Ухвала суду № 53273224, 03.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/138/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

03.11.2015 справа № 908/5145/15

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Індіго (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 1; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, причал № 4)

до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Січ (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 16)

про відшкодування шкоди

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : не зявився;

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Індіго звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта-Січ страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі 19299,91 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на наступні обставини.

26.10.2010 року між ТДВ «СК «Індіго» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 206-02187-10, згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "Міtsubishi" д. н. АА 4534 СН (застрахований автомобіль).

23.09.2013 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого в ТДВ «СК «Індіго» транспортного засобу "Міtsubishi" д. н. АА 4534 СН під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "ВАЗ" д. н. АА 9757 МТ під керуванням ОСОБА_2

Постановою Шевченківського районного суду м Києва від 04.10.2013 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

24.09.2013 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні й надав всі необхідні документи.

Страховик на виконання умов договору страхування, на підставі Страхового акту № 17011/206 від 26.06.2014 року, Рахунку № М_СчТ03406 від 08.10.2013 року та розрахунку суми страхового відшкодування відшкодував страхувальнику 19299,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6925 від 7235 від 26.06.2014 року.

Позивач вказав, що відповідно до ЗУ "Про страхування", після виплати страхового відшкодування Страхувальнику, до Страховика (позивача) перейшло право вимоги до відповідальної особи в порядку регресу. Вказував, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 - ОСОБА_2, на момент ДТП була застрахована в ПАТ Страхова компанія Оранта-Січ за полісом АС/0411495. Посилаючись на положення статей 1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, Закон України "Про страхування", позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.09.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5145/15, розгляд якої призначено на 03.11.2015 р.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, натомість, надіслав письмову заяву про припинення провадження у справі у звязку із відсутністю предмету спору. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач у добровільному порядку сплатив суму заборгованості. На підтвердження здійснених відповідачем оплат, позивач надав копії виписок по рахунку від 13.10.2015 р. та від 22.10.2015 р. Також, позивач просить повернути йому суму сплаченого судового збору.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 24.09.2015 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 24.09.2015 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 03.11.2015 р., була направлена судом на адресу відповідача: 69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 16, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ОСОБА_3 з ЄДР щодо місцезнаходження відповідача наявний в матеріалах справи).

Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 03.11.2015 р. прийнято ухвалу про припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для припинення провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що 26.10.2010 року між ТДВ «СК «Індіго» (Страховиком, позивачем у справі) та ОСОБА_1 (Страхувальником) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 206-02187-10 (надалі Договір), відповідно до умов якого, Страховик прийняв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, що може зазнати Страхувальник в результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу "Міtsubishi" д. н. АА 4534 СН.

23.09.2013 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу "Міtsubishi" д. н. АА 4534 СН під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "ВАЗ" д. н. АА 9757 МТ під керуванням ОСОБА_2

23.09.2013 р. Відділом УДАІ ГУМВС України в м. Києві, складено Довідку № 9271688, в якій зазначено, що внаслідок ДТП, яка сталася 23.09.2013 р., транспортний засіб "Міtsubishi" д. н. АА 4534 СН отримав механічні пошкодження: ліва частина.

Постановою Шевченківського районного суду м Києва від 04.10.2013 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, що передбачено ст. 124 КпАП України.

24.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Індіго» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні.

Оцінювачем ОСОБА_3І, було проведено оціночні процедури з визначення ринкової вартості майна у матеріальній формі автомобіля НОМЕР_2, за результатом якого, оцінювачем було складено Звіт № 242/13 від 19.10.2013 р., згідно якого збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_2, в результаті пошкодження при ДТП, складає суму 22121,69 грн.

Вартість відновлювального ремонту, що настав у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля у результаті вищевказаної ДТП складає 20544,65 грн., що підтверджується рахунком № М_СчТ03406 від 08.10.2013 р.

Позивачем було складено Страховий акт № 17011/206, який передбачав страхове відшкодування Страхувальнику у розмірі 19299,91 грн.

Сума страхового відшкодування в розмірі 19299,91 грн. була виплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 7235 від 26.06.2014 р.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника транспортного засобу (автомобіля НОМЕР_1) станом на момент скоєння ДТП була застрахована у ПАТ Страхова компанія Оранта-Січ за полісом АС/0411495., згідно з яким на 23.09.2013 р. поліс є дійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з п. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, тобто особи, винної у ДТП, застрахована у ПАТ Страхова компанія Оранта-Січ (відповідача), що підтверджується Полісом АС/0411495.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобовязання і виплатив страхове відшкодування в сумі 19299,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7235 від 26.06.2014 р.

Таким чином ТДВ «СК «Індіго» (позивач) виконав зобовязання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 206-02187-10 від 26.10.2010р., укладеного з ОСОБА_1

Згідно ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічну норму містить ст. 993 Цивільного кодексу України.

Статтею 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована договором.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Отже, обовязок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе Страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В розумінні ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, та в силу положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальною особою є саме відповідач.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідальної особи, якою є відповідач.

З огляду на досліджені докази, встановлені обставини та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 19299,91 грн.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив суму страхового відшкодування, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму 19299,91 грн. (13.10.2015 р. відповідачем було перераховано суму 9655,67 грн. та 22.10.2015 р. відповідачем було перераховано суму 9644,24 грн.), що підтверджується представленою позивачем випискою по банківському рахунку.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі за вимогою про стягнення суми страхового відшкодування 19299,91 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 3 статті 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України Про судовий збір.

Так, частиною 1 статті 7 вказаного Закону (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015р.) встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: <…> 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки до ст. 7 Закону України Про судовий збір були внесені відповідні зміни (щодо необхідності повернення судового збору в разі припинення судом провадження у справі), тому позивачу слід видати ухвалу про повернення суми 1218,00грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 3353 від 07.09.2015р.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 908/5145/15 за вимогою про стягнення суми 19299,91грн. страхового відшкодування припинити.

Видати ухвалу про повернення Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія Індіго, м. Київ суми 1218,00грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 3353 від 07.09.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко