Рішення № 53269892, 05.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6560/15

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. - Бойко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист права споживачів та зобов'язання виплатити грошові кошти за договором банківського вкладу,

в с т а н о в и л а:

19 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 жовтня 2014 року закінчився строк розміщення банківського вкладу (депозиту) в розмірі 15000 євро на рахунку НОМЕР_1, відкритому на його ім'я у ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу (депозиту) №00008006787750 від 15 квітня 2014 року. Станом на 14 жовтня 2014 року сума коштів, що знаходилась на його поточному рахунку складала 15434,32 євро. 22 жовтня 2014 року він звернувся з заявою до Банку, але Банк йому коштів не повернув. З 04 листопада по 26 листопада 2014 року через банкомати він зняв суму еквівалентну 936,85 євро по курсу НБУ у гривні. Станом на 28 листопада 2014 року сума залишку на його поточному рахунку склала 14467,86 євро. У разі порушення Банком строків виконання доручення клієнта на переказ грошових коштів цей Банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка простроченого платежу. Пеня за період прострочення з 25 жовтня 2014 року по 18 лютого 2015 року складає 1692,74 євро (14467, 86 грн.*0,1%:100%*117 діб), а всього сплаті підлягає сума в розмірі 15914,65 євро.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 1066, 1068, 1073 ЦК України, ст. ст. 8,32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позивач ОСОБА_3 просив суд зобов'язати ПАТ «Дельта Банк» виплатити йому 15914,65 євро (а.с. 2-4).

Представник відповідача, ПАТ «Дельта Банк», проти позову заперечував і в своїх письмових поясненнях зазначав, що на підставі постанови правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. на шість місяців до 02 вересня 2015 року. Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у правовідносинах повернення вкладів. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, забороняється здійснення нарахування неустойки (штрафів,пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банком. Обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом. Позивач є кредитором банку й до нього застосовується норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 36-39).

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено. Суд зобов'язав ПАТ «Дельта Банк» виплатити йому 15914,65 євро (а.с. 115-118).

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (а.с. 90-91).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., пояснення на апеляцію представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. - Бойко А.В., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2014 року закінчився строк розміщення банківського вкладу (депозиту) в розмірі 15000 євро на рахунку НОМЕР_1, відкритому на його ім'я у ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу (депозиту) №00008006787750 від 15 квітня 2014 року. Станом на 14 жовтня 2014 року сума коштів, що знаходилась на його поточному рахунку складала 15434,32 євро.

З 04 листопада по 26 листопада 2014 року через банкомати він зняв суму еквівалентну 936,85 євро на курсу НБУ у гривні. Станом на 28 листопада 2014 року сума залишку на його поточному рахунку склала 14467,86 євро.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосований, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 19 лютого 2015 року, а тимчасову адміністрацію запроваджено у Банку 03 березня 2015 року.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів та доказів, наданих скаржником.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач ОСОБА_3 повинен був довести в судовому засіданні обставини, на які посилався як на підставу позову, але в судовому засіданні позивачем не доведені ці обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. на шість місяців до 02 вересня 2015 року.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах щодо повернення вкладів, строк дії яких закінчився.

Згідно із ч. 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

У частині 1 ст. 36 вказаного Закону зазначено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 ст. 36 вказаного Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Відповідно до пункту 1 частини 6 ст. 36 вказаного Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником Банку надані докази, які свідчать про те, що постановою НБУ №664 від 02 жовтня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» був повідомлений про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02 жовтня 2015 року розпочата процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційного інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач ОСОБА_3 є кредитором ПАТ «Дельта Банк» й до спірних правовідносин застосовується норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому виплата коштів за вкладами вкладників за договором банківського вкладу здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Згідно Витягу із списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наданому Банком апеляційному суду, 13 липня 2015 року позивач ОСОБА_3 отримав 200000 грн.

Отже, вимоги позивача ОСОБА_3 є незаконними, необґрунтованим й задоволенню не підлягають.

Порушення норм процесуального права, а саме, ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України і матеріального права, а саме, не застосування ст. 1074 ЦК України та норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання виплатити грошові кошти за договором банківського вкладу відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький