Постанова № 53274601, 21.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/14982/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Іорданова Н.М.,

від відповідача -Кульбака С.Е., Вичівська О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» від 26.08.2015

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015

у справі №910/14982/15

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО»

про стягнення 343964грн.85коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 (суддя Отрош І.М.) частково задоволено позов ДП «Укрзалізничпостач» та стягнуто з ТОВ «ІСО» 341686грн.94коп. штрафу за непоставку у строк товару (комплекти білизни) згідно договору поставки №ЦХП-02-0311401 від 28.09.2014 та рознарядки №ЦХП-20/5335 від 29.09.2014. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу у вказаній сумі, оскільки відповідач не виконав свого зобов'язання з поставки товару. При цьому судом відмовлено в стягненні з відповідача пені в сумі 2277грн.91коп., оскільки встановлено, що пеня нарахована позивачем за своєю правовою природою, виходячи з умов п. 10.1 договору, є штрафом, так як передбачає нарахування неустойки не за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, а є одноразовою штрафною санкцією, тоді як штраф позивачем вже нараховано і стягнення його двічі призведе до подвійного стягнення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає про те, що суд дійшов помилкового висновку про отримання рознарядки відповідачем, оскільки останній такої не отримував, тому не міг виконати своїх зобов'язань за договором. Відповідач зазначає, що лист з рознарядкою ЦХП-20/5335 від 29.09.2014 повернувся на адресу позивача, отже останній знав, що рознарядка неотримана, в зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості виконати умови договору. При цьому позивач міг направити її повторно або ж передати відповідачеві будь-яким іншим способом. Крім того, скаржник зазначає, що здійснив всі необхідні дії для виконання своїх обов'язків по договору поставки (повідомив позивача про зміну юридичної адреси, про нетримання рознарядки).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що надіслав відповідачу рознарядку на повідомлену ним адресу, а неотримання її відповідачем в поштовому відділенні з тих чи інших причин не є підставою вважати, що позивач неповідомив відповідача про обсяги та строки відвантаження товару.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

29.08.2014 між ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) та ТОВ "ІСО" (постачальник) було укладено Договір поставки №ЦХП-02-03114-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування продукції: вироби текстильні готові для домашнього господарства, а саме: комплекти постільної білизни з бязі з набивним малюнком: простирадло - 2 шт., наволочка верхня - 1 шт., рушник вафельний - 1 шт. (специфікація № 1); комплекти постільної білизни з сатину з набивним малюнком: простирадло - 1 шт., наволочка верхня - 2 шт., півковдра - 1 шт., рушник махровий - 1 шт., рушник вафельний - 1 шт. (специфікація № 2).

Специфікаціями № 1 та № 2 сторони погодили найменування продукції, її кількість, ціну та загальну вартість.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна визначається даним Договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - пункт призначення - згідно з рознарядкою замовника. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими специфікаціями до даного Договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікаціях до даного Договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно з п. 5.1.

Відповідно до п. 4.3 Договору, загальна сума даного Договору складає 10366612 грн. 32 коп., ПДВ 20% - 2073322 грн. 46 коп., разом з ПДВ - 12439934грн. 78 коп.

У пункті 5.2 Договору, зокрема, зазначено, що поставка продукції здійснюється партіями протягом терміну дії договору тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного заявку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказане у рознарядці.

Так, до матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію рознарядки ЦХП-20/4758 від 29.08.2014, в якій позивач надав дозвіл відповідачу на відвантаження погодженого у специфікаціях товару, а саме: 10000 комплектів постільної білизни з бязі вибіленої з набивним малюнком на загальну суму 1123800 грн. 00 коп. та 1000 комплектів постільної білизни з сатину набивного на загальну суму 269856 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача шляхом факсимільного зв'язку із листом вих. № 161 від 16.09.2014, в якому повідомив про зміну адреси та просив направляти всю поштову кореспонденцію за новим місцезнаходженням відповідача: 04050, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 139, оф. 345 (копія знаходиться в матеріалах справи). Вказаний лист зареєстрований позивачем за вх. № ЦХП - 28/4442 від 18.09.2014, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом ДП "Укрзалізничпостач" на ньому.

Як встановлено судом, з огляду на наданий відповідачем лист вих. №161 від 16.09.2014 про зміну адреси, позивач листом вих. № ЦХП-20/5335 від 29.09.2014 вніс зміни до рознарядки ЦХП-20/4758 від 29.08.2014 та зазначив, що у жовтні поточного року (тобто, 2014 року), надає дозвіл на відвантаження 17878 комплектів постільної білизни з бязі вибіленої з набивним малюнком на загальну суму 2008056 грн. 96 коп. (разом з ПДВ) та 1000 комплектів постільної білизни з сатину набивного на загальну суму 269856 грн. 00 коп. (разом з ПДВ); одержувач вантажу - Фастівський матеріальний склад (08500, м. Фастів, вул. Шевченка, 48).

Так, позивачем долучено до матеріалів справи копію опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку № 3502 та списку згрупованих поштових відправлень, з яких вбачається, що рознарядка № ЦХП-20/5335 від 29.09.2014 була відправлена ТОВ "ІСО" 06.10.2014.

Згідно з п. 10.1 Договору, за результатами кожного кварталу за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 даного договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань до поставити продукцію, якщо про інше його не попередив замовник.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 343964 грн. 85 коп., з яких 341686 грн. 94 коп. штрафу та 2277 грн. 91 коп. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № ЦХП-02-03114-01 від 29.08.2014 (рознарядки № ЦХП-20/5335 від 29.09.2014) не поставив позивачу у визначений строк продукцію (товар), у зв'язку з чим позивачем, на підставі п. 10.1 Договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача вищевказані штраф та пеню.

Приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку про отримання рознарядки відповідачем та, відповідно, про наявність обов'язку поставити позивачу зазначений у ній товар у встановлені у рознарядці строки - протягом жовтня 2014 року, тобто до 31.10.2014 (включно). Судом стягнуто з відповідача 341686 грн. 94 коп. штрафу у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції за рознарядкою № ЦХП-20/5335 від 29.09.2014 на суму 2277912грн. 96 коп., нарахованого позивачем на підставі п. 10.1 договору, за прострочення обов'язку з поставки понад 30 календарних днів.

При цьому судом відмовлено в стягненні з відповідача пені в сумі 2277грн.91коп., оскільки судом встановлено, що пеня нарахована позивачем за своєю правовою природою, виходячи з умов п. 10.1 договору, є штрафом, так як передбачає нарахування неустойки не за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, а є одноразовою штрафною санкцією, тоді як штраф позивачем вже нараховано і стягнення його двічі призведе до подвійного стягнення.

Так, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені. Проте, що стосується стягнення штрафу у сумі 341686 грн. 94 коп. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, як зазначалось вище, позивачем долучено до матеріалів справи копію опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку № 3502 та списку згрупованих поштових відправлень, з яких вбачається, що рознарядка № ЦХП-20/5335 від 29.09.2014 була відправлена ТОВ "ІСО" 06.10.2014.

При цьому, як вбачається із вищевказаних документів, рознарядка № ЦХП-20/5335 від 29.09.2014 була направлена за новою адресою відповідача, яка повідомлена ним у листі № 161 від 16.09.2014 та яка, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20723786 від 16.06.2015, є адресою місцезнаходження відповідача, а саме: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 139, оф. 345.

Втім, відповідач заперечує отримання ним рознарядки № ЦХП-20/5335 від 29.09.2014 та стверджує, що з долученого позивачем до позовної заяви витягу щодо відстеження пересилань поштових відправлень 0304906249498 вбачається, що відправлена позивачем поштова кореспонденція була повернута позивачу (не була вручена відповідачу), а дата 11.11.2014 є датою вручення поштової кореспонденції саме представнику позивача за довіреністю.

Дійсно, з витягу щодо відстеження пересилань поштових відправлень 0304906249498, долученого позивачем до матеріалів справи, вбачається, що воно було отримане представником за довіреність саме на об'єкті поштового зв'язку Київ 49 з індексом 03049, тобто позивачем (місцезнаходженням позивача є: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 11/15, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20723782 від 16.06.2015).

При цьому, можливість перевірити на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" інформацію щодо поштового відправлення 0304906249498 (причин неотримання кореспонденції відповідачем) на момент розгляду справи у суді відсутня, з огляду на те, що інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації, про що зазначено на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Пунктом 5.2 договору передбачено, що рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Враховуючи викладені обставини справи та зазначені умови договору апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач не отримав надіслану позивачем рознарядку і встановити причини її неотримання неможливо за вищенаведених обставин. При цьому враховуючи, що лист з рознарядкою ЦХП-20/5335 від 29.09.2014 повернувся на адресу позивача, в зв'язку з неврученням відповідачу, позивач був обізнаний про те, що відповідачем не отримано вказану рознарядку та в зв'язку з цим останній не зможе виконати свої зобов'язання за договором. Отже, позивач повинен був направити її повторно або ж передати відповідачеві будь-яким іншим способом.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення штрафу нарахованого позивачем та стягнутого судом першої інстанції, враховуючи положення ст. ст. 614 та 617 ЦК України та за відсутності умислу відповідача щодо невиконання зобов'язання за договором. Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача надали суду пояснення про те, що були зацікавленні в виконанні умов договору для забезпечення отримання заробітної плати працівникам підприємства. Стягнення ж штрафу призведе до майже зупинення роботи відповідача.

Так, право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Пунктом 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК).

Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції користується правами господарського суду першої інстанції та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з інтересів сторін, причин неналежного виконання відповідачем зобов'язання, наслідків його порушення, поведінки скаржника, враховуючи при цьому вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, апеляційний господарський дійшов висновку про зменшення нарахованого позивачем штрафу за невиконання зобов'язання з поставки товару, передбаченого п.10.1 договору, до 20000грн.

При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи всі вищевикладені обставини та положення пункту 6 ст.3 ЦК України згідно якового загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність, апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача штрафу у сумі 20000грн.

За викладених обставин, рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі №910/14982/15 підлягає зміні в частині зменшення стягнутого судом штрафу.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі №910/14982/15 змінити.

2. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у справі №910/14982/15 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 139, оф. 345; ідентифікаційний код: 35920687) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 11/15; ідентифікаційний код: 19014832) штраф у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 6833 (шість тисяч вісімсот тридцять три) грн. 74 коп.».

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

4. Справу №910/14982/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді Б.О. Ткаченко

В.О. Зеленін