Рішення № 53273640, 28.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015р. Справа№ 914/3058/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича, м.Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Борислав Львівської області

про стягнення 99 430,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Подольський А.Ю. - представник (довіреність б/н від 05.10.2015р.);

від відповідача ОСОБА_5 - представник (довіреність № 600 від 22.09.2015р.).

Права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича звернулось із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 99 429,98 грн., з яких 55 501,79 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4 399,32 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 35 051,03 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.2. кредитного договору, 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.3. кредитного договору, 6,30 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту та 1,56 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів.

Суд звертає увагу позивача, що при зверненні до господарського суду із позовною заявою Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" невірно визначено ціну позову, а саме ціною позову зазначено 99 429,98 грн. замість 99 430,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку

Згідно із ч.2 ст.55 ГПК України в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Частиною 3 ст.55 ГПК України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви та розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути 55 501,79 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4 399,32 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 35 051,03 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.2. кредитного договору, 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.3. кредитного договору, 6,30 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту та 1,56 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів, що разом становить 99 430,00 грн., а не 99 429,98 грн.

Отже, ціною позову є не 99 429,98 грн., а 99 430,00 грн.

Ухвалою суду від 04.09.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.09.2015р. Ухвалою суду від 23.09.2015р. розгляд справи відкладено на 15.10.2015р. В судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

07.11.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - позичальник) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2007860, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 74 500,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно до додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування коштами в розмірі 25,99 % процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 06.11.2014р. включно.

Відповідно до п.1.1.1. договору у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.5.11.-5.12. цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов п.п.5.11.-5.12. цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Згідно із п.1.1.2. договору у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в першому абзаці п.1. договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором збільшується на 20 одиниць та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

Порядок видачі та повернення кредиту передбачений пунктом 2 договору.

Порядок нарахування та сплати процентів передбачений пунктом 3 договору.

Як стверджує позивач, він на виконання умов кредитного договору надав відповідачу кредит в розмірі 74 500,00 грн., однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок що повернення кредитних коштів в строки, передбачені кредитним договором. Крім того позивач зазначає, що у відповідача залишилась непогашеною заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в розмірі 4 399,32 грн.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3,0 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.9.2. договору за ненадання позичальником кредитору у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено цим договором (в тому числі за вимогою кредитора, а також у будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також за неповідомлення позичальником кредитора про факти, зазначені в п.п.5.1.-5.12. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 3,0 проценти від загальної суми отриманих кредитних коштів.

Згідно із п.9.3. договору у разі невиконання зобов'язань щодо укладання договорів, передбачених п.1.4. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф із розрахунку 3,0 проценти від суми кредиту.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії №НКЛ-2007860 від 07.11.2011р., згідно із якою сторони дійшли згоди пункт 9 кредитного договору викласти в наступній редакції:

« 9.1. за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом «факт/365», але в будь якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування…

9.2. за ненадання позичальником кредитору у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено цим договором (в тому числі за вимогою кредитора, а також у будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також за неповідомлення позичальником кредитора про факти, зазначені в п.п.5.1.-5.12. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 0,5 процентів від загальної суми отриманих коштів.

9.3. у разі невиконання зобов'язань щодо укладання договорів, передбачених п.1.4. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф із розрахунку 0,5 процентів від суми кредиту».

Таким чином, керуючись умовами договору, позивач нарахував відповідачу 55 501,79 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 35 051,03 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.2. кредитного договору та 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.3. кредитного договору.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 6,30 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту та 1,56 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів.

Отже загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 99 430,00 грн., з яких 55 501,79 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4 399,32 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 35 051,03 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.2. кредитного договору, 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.3. кредитного договору, 6,30 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту та 1,56 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково та частково слід припинити провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи 07.11.2011р. між сторонами укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2007860, відповідно до умов якого позивач надав выдповыдачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 74 500,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно до додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною зі сплатою плати за користування коштами в розмірі 25,99 % процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 06.11.2014р. включно.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується меморіальним ордером №40212517 від 08.11.2011р. на суму 74 500,00 грн.

