Ухвала суду № 53268389, 09.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4899/15-к 09.11.2015

Провадження №11-кп/784/737/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючого-судді: Царюка В.В.

суддів: Куценко О.В., Рудяка А.В.

за участі секретаря: Волинської Я.М.

судового розпорядника: Тимошенко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.08.2015 року, яким, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Миколаєва, громадянин України, українець, із середньою освітою, безробітний, неодружений, раніше судимий:

- 24.10.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, -

- визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.

Учасники судового провадження:

Прокурор: Лук'янова Г.О.

Ап. провадження: № 11-кп/784/737/15 Головуючий у 1-й інстанції: Олефір М