Рішення № 53274379, 29.10.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р.Справа № 925/1673/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., при секретарі Олексенко Т.В. за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до навчального центру Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) про стягнення 963203,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 963203,52грн. заборгованості по договору №2801/14-БО(Т)-36 від 30.04.2014р. купівлі продажу природного газу з яких 421295,69грн. основного боргу, 188592,30грн. пені, 331670,20грн. інфляційних та 21645,33грн. річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договором купівлі - продажу природного газу, а саме останній в повному обсязі не розрахувався за отриманий по договору природний газ.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні проти позову заперечував. Заперечення вмотивовано тим, що вимоги позивача є необґрунтованими оскільки основний борг було сплачено ще до подачі позову, про що свідчить акт звірки від 22.10.2015 та платіжне доручення №3185 від 16.09.2015 року. В задоволенні інфляційних та річних просив суд відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив сплату основного боргу та наполягав на стягнення пені, інфляційних та річних.

В клопотанні поданому суду представник відповідача просить зменшити розмір пені. Клопотання обґрунтоване тим, що навчальний центр Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) є бюджетною установою і утримується за рахунок коштів Державного бюджету України і у нього були відсутні кошти для проведення своєчасного розрахунку з позивачем.

Крім того представник відповідача подав суду клопотання про залучення до участі у справі публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз». Клопотання вмотивоване тим, що 08 вересня 2015 року між навчальним центром Державної прикордонної служби України (військова частина 9930) та публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» було укладено договір доручення № 21, згідно якого Повірений взяв на себе зобов'язання від імені та за рахунок Довірителя здійснювати розрахунки з Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договорами купівлі-продажу природного газу № 2800/14-Те (Т) - 36 від 30.04.2014 року та № 2801/14-БО (Т) - 36 від 30.04.2014 року, укладеними між Довірителем та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Суд вважає, що клопотання відповідача про залучення третьої особи не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може плинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Оскільки, відповідач не подав доказів, яким чином рішення у справі вплине на права або обов'язки публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», а тому в задоволенні клопотання про залучення третьої особи слід відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

30 квітня 2014р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та навчального центру Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) укладено договір №2801/14-БО(Т)-36 купівлі продажу природного газу.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та поплатити цей природній газ на умовах цього договору.

В пункті 2.1. договору сторони домовились, що продавець передає покупцю з 01 січня 2014 року по 31 грудня 20114 року газ обсягом до 344,100 тис. куб.м.

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 2448,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

-податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 287,00 грн., крім того ПДВ 20% 57,40 грн., всього з ПДВ 344,40 грн. (триста сорок чотири гривні 40 коп).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2783, 96 грн., крім того ПДВ 20% - 556,79 грн, всього з ПДВ 3340,75 (три тисячі триста сорок гривень 75 коп.) гривень. (п. 5.2. договору).

Загальна вартість договору на дату його укладення становить 957960,83 грн., крім того ПДВ 191592,17 грн., разом з ПДВ 1149553,00 (один мільйон сто сорок девять тисяч пятсот пятдесят три грн. 00 коп.) гривень (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору сторони домовились, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у преіод , за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Додатковою угодою до договору купівлі продажу природного газу від 30.04.2014р. №230/14-БО(Т)-36 сторони змінили кількість поставленого газу та ціну газу.

На виконання договору позивач поставив відповідачу природний газ забезпечив надання послуг з теплопостачання Відповідачу, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками актами приймання передачі природного газу від 30.04.2014р. на суму 319696,60 грн., від 30.04.2014р. на суму 237587,60 грн., 30.04.2014р. на суму 129253,70 грн., 3004.2014р. на суму 94815,22 грн., 31.10.2014 на уму 115259,85 грн., 30.11.2014р на суму 355746,37 грн., 31.12.2014р. на суму 528009,59 грн.,

Однак відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за поставлений природній газ повністю та вчасно не розраховувався Станом на 12.08.2015 року борг відповідача перед публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становив 421295,69 грн.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, законами або Договором.

Крім того частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено Законом, або Договором.

Отже, передбачене Законом право кредитора вимагати сплати боргу та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів в наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 712 ЦК України містять такі положення:

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати:

-з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобовязання між сторонами виникли на підставі укладеного договору №2801/14-БО(Т)-36 від 30.04.2014р. купівлі продажу природного газу. Договір виходячи з умов, є договором поставки. Свої зобовязання за цим договором позивач виконав належним чином, та поставив відповідачу природний газ. Відповідач на протязі дії договору свої зобовязання щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ належним чином не виконував.

Однак судом встановлено, що основний борг відповідачем сплачено позивачу по платіжному дорученню №3185 від 16.09.2015 року, тобто ще до подачі позовної заяви до суду.

Тому суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині.

Крім того позивач вправі вимагати стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст.. 625 ЦК України. Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір інфляційних становить 331670,20 грн., а річних 21645,33 грн. Розрахунок зроблено вірно, тому ці суми підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Що стосується пені до суд виходить з наступного.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 7.2. договору сторони домовились, що у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Застосування вказаної норми є правом суду. При цьому застосування цієї процесуальної норми можливе лише у разі можливості застосування норми матеріальної.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності та розглянувши додатково подані докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення з даної вимоги необхідно врахувати важкий фінансовий стан підприємства, залежність його діяльності та розрахунків від виконання державою своїх зобовязань, ступінь виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, який хоча й з простроченням, однак, повністю розрахувався за спожитий газ, З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені необхідно задовольнити та зменшити належну до стягнення пеню та стягнути з відповідача 94296 грн. 15 коп. пені, що складає 50% від заявленої позивачем суми. У задоволенні вимоги про стягнення 94296 грн. 15 коп. пені необхідно відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з навчального центру Державної прикордонної служби України (Військова частина 9930) с. Оршанець, м. Черкаси, 19601, код 14321512 на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вул. Б. Хмельницького, б.6, м. Київ, 01001, код 20077720 - 94296 грн. 15 коп. пені, 331670,20 грн. інфляційних, 21645,33грн. 3% річних, 6714,18 грн. судового збору .

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.11.2015р.

СУДДЯ К.І.Довгань