Рішення № 53273670, 05.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015р. Справа № 914/3441/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік буд»до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангруп»про:стягнення 452000 грн. 00 коп.

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинський О. І.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність від 12.10.2015 р.)Відповідача:не зявився

28.09.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3543 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангруп» про стягнення 452000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики) від 13.06.2012 р. № 22, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 452000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 01.10.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.11.2015 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.11.2015 р. до суду за вх. № 47737/15 від представника позивача поступив витяг з ЄДРЮОФОП щодо позивача, копія акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 02.11.2015 р. та довідка про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Згідно з підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

13.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілік буд» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лангруп» (відповідач) укладено договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики) № 22 (надалі Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору, за цим договором позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) безпроцентну фінансову допомогу (позику), а саме грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а відповідач зобов'язується повернути їх позивачу (п. 1.1.). Сума позики за Договором становить 500000,00 грн. (п. 2.1.). За цим Договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2.). Позивач перераховує частину позики або в повному розмірі в безготівковому порядку на поточний рахунок відповідача (п. 3.1.). Днем надання позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок відповідача (п. 3.2.).

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу 452000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 27.03.2013р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що остаточною датою повернення позики є 23 березня 2015 року.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. Договору, відповідач зобовязаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1. цього Договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позивача.

Порушуючи умови Договору, відповідач не повернув позивачу позику у розмірі 452000 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору, 28.05.2015 р. за вих. № 59, позивач надіслав на адресу відповідача претензію про повернення суми позики у розмірі 452000 грн. 00 коп.

20.07.2015 р. за вих. № 85, відповідач надіслав позивачу відповідь на зазначену претензію, в якій визнав заборгованість за Договором та просив відстрочити сплату боргу на 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики) від 13.06.2012 р. № 22 становить 452000 грн. 00 коп.

Зазначена сума заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 02.11.2015 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Станом на час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно з ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості, яка є предметом даного спору, не представив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангруп» про стягнення 452000 грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем за позовної заяви, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 526, 626, 627, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 4, 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік буд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангруп» про стягнення 452000 грн. 00 коп. задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лангруп» (вул. Шевченка, буд. 1, м. Борислав, Львівська область, 82300; код ЄДРПОУ 35332293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік буд» (вул. Ялтинська, буд. 5-Б, м. Київ, 02099; код ЄДРПОУ 33693145) 452000 грн. 00 коп. боргу та 6780 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 листопада 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.