Рішення № 53274142, 04.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2015 р.Справа № 916/3749/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська інвестиційна компанія";

про стягнення 9817937,89грн.

Суддя Горячук Н.О.

Представники:

Від позивача: за дов. ОСОБА_2;

Від відповідача: не зявився;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська інвестиційна компанія" заборгованості за договором поставки №ОДН003П-С від 04.07.2014р. у сумі 9817937,89грн. у тому числі 8338000,00грн. основного боргу, 491942,00грн. пені, 583660,00грн. штрафу, 404335,89грн. відсотків за користування грошовими коштами.

24.09.2015р. за вх..суду№2-5242/15 позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська інвестиційна компанія" в межах позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, оцінюючи імовірність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову та наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, господарський суд враховує таке.

Відповідно до п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 р. № 16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Судом в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, витребувані документи не надав, у звязку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

04.07.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач, Покупець, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська інвестиційна компанія" (відповідач, Постачальник, ТОВ "Південноукраїнська інвестиційна компанія") укладено договір поставки № ОДН003П-С (далі договір) за яким Постачальник зобовязується передати у власність Покупця зерно українського походження врожаю 2014р., а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (п.1.1. договору).

Кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно договору, визначаються в Специфікаціях до договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невідємними частинами договору (п.3.3. договору).

Відповідно до п.4.1. договору Постачальник поставляє товар на умовах СРТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р., за винятком застережень, прямо передбачених договором. Місце поставки кожної окремої партії товару визначається в Специфікаціях до договору, які є його невідємними частинами.

Датою поставки товару вважається дата відмітки складу Покупця в документах, що супроводжують товар, про прийняття товару на складі Покупця (п.4.2. договору).

Оплата товару, що поставляється за договором проводиться в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 90% вартості товару, зазначеної в Специфікації, сплачується шляхом попередньої оплати на підставі предявленого Постачальником рахунку-фактури та графіку поставки товару; остаточний розрахунок (при потребі) здійснюється після визначення кількості та якості товару в пункті прийому товару (на складі Покупця) на основі підтверджуючих документів. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (розділ 5 договору).

Відповідно до п.9.4. договору у випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов договору, Постачальник сплачує Покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1% загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.

Пунктом 9.5. договору сторони погодили, що у випадку прострочення зобовязання по поставці товару, визначеного Специфікацією більш як на 30 календарних днів, Покупець може частково або у повному обсязі відмовитися від договору і вимагати від Постачальника повернення оплачених коштів по даному договору (у випадку їх здійснення). В цьому випадку Постачальник зобовязаний протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги Покупця про повернення коштів, повернути Покупцю всі оплачені кошти по договору, а також сплатити Покупцю штраф у розмірі 7% від загальної суми договору.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30.06.2015р., а в частині розрахунків та поставки товару до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.11.1. договору).

Позивач зазначає, що 16.07.2014р. сторони підписали Специфікацію №1 за якою відповідач зобовязався поставити позивачу у період з 16.07.2014р. по 30.06.2015р. включно: пшеницю 2-го класу у кількості 275,00тонн за ціною 2520,00грн. за одиницю товару без ПДВ на суму 693000,00грн., пшеницю 3-го класу у кількості 1100,00тон за ціною 2450,00грн. за одиницю товару без ПДВ на суму 2695000,00грн. та пшеницю 5-го класу у кількості 2250,00тон за одиницю товару без ПДВ на суму 4950000,00грн.

Позивач вказує, що відповідач повинен був поставити товару на загальну суму 8338000,00грн.

Згідно п.3 Специфікації №1 від 16.07.2014р. (копія в матеріалах справи) оплата товару здійснюється шляхом 100% передплати протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в якості передплати у сумі 8338000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №15921 від 16.07.2014р. (копія в матеріалах справи).

Відповідач в порушення умов договору та Специфікації №1 від 16.07.2014р. поставку товару не здійснив.

05.08.2015р. за №130-2-12/3963 позивач звернувся до відповідача з листом вимогою поставити товар або у разі неможливості поставки товару в строк до 14.08.2015р. повернути позивачу 8338000,00грн., що були перераховані згідно умов договору та сплатити штрафні санкції.

Однак станом на день розгляду справи відповідач поставку товару не здійснив грошові кошти сплачені позивачем в якості 100% передплати не повернув.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором щодо поставки товару, позивач просить стягнути з відповідача 8338000,00грн. основного боргу, 491942,00грн. пені, 583660,00грн. штрафу, 404335,89грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № ОДН003П-С за яким відповідач зобовязався передати у власність позивача зерно українського походження врожаю 2014р., а саме згідно Специфікації №1 від 16.07.2014р. у період з 16.07.2014р. по 30.06.2015р. включно: пшеницю 2-го класу у кількості 275,00тонн за ціною 2520,00грн. за одиницю товару без ПДВ на суму 693000,00грн., пшеницю 3-го класу у кількості 1100,00тон за ціною 2450,00грн. за одиницю товару без ПДВ на суму 2695000,00грн. та пшеницю 5-го класу у кількості 2250,00тон за одиницю товару без ПДВ на суму 4950000,00грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3 Специфікації №1 від 16.07.2014р., яка є невідємною частиною договору, оплата товару здійснюється шляхом 100% передплати протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку Постачальником.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в якості передплати у сумі 8338000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №15921 від 16.07.2014р.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідач своїх зобовязань за договором не виконав у звязку з чим позивач звертався до відповідача з претензією про поставку товару або повернення суми передплати.

Станом на день розгляду справи відповідач товар не поставив, суми передплати не повернув у звязку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача передплати у сумі 8338000,00грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 491942,00грн. пені, 583660,00грн. штрафу, 404335,89грн. відсотків за користування грошовими коштами слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач створений як державне підприємство згідно Постанови Кабінету Міністрів України №764 від 11.08.2010р. та наказу №549 від 08.09.2010р. з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.9.4. договору у випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов договору, Постачальник сплачує Покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1% загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.

Пунктом 9.5. договору сторони погодили, що у випадку прострочення зобовязання по поставці товару, визначеного Специфікацією більш як на 30 календарних днів, Покупець може частково або у повному обсязі відмовитися від договору і вимагати від Постачальника повернення оплачених коштів по даному договору (у випадку їх здійснення). В цьому випадку Постачальник зобовязаний протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги Покупця про повернення коштів, повернути Покупцю всі оплачені кошти по договору, а також сплатити Покупцю штраф у розмірі 7% від загальної суми договору.

Приймаючи до уваги, неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором, вимоги позивача про стягнення з 491942,00грн. пені, 583660,00грн. штрафу, 404335,89грн. відсотків за користування грошовими коштами (розрахунок у матеріалах справи), обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Станом на день розгляду справи відповідач товар не поставив, суму передплати не повернув, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська інвестиційна компанія" заборгованості за договором поставки №ОДН003П-С від 04.07.2014р. у сумі 9817937,89грн. у тому числі 8338000,00грн. основного боргу, 491942,00грн. пені, 583660,00грн. штрафу, 404335,89грн. відсотків за користування грошовими коштами, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська інвестиційна компанія" (65045, м. Одеса, вул. Буніна, 30, офіс 30, код ЄДРПОУ 36552691) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 8338000/вісім мільйонів триста тридцять вісім тисяч/грн. 00коп. основного боргу, 491942/чотириста девятсот одна тисяча девятсот сорок дві/грн. 00коп. пені, 583660/пятсот вісімдесят три тисячі шістсот шістдесят/грн. 00коп. штрафу, 404335/чотириста чотири тисячі триста тридцять пять/грн. 89коп. відсотків за користування грошовими коштами, 73080/сімдесят три тисячі вісімдесят/грн. 00коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 09 листопада 2015 р.

Суддя Н.О. Горячук