або угод) на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому цим договором відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до п. 4.8.1. договору іпотеки сторони погодили, що застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно зі ст. 36 Закону України Про іпотеку за своїми правовими наслідками для сторін є повним укладенням договору про задоволення вимог Іпотекодержателя і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого погодження) з боку ОСОБА_4, зокрема, продаж предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до п. 4.8.6 договору іпотеки у випадку прийняття рішення про задоволення своїх вимог шляхом реалізації свого права на продаж предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) будь-якій особі покупцеві, Іпотекодаржатель зобовязаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити ОСОБА_4 про свій намір укласти цей договір.

ПАТ Златобанк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши грошові кошти.

ТОВ Ланжерон і К порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість ТОВ Ланжерон і К за кредитним договором № 176/12/13-KL від 18.06.2013р. в загальному розмірі 2350771,30 грн. (станом на 25.03.2014р.), що встановлено Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2014р. у справі № 520/3850/14-ц.

Відповідно до п.4.3. Договору іпотеки у разі порушення умов основаного зобовязання та/або умов договору іпотеки Іпотекодержатель надсилає ОСОБА_4 письмову вимогу про усунення порушень виконання зобовязання.

Іпотекодержателем ПАТ Златобанк була надіслана позивачу ТОВ Ланжерон і К вимога про усунення порушень кредитного договору - сплату кредитних коштів від 11.02.2014р. № 92 (т.1, а.с. 102-103).

ТОВ Ланжерон і К вимоги ПАТ Златобанк щодо усунення порушень кредитного договору не виконав.

З моменту порушення ОСОБА_4 (ТОВ Ланжерон і К) зобовязань за кредитним договором у Іпотекодержателя (ПАТ Златобанк) відповідно до положень ст. 33 Закону України Про іпотеку та п. 4.1, 4.2 договору іпотеки виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки.

19.12.2013р. ПАТ Златобанк направило на адресу позивача лист-вимогу щодо погашення існуючої заборгованості.

Вказана претензія також була залишена позивачем без задоволення.

Іпотекодержателем ПАТ Златобанк внаслідок порушення ТОВ Ланжерон і К власних зобовязань щодо сплати кредитної заборгованості було прийнято рішення про задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу від власного імені будь-якій особі-покупцеві.

06.11.2014р. ПАТ Златобанк в порядку виконання ч.1 ст. 38 Закону України Про іпотеку було направлено повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки на адресу ОСОБА_4 - ТОВ Ланжерон і К, а також на адресу Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, щодо якої в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент направлення повідомлень було зареєстровано податкову заставу всього нерухомого майна ТОВ Ланжерон і К (т.1, а.с. 113-114)

Вказані повідомлення були отримані всіма адресатами, про що свідчать відмітки на накладних курєрської доставки.

Протягом більш ніж 30 денного строку з моменту направлення повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки Іоптекодержателем ПАТ Златобанк не було отримано жодних повідомлень від ТОВ Ланжерон і К чи Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області щодо заперечень чи пропозицій придбати предмет іпотеки.

26 грудня 2014р. між ПАТ Златобанк та ФГ Агрохолдинг 2007 було укладено договори купівлі-продажу предметів іпотеки, посвідчені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстрові номери №2026, 2027.

ТОВ Ланжерон і К вважає, що вказані договори купівлі-продажу предметів іпотеки від 26.12.2014р. є недійсними з підстав порушення Відповідачем 2 порядку звернення стягнення на іпотеку, а саме порушення ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку, а також п. п. 3.2.2, 4.8.3, 4.8.6, 4.9, 7.5 договору іпотеки.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ Ланжерон і К до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вже було зазначено вище, позивач належним чином не виконував умови кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем-2, у звязку з чим за позивачем утворилась заборгованість, наявність заборгованості у розмірі 2350771,30 грн. (станом на 25.03.2014р.) встановлено Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2014р. у справі № 520/3850/14-ц.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Дослідивши доводи апеляційної скарги позивача, апеляційний господарський суд зауважує, що її доводи фактично зводяться до того, що відповідачем-2 при укладенні оскаржуваних договорів було порушено вимоги Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п.2.ч. 1 ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вже було зазначено вище, станом на 14.07.2015р. у позивача існувала перед відповідачем-2 безспірна непогашена заборгованість за кредитним договором № 176/12/13-KL від 18.06.2013р. в розмірі 2350771,30 грн. (заочне рішення Київського районного суду міста ОСОБА_6 у справі № 520/3850/14-ц).

Жодних доказів, в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, на підтвердження погашення вищевказаної заборгованості так само як і заперечень щодо її розміру позивачем до суду надано не було.

В силу положень ст.33 Закону України Про іпотеку та п. 3.4.1. договору іпотеки у Відповідача-2 виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання зобовязань Позивача за кредитним договором № 176/12/13-KL від 18.06.2013р.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем-2 в повному обсязі дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і в частині направлення ОСОБА_4 та іншим особам, що мають зареєстровані права на предмет іпотеки повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

В результаті дослідження наданих Відповідачем-2 до суду повідомлень про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відповідність змісту та форми вказаних повідомлень як вимогам законодавства, так і вимогам договору іпотеки.

Доводи Позивача щодо недотримання Відповідачем-2 вимог ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку є неспроможними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Твердження Позивача про необхідність направлення Іпотекодержателем декількох повідомлень не узгоджуються з вимогами закону.

Також апеляційний господарський суд зауважує, що ст. 38 Закону України Про іпотеку не передбачена можливість оспорення договору купівлі-продажу, відповідальність іпотекодержателя за порушення цієї норми вставлена у спосіб відшкодування завданих збитків.

Порушення визначення ціни продажу предмета іпотеки також не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2014р. по справі №920/2065/13.

Таким чином, жодних порушень норм чинного законодавства, при укладенні спірних договорів, апеляційним господарським судом не встановлено.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зазначає, що скаржником не було надано жодних доказів у розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України в обґрунтування того, що спірні договори є недійсними.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Ланжерон і К, з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та неправомірність.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Ланжерон і К - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 21 вересня 2015 року у справі №916/286/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ланжерон і К - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8