Ухвала суду № 53269850, 03.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8126/15

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,

суддів Сєвєрової Є.С., Дрішлюка А.І.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2013 року про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_5, треті особи: Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради та ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 113,2 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м) в частині права власності на підвальні приміщення площею 4,7 кв. м та 13,6 кв. м, та про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням.

29.04.2013 року ОСОБА_4 подав до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на квартири №№ 8, 9 які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що розташовані в АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2013 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5 і ОСОБА_6 В іншій частині заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, просить ухвалу суду від 30.04.2013 року скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У судове засідання до апеляційного суду ніхто з учасників процесу не з'явився, про час та місце розгляду справи усі належним чином повідомлені. Представник ОСОБА_3 ОСОБА_7 просила про відкладення розгляду справи, посилаючись на виклик її у судове засідання до апеляційного суду м. Києва. Однак, жодних доказів виклику до апеляційного суду м. Києва та неможливості приймати участь у розгляді справи в апеляційному суді Одеської обалсті представник не надала і колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за її відсутності. За наданою довіреністю ОСОБА_3 має ще одного представника ОСОБА_2, яка про поважність причин неприбуття у судове засідання до апеляційного суду не повідомила.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних

підстав.

За правилами ст. 312 ч.1п.1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту, суддя суду першої інстанції виходив з того, що незастосування заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, що забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами, і вони стосуються тільки квартири АДРЕСА_1.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

За правилами ст.ст.151ч.1,3, 152ч.1п.1,ч.3 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та відповідачами виник майновий спір щодо обсягу майна, яке на праві власності належить ОСОБА_5 Зокрема позивач оспорював видане 08.05.2007р. ОСОБА_5 виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, в частині включення до загальної площі квартири підвальних приміщень площею 4,7 кв. м та 13,6 кв. м. Дійсно подальше відчуження квартири могло суттєво утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_4, а тому підстав вважати постановлену ухвалу незаконною немає. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Із доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що 26 грудня 2006 року ОСОБА_5 за іпотечним договором, укладеним з АКІБ «УкрСиббанк» було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,4 кв. м, житловою площею 53,9 кв. м.. (а.с.197-200) 12.08.2015р. вказаний банк відступив право вимоги по договору іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Сіагал», а останнє за договором від 12.08.2015р. відступило своє право вимоги за іпотечним договором ОСОБА_3.(а.с.201-205)

Наявність договору іпотеки, передача спірної квартири в іпотеку до подачі позову до суду, наступні відступлення прав іпотекодержателя самі по собі на законність постановленої ухвали суду від 30 квітня 2013 року не впливають. Протилежні доводи представника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі з цього приводу колегія суддів визнає неспроможними. Водночас колегія суддів зауважує, що іпотекодержатель участі у розгляді цієї справи не приймав, і у зв'язку з закінченням розгляду справи та ухваленням рішення суду по суті спору, можливість залучення іпотекодержателя до участі у розгляді цієї справи відсутня.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування оскарженої ували суду, яка на момент постановлення була законною і обґрунтованою. Посилання представника ОСОБА_3 на першочергове право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна, на те, що накладеним арештом іпотекодержатель не має можливості звернути стягнення на іпотечне майно, застосувати позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки тощо не можуть братися до уваги, оскільки ОСОБА_3 не позбавлений можливості захищати своє право іпотекодержателя у разі виникнення підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подачі позову до суду про звільнення іпотечного майна з-під арешту. Окрім того, у разі виконання ухваленого рішення питання про скасування заходів забезпечення позову може бути вирішене за заявою сторін у цій справі.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржену ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307,312,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Є.С. Сєвєрова А.І. Дрішлюк