Постанова № 53268949, 20.10.2015, Приморський районний суд м. Одеси

20.10.2015

Справа № 522/15619/15-а

Провадження № 2-а/522/585/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, до УПФУ у Приморському районі м. Одеси та просить визнати протиправними дії Управління щодо відмови їй у здійсненні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу», та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №101 від 18 червня 2015 року та рішення №102 від 19 червня 2015 року; зобовязати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням інших виплат індексації та матеріальної допомоги, та провести відповідні виплати з 29 травня 2015 року.

При цьому позивачка посилається на те, що вона перебувала на державній службі на посаді головного спеціаліста юрисконсульта юридичного відділу УПФУ у Малиновському районі м. Одеси. У 2012 році їй була призначена пенсія по інвалідності згідно ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну службу». 16 травня 2015 року вона набула право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», так як її стаж на посаді державного службовця склав більше 10 років.

Також позивачка зазначила, що 29 травня 2015 року вона звернулась до Управлінням ПФУ у Приморському районі м. Одеси з відповідною заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця. Однак, відповіддю від 02 липня 2015 року за №304/Б-11 позивачці було відмовлено у переході на інший вид пенсії, а рішеннями №101 від 18 червня 2015 року та №102 від 19 червня 2015 року було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням інших виплат індексації та матеріальної допомоги. Такі дії відповідача вона вважає неправомірними, тому звернулась до суду з дійсним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Управління ПФУ у Приморському районі м. Одеси в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що стаж роботи позивачки на державній службі складає 9 років 2 місяці 5 днів, що включає в себе наступні періоди: з 01 жовтня 1983 року по 29 серпня 1986 року; з 07 вересня 1988 року по 15 грудня 1989 року; з 23 квітня 2010 року по 25 лютого 2011 року; з 06 квітня 2011 року по 28 травня 2015 року. Також представник відповідача зазначив, що період з 16 грудня 1989 року по 17 листопада 1991 року не включався в період стажу роботи на державній службі, оскільки в трудовій книжці відсутній номер та дата наказу чи розпорядження, на підставі якого позивачку було звільнено з посади секретаря, завідуючої відділом учнівської молоді та піонерів Малиновського райкома ЛКСМ України в м. Одесі. Тому вважає, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії та проведення відповідних перерахунків.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думки сторін, суд дійшов до висновку що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1А перебувала на державній службі на різних посадах починаючи з 01 жовтня 1983 року.

Починаючи з 26 березня 2012 року позивачка отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

У звязку з виходом на пенсію за віком ОСОБА_1 29 травня 2015 року звернулась до Управлінням ПФУ у Приморському районі м. Одеси з відповідною заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця, а також просила провести відповідний перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням інших виплат індексації та матеріальної допомоги.

Однак, листом Управлінням ПФУ у Приморському районі м. Одеси від 02 липня 2015 року за №304/Б-11 позивачці було відмовлено у переході на інший вид пенсії, а рішеннями №101 від 18 червня 2015 року та №102 від 19 червня 2015 року було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням інших виплат індексації та матеріальної допомоги.

Суд вважає вищевказані дії відповідача неправомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1, наданої до суду позивачкою, до стажу державної служби входять наступні періоди роботи: на посаді завідуючої сектором обліку членів ВКЛСМ і фінансів з 01 жовтня 1983 року по 29 серпня 1986 року; на посаді секретаря, завідуючої відділом учнівської молоді та піонерів Малиновського райкома ЛКСМ України в м. Одесі з 07 вересня 1988 року по 17 листопада 1991 року; на посаді провідного спеціаліста відділу діловодства та обліку звернень громадян ОСОБА_2 окружного адміністративного суду з 23 квітня 2010 року по 25 лютого 2011 року; на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу УПФУ у Малиновському районі м. Одеси з 06 квітня 2011 року по 28 травня 2015 року.

Таким чином, стаж державного службовця ОСОБА_1 складає більше 10 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Позивачка у судовому засіданні пояснила, що вона не заперечує проти неврахування Управлінням до її трудового стажу періода роботи на посаді статиста в Малиновському райкомі комсомолу з 25 листопада 1981 року по 30 вересня 1983 року, оскільки згідно з листом Управління державної служби Головдержслужби в Одеській області №346/02-03010 від 21 червня 2010 року та розясненнями Міністерства юстиції України №3-5-1156 від 03 червня 1994 року до стажу державної служби мають зараховуватись періоди роботи в партійних, комсомольських та профспілкових організаціях лише на виборних і відповідальних посадах до припинення дії ст. 6 Конституції УРСР і внесення відповідних змін до ст. 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року), тобто на посадах, прийняття на які здійснюються колегіальним органом партійних, профспілкових та комсомольських організацій.

Однак, суд вважає безпідставним неврахування відповідачем до стажу позивачки період роботи на державній службі з 16 грудня 1989 року по 17 листопада 1991 року, у звязку з наступним.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства соціального захисту населення України №110 від 17 серпня 1993 року запис про звільнення у трудовій книжці працівника проводиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження).

У графі 4 запису №9 трудової книжки ОСОБА_1 відсутній номер та дата наказу чи розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря, завідуючої відділом учнівської молоді та піонерів Малиновського райкома ЛКСМ України в м. Одесі, як того передбачає п. 2.27 вищевказаної Інструкції, оскільки вказана посада була виборною.

Натомість, з графи 2 запису №9 у трудовій книжці вбачається, що датою її звільнення з попередньої посади є 17 листопада 1991 року.

Тому, посилання представника відповідача на неврахування вищевказаного періоду до стажу позивачки у звязку з відсутністю в трудовій книжці номеру та дати наказу чи розпорядження, є безпідставними.

Таким чином, вимоги позивачки в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови їй у здійсненні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу», та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №101 від 18 червня 2015 року та №102 від 19 червня 2015 року, є доведеними у судовому засіданні та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» встановлено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці», який є загальним законом та розповсюджує свою дію в тому числі на визначення заробітної плати державних службовців, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» установлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 або 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, та матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення належить до додаткових видів грошового забезпечення і мають прийматися в розрахунок при нарахуванні пенсії позивачці, оскільки були запроваджені із вступом в силу Закону України «Про державну службу», тобто з 28 грудня 1993 року.

Згідно зі статтею 41 Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, що спростовує доводи представника відповідача щодо не включення інших виплат до структури заробітної плати.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки щодо перерахунку пенсії починаючи з 29 травня 2015 року.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року та від 28 травня 2013 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких обставин, суд вважає протиправною відмову Управління ПФУ у Приморському районі м. Одеси щодо переведення ОСОБА_1 на вид пенсії державного службовця, а також у здійсненні відповідного перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

Таким чином, керуючись п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31 травня 2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства соціального захисту населення України №110 від 17 серпня 1993 року, ст.ст. 33, 37 Закону України «Про державну службу», ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 36, 37 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 49, 51, 70, 71, 99, 100, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу», та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №101 від 18 червня 2015 року та рішення №102 від 19 червня 2015 року.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням інших виплат індексації та матеріальної допомоги, та провести відповідні виплати з 29 травня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Ю.Б.Свячена