Рішення № 53273419, 02.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/171/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015 Справа № 908/4893/15

За позовом: Командитного товариства ОСОБА_1 і компанія Комиш-Зорянського елеватора (71030, Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Поштова, буд. 70; поштова адреса: 72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд. 31)

до відповідача: Фермерського господарства САН (71001, Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Куйбишеве, вул. Вороніна, буд. 100В)

про стягнення 1915068,49 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 15.06.2015 р.);

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 1915068,49 грн., із яких: сума 600000,00 грн. боргу відповідно до договору купівлі-продажу майбутнього врожаю № 10 від 13.04.2012 р., сума 1015068,49 грн. відсотків за користування грошовими коштами, сума 300000,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4893/15, справі присвоєно номер провадження 20/171/15, справу призначено до розгляду на 01.10.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 22.10.2015 р., 02.11.2015 р.

У судовому засіданні 02.11.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмового пояснення від 02.11.2015 р., які мотивовано наступним. Відповідно до умов договору купівлі-продажу майбутнього врожаю № 10 від 13.04.2012 р. позивачем було перераховано відповідачу 600000,00 грн. в якості передоплати. Відповідач повинен був здійснити поставку пшениці до 01.09.2012 р. В обумовлений строк відповідач продукцію не поставив. Листом від 29.08.2015 р. позивач відмовився від договору та просив повернути попередню оплату. Між сторонами 10.04.2013 р. була підписана додаткова угода № 1 про продовження терміну поставок до 31.08.2015 р., а дії договору до 31.12.2015 р. Просить стягнути з відповідача суму 600000,00 грн. боргу, суму 1015068,49 грн. відсотків за користування грошовими коштами, суму 300000,00 грн. штрафу. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 536, 610, 612, 625, 693 ЦК України.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, причини неявки суду невідомі. Будь-яких письмових заяв, клопотань, в т.ч. письмового відзиву від відповідача до суду не надійшло. Ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві: 71001, Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Куйбишеве, вул. Вороніна, буд. 100В.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2012 р. між Командитним товариством ОСОБА_3 і компанія Комиш-Зорянського елеватора» (покупець за договором, позивач у справі) та Фермерським господарством «САН» (постачальник за договором, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу майбутнього врожаю № 10, за умовами якого відповідач зобовязався передати в майбутньому у власність покупця, а покупець оплатити на момент укладення даного договору та прийняти в майбутньому слідуючий товар: майбутній врожай пшениці в кількості (орієнтовно) 400,00 по нетто, строк поставки: до 01.09.2012 р. (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 загальна сума договору (орієнтовно): 500000 грн., крім того ПДВ 100000 грн., всього 600000 грн.

Строк дії даного договору 1 рік (п. 1.5).

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 25 від 13.04.2012 р. на суму 600000,00 грн. за пшеницю фуражну в кількості 400,000 тон.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем згідно з платіжним дорученням № 336 від 13.04.2012 р. було перераховано відповідачеві за умовами договору № 10 суму передплати 600000,00 грн.

10.04.2013 р. між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору № 10 від 13.04.2012 р., відповідно до якої сторонами внесено зміни до договору та визначено строк поставки до 31.08.2015 р., строк дії договору до 31.12.2015 р.

Відповідач поставку продукції не здійснив.

Позивач направив відповідачу вимогу від 28.08.2015 р. № 478, відповідно до якої відмовився в односторонньому порядку від зобовязань за договором купівлі-продажу майбутнього врожаю № 10 від 13.04.2012 р. та вимагав повернути протягом 7 днів грошові кошти, що були перераховані на розрахунковий рахунок ФГ «САН». Направлення листа підтверджується фіскальним чеком від 29.08.2015 р.

Відповідачем не було повернуто позивачу суму 600000,00 грн. передплати.

У вересні 2015 р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом (позовна заява від 31.08.2015р.), за яким було порушено провадження у даній справі.

Згідно з положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).

Як вбачається з умов договору № 10, із урахуванням додаткової угоди № 1 від 10.04.2013 р., строк поставки за договором до 31.08.2015 р., строк дії договору до 31.12.2015 р.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів передачі продукції за договором № 10 позивачу суду не надав. Позивач письмовою вимогою № 478 від 28.08.2015 р. (направлена 29.08.2015 р.) вимагав від відповідача перерахування на його (позивача) рахунок протягом семи днів суми, яка була сплачена ним в якості передплати за договором, а також відмовився від договору на підставі ст. 615 ЦК України.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 1 ст. 665 ЦК України визначено право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар.

Статтею 693 ЦК визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У статті 251 ЦК України наведено поняття строку та терміну. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК).

У пункту 2.8 договору № 10 встановлено, що в разі відмови продавця від поставки товару чи при іншому порушенні умов договору продавцем, покупець вправі відмовитися від даного договору в повному обємі чи частково (по визначеному виду товару) та вимагати повернення перерахованих грошових кошів з виплатою штрафу чи процентів за користування грошовими коштами згідно умов даного договору.

Згідно з п. 4.4 за порушення строків та умов поставки продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 50% від суми договору, що не звільняє його від обовязку виконати зобовязання.

Разом з тим, враховуючи, що строк (термін) поставки продукції за договором встановлений сторонами до 31.08.2015 р., строк договору (до 31.12.2015 р.) не сплинув, направлення позивачем вимоги від 28.08.2015 р. № 478 є передчасним (до спливу строку, встановленого договором № 10).

Частиною 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Письмової відмови відповідача щодо передання позивачу товару, визначеного договором № 10, позивач суду не надав.

Враховуючи, що на момент розгляду даного спору в суді строк договору № 10 від 13.04.2012 р. не сплинув, на момент звернення позивача із позовом 31.08.2015 р. грошове зобовязання у відповідача не виникло, і, відповідно, грошові зобовязання не порушені, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про повернення суми 600000,00 грн. та штрафу в розмірі 300000,00 грн.

У пункті 2.3 договору № 10 сторонами встановлено, що на суму попередньої оплати з моменту зарахування коштів на рахунок продавця та до переоформлення товару на покупця чи повернення грошових коштів, продавцю нараховуються проценти за користування грошовими коштами з розрахунку 50% річних, як плата за користування грошовими коштами.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 1015068,49 грн. відсотків за користування грошовими коштами, які нараховані за період з 14.04.2012 р. по 31.08.2015 р. включно (1235 дні прострочення).

Факт не передачі продукції відповідачем за договором № 10 суд вважає встановленим.

Відповідно до ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставою для застосування ст. 536 ЦК є, окрім факту користування чужими коштами, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Укладеним між сторонами договором № 10 встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами 50% річних, які нараховуються з моменту зарахування коштів на рахунок продавця.

Розрахунок процентів позивачем здійснений не правильно, містить арифметичні помилки. Здійснивши перерахунок процентів за допомогою інформаційної системи «Законодавство», судом встановлено, що сума процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 14.04.2012 р. по 31.08.2015 р. складає 1014480,13 грн., яку належить стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «САН» (71001, Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Куйбишеве, вул. Вороніна, буд. 100В, код ЄДРПОУ 32671953) на користь Командитного товариства «ОСОБА_3 і Компанія» Комиш-Зорянського елеватора» (71030, Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Поштова, буд. 70, код ЄДПОУ 00954225) суму 1014480 (один мільйон чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 13 коп. відсотків за користування грошовими коштами, суму 20289 (двадцять тисяч двісті вісімдесят девять) грн. 61 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 09 листопада 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.