Рішення № 53269676, 27.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4573/15

Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Процик М.В, Сєвєрової Є.С.,

при секретарі судового засідання Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

До Київського районного суду м. Одеси звернулося Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором (а.с.1-4).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором було задоволено в повному обсязі (а.с.79-81).

03.04.2015 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2014 року. В обґрунтування апелянт посилався на порушення судом норм процесуального права, а саме ст.ст.74, 378 ЦПК України. Так апелянт зазначає, що не був присутній у судовому засіданні, оскільки не був належним чином повідомлений, в матеріалах справи відсутні докази сповіщення. В зв'язку з цим, як зазначає апелянт, суд також порушив норми ст.ст.6,10,27,31, 224, 232 ЦПК України та ст.129 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод, оскільки позбавив відповідача можливості реалізувати свої права. Крім того, апелянт посилається на те, що суд не дослідив та не надав належної правової оцінки кредитному договору №014/0054/74/45879 від 16.02.2006 року та договору поруки №014/0054/74/45879/1 від 16.02.2006 року. Оскільки, як вважає апелянт, позивач не надав до суду повідомлення про вручення рекомендованих листів, як доказів вручення вимог про дострокове виконання апелянту та поручителю, таким чином позивач не мав підстав для застосування дострокового стягнення суми кредиту. Також суд не врахував, що позивач звернувся з вимогою до поручителя за межами строку (а.с.90-93).

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області Дрішлюка А.І. від 17.04.2015 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.03.2014 року повернута до Київського районного суду м. Одеси для належного оформлення (а.с.97). Після належного оформлення справи провадження за вказаною апеляційною скаргою була відкрито (а.с. 107-108).

В процесі розгляду апеляційної скарги представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було подано клопотання про залучення до участі у справі належної сторони, оскільки 29.05.2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір про відступлення права вимоги з ПАТ «Юніон Стандарт Банк», відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» набув статусу первісного кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №014/0054/74/45879 від 16.02.2006 року та договором поруки №014/0054/74/45879/1 від 16.02.2006 року, а ПАТ «Юніон Стандарт Банк» - нового кредитора (а.с.118 ).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.08.2015 року було витребувано засвідчену копію договору про відступлення прав вимоги та засвідчену копію акту приймання-передачі, які були приєднані до матеріалів справи (а.с.142-143). Оскільки відступлення вимоги було проведено після ухвалення рішення суду, то вказана обставина не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Слухання справи неодноразово відкладалось за клопотанням апелянта, який в судові засідання не з'являвся. Інші учасники провадження в судове засідання також в судове засідання не з'явились

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача,доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що 16 лютого 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/0054/74/45879 (а.с.10-13). Відповідно до умов договору №014/0054/74/45879 АППБ «Аваль» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 150000,00 доларів США, терміном до 16.02.2021 року, а ОСОБА_3 зобов'язався за час користування кредитом сплачувати відсотки у розмірі 12% річних. 16.02.2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №014/0054/74/45879/1, згідно з умовами якого ОСОБА_5 зобов'язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань по кредитному договору №014/0054/74/45879 (а.с.32-33). 20.08.2009 року між позичальником та кредитором було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №014/0054/74/45879 ,відповідно до якої тимчасово на строк з 20.08.2009 року по 19.08.2010 року було змінено розмір щомісячного платежу (кредитні канікули) (а.с.17-18). Також 13.09.2010 року між позичальником та кредитором було підписано додаткову угоду №3 до кредитного договору №014/0054/74/45879, відповідно до якої було зменшено розмір щомісячного платежу (а.с.24-26). У зв'язку з тим, що позичальник припинив виплачувати кредит та відсотки, утворилася заборгованість у розмірі 153038,23 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 11.03.2013 року складає 1223234,57 грн. 18.10.2012 року позивачем на адресу відповідачів направлялися вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань, але заборгованість повернута не була. Відповідно до останньої редакції позовних вимог (а.с.61-64), позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 1223234,57 грн., а також судовий збір.

Відхиляючи частину доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що в рішенні суду зазначено лише, що відповідач позов не визнав, а не те, що відповідач був присутній, я к на це посилається апелянт.

Щодо неповідомлення апелянта про судове засідання, в матеріалах справи є заяви апелянта (а.с.56, 69), крім того апелянт був присутній у судовому засіданні 06.11.2013 року (а.с.57), отже був обізнаний про існування справи та повинен був цікавитися її рухом виходячи з закріпленої законодавцем добросовісності учасника провадження.

Щодо посилань апелянта на порушення вимог ст.ст. 224, 232, 378 ЦПК України, то суд першої інстанції не посилався та не застосовував вказані норми.

Щодо посилань апелянта на те, що позивач не надав до суду повідомлення про вручення рекомендованих листів (п.12.7 кредитного договору), як доказів вручення вимог про дострокове виконання апелянту та поручителю, таким чином позивач не мав підстав для застосування дострокового стягнення суми кредиту. З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2012 року відповідачам було направлено вимоги про дострокове виконання (а.с.65-67), які були отриманні відповідачами, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями (а.с.68).

Щодо посилань апелянта на те, що позивач звернувся з вимогою до поручителя за межами шестимісячного строку.

Згідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Разом з тим з п.4.1 договору поруки вбачається, що порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (а.с.33). Вимоги до відповідачів були направлені 18.10.2012 року, а позов подано 19.08.2013 року, тобто в межах трирічного терміну.

Щодо посилань апелянта на те, що банк не має права дострокового стягнення, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, то відхиляючи його колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 7.5 кредитного договору, відповідно до якого Кредитор має право на дострокове розірвання договору з завчасним повідомленням про це іншої сторони. 18.10.2013 року відповідачам були направлені вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань у 30-денний строк (а.с. 65-67). З врахуванням факту звернення до суду 19.08.2013 року сама по собі відсутність доказів про вручення такої вимоги не впливає на кваліфікацію спірних відносин.

При цьому як роз'яснив ВССУ в п. 9 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» N 5 від 30.03.2012 р. право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ). Позивач реалізував своє право, направив вимогу, а потім звернувся до суду з відповідним позовом.

Окремо колегія суддів зауважує, що заперечення проти позову ОСОБА_3 в частині того, що кредитний договір за №014/0054/74/45879 від 16.02.2006 року укладено між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та громадянином ОСОБА_3, а позов про стягнення заборгованості по кредитному договору подано від імені Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», тобто іншої організації, з якою ОСОБА_3 не перебуває у договірних відносинах безпідставні. У статуті Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у абз. 5,6 п.1.3 зазначено, що протоколом Загальних зборів Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» №36-36 від 21 квітня 2006 року прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» . Протоколом Загальних зборів акціонерів №36-45 від 14 жовтня 2009 року прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.46). У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_3 на момент вирішення справи перебував у договірних відносинах з Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль».

Щодо посилань відповідача, що з другим відповідачем, ОСОБА_5, він не знайомий і відношення до кредитного договору №014/0054/74/45879 від 16.02.2006 року вона не має , то колегія суддів зауважує наступне. Виходячи із формулювання ст. 553 ЦК, договір поруки - двосторонній правочин, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя. Також чинним законодавством України не встановлений обов'язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором. При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі № 6-51цс11 згідно зі ст. 626 ЦК порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає,оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Разом з тим, приймаючи рішення по справі суд першої інстанції не врахував наступне.

Стаття 213 ЦПК передбачає, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з п .4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна включати висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження. Як роз'яснив ВССУ в постанові «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» N 10 від 17.10.2014 р. при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. В зв'язку з наведеним колегія суддів на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінює резолютивну частину рішення суду першої інстанції, частково задовольняючи апеляційну скаргу, в зв'яжу з тим що встановлені порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315,

317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2014 року - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2014 року - змінити виклавши резолютивну частину рішення в такої редакції:

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, паспорт: серія НОМЕР_3, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 22.12.1997 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_5 паспорт: серія НОМЕР_4, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 16.03.1996 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 2009949, МФО 328351, Код ЄДРПОУ 23876031) заборгованість за кредитним договором №014/0054/74/45879 від16 лютого 2006 року в сумі 153 038,23 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.03.13 р. (7,9930) становить 1 223 234,57 грн. із них:

- заборгованість за кредитом - 134 242,18 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.03.13 р. (7,9930) становить 1 072 997,74 грн.; в т.ч., прострочена заборгованість по кредиту - 2 887,43 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.03.13 р. (7,9930) становить 23 079,23 грн.;

- заборгованість за відсотками - 7 827,61 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.03.13 р. (7,9930) становить 62 566,09 грн.;

- пеня за прострочення погашення кредиту та відсотків - 10 968,44 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.03.13 р. (7,9930) становить 87 670,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 паспорт серія НОМЕР_3, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 22.12.1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 2009949, МФО 328351, Код ЄДРПОУ 23876031) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_5, паспорт: серія НОМЕР_4, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 16.03.1996 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 2009949, МФО 328351, Код ЄДРПОУ 23876031) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

Є.С. Сєвєрова

М.В. Процик