Як вбачається із поданого розрахунку заборгованості, а також із матеріалів справи відповідач повернув кредитні кошти в розмірі 74 500,00 грн., однак із порушенням строків повернення передбачених кредитним договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач у позовній заяві стверджує, що у відповідача залишилась заборгованість по нарахованим відсоткам в розмірі 4 399,32 грн. Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме із квитанції №59787532 на суму 4 399,32 грн. вказана заборгованість відповідачем погашена 11.09.2015р.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 4 399,32 грн. заборгованості по нарахованим процентам слід припинити у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище 28.11.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії №НКЛ-2007860 від 07.11.2011р., згідно із якою сторони дійшли згоди пункт 9 кредитного договору викласти в наступній редакції:

« 9.1. за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом «факт/365», але в будь якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування…

9.2. за ненадання позичальником кредитору у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено цим договором (в тому числі за вимогою кредитора, а також у будь-яких інших випадках обов'язкового надання документів), а також за неповідомлення позичальником кредитора про факти, зазначені в п.п.5.1.-5.12. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 0,5 процентів від загальної суми отриманих коштів.

9.3. у разі невиконання зобов'язань щодо укладання договорів, передбачених п.1.4. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф із розрахунку 0,5 процентів від суми кредиту».

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, позивачем здійснено нарахування пені без врахування додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії, а також без врахування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статтею 1. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок розміру пені заявленої до стягнення та встановлено, що станом на дату звернення позивача із позовною заявою до господарського суду Львівської області розмір пені становив: 999,49 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 1 215,14 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме із квитанції №62739512 на суму 999,49 грн. та із квитанції №62743031 на суму 1 215,14 грн. вказана заборгованість відповідачем погашена 12.10.2015р., тобто після звернення позивачем із позовною заявою до господарського суду Львівської області.

Відповідно, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 999,49 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1 215,14 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України. В решті позовних вимог щодо стягнення пені, а саме в частині позовних вимог про стягнення 54 502,30 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та 33 835,89 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів в позові слід відмовити, оскільки позивачем здійснено нарахування пені без врахування додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії, а також без врахування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до п.9.2. кредитного договору суд зазначає наступне.

Як із поданого розрахунку позовних вимог, позивачем здійснено нарахування штрафу без врахування додаткову угоду №1 до договору кредитної лінії, тобто позивачем здійснено нарахування штрафу із розрахунку 3,0 проценти від загальної суми отриманих кредитних коштів, а не 0,5 процентів, як це передбачено додатковою угодою №1.

Таким чином судом здійснено перерахунок розміру штрафу заявленого до стягнення відповідно до п.9.2. договору в редакції додаткової угоди №1 та встановлено, що станом на дату звернення позивача із позовною заявою до господарського суду Львівської області розмір штрафу відповідно до п.9.2. становив 372,50 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме із квитанції №62743197 на суму 372,50 грн. вказана заборгованість відповідачем погашена 12.10.2015р., тобто після звернення позивачем із позовною заявою до господарського суду Львівської області.

Відповідно, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 372,50 грн. - штрафу відповідно до п.9.2. договору слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України. В решті позовних вимог щодо стягнення штрафу відповідно до п.9.2. договору, а саме в частині позовних вимог про стягнення 1 862,50 грн. - штрафу відповідно до п.9.2. договору в позові слід відмовити, оскільки позивачем здійснено нарахування вказаного штрафу без врахування додаткової угоди №1 до договору кредитної лінії.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 235,00 грн. - штрафу відповідно до пункту 9.3. кредитного договору, положення якого викладено у позовній заяві як підстава позову для стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9.3. договору в редакції додаткової угоди №1 у разі невиконання зобов'язань щодо укладання договорів, передбачених п.1.4. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф із розрахунку 0,5 процентів від суми кредиту.

Пунктом 1.4. кредитного договору встановлено обов'язок відповідача укласти договір іпотеки квартири. Відповідачем до матеріалів справи долучено копію договору іпотеки від 07.11.2011р., який був укладений на виконання вимог п.1.4. кредитного договору.

Відповідно в частині позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу на підставі п.9.3. кредитного договору слід відмовити.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок розміру 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6,30 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту та 1,56 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 139,89 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (82300, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) 6,30 грн. - 3% річних від суми простроченого кредиту та 1,56 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (82300, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 139,89 грн. - судового збору.

4. В частині позовних вимог про стягнення 4 399,32 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 999,49 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 215,14 грн. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 372,50 грн. - штрафу відповідно до п.9.2. кредитного договору припинити провадження у справі.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 30.10.2015р.

Суддя Петрашко М.М.