Рішення № 53272198, 02.11.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3158/15-ц

Провадження № 2/750/1495/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: головуючого - судді Логвіної Т.В.,

при секретарі Примак Т.В.

з участю позивача, представника позивача,

представника відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів та просить на підставі ст. 233 ЦК України визнати недійсним договір дарування 2/9 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 07.11.2014 року, укладений між нею та ОСОБА_2, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0410 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між нею та ОСОБА_2 13.11.2014 року, витребувати у ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що оспорювані правочини були вчинені нею під впливом тяжких для неї обставин та на вкрай невигідних умовах, враховуючи те, що позивач позбавила себе єдиного наявного житла у зв'язку з наявністю великої кількості боргових зобов'язань та відсутністю коштів для їх погашення. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 було відчужено ОСОБА_3 будинок та земельну ділянку, що були предметами договорів, просить на підставі ст. 388 ЦК України витребувати у ОСОБА_3 зазначені об'єкти нерухомості.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та пояснила, що брала у борг у ОСОБА_2 дві тисячі доларів під залог документів на будинок та земельну ділянку, під час укладання оспорюваних угод вона не розуміла змісту цих договорів та вважала, що підписує відповідні угоди щодо передачі правовстановлюючих документів відповідачем в обмін на повернення нею грошових коштів. Відповідно до ст. 31 ЦПК України підставу позову позивачем не змінено.

Представник відповідачів позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Куранкова О.М. в судове засідання не з'явилась, до його початку надіслала до суду заяву з проханням розглянути справу в її відсутність. У своїй заяві вказала на те, що посвідчені нею договори дарування відповідали волі дарувальника ОСОБА_1, були підписані нею особисто, свідомо і добровільно, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного. На час посвідчення договорів дарування ОСОБА_1 в дієздатності була не обмежена, не знаходилася в алкогольному, токсичному чи наркотичному стані, ніяких сумнівів щодо її дієздатності не виникало. При посвідчені договору дарування нотаріусом були додержані всі вимоги, які є необхідними для чинності правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.11.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, згідно умов якого позивач передала безоплатно ОСОБА_2 належні їй 2/9 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

13.11.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, згідно умов якого позивач передала безоплатно ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0410 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Зазначені договори посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковою О.М.

Частина 1 статті 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин,

вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної

домовленості представника однієї сторони з другою стороною або

внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі

статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом

тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга

сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути

тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть

годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та

інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти

такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин

добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності

тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не

на таких умовах.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно статті 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Стаття 727 ЦК України передбачає підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника.

Згідно ч. 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач не є тяжкими обставинами у розумінні ст. 233 ЦК України, оскільки укладені правочини не можуть вважатися такими, що вчинені для усунення тяжкого матеріального стану позивача чи зменшення її збитків, зважаючи що такі є договорами дарування та необхідності в їх вчиненні не доведено, зазначене не тягне визнання договорів недійсними, а також беручи до уваги пояснення приватного нотаріуса, що посвідчила договір, які ніяким чином в судовому засіданні не спростовані та виходячи з того, що судом не встановлено порушень при укладанні оспорюваних угод норм закону, положень інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України, які б давали суду право визнати їх недійсними, суд доходить висновку, що позов, за викладеними в ньому підставами, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-216, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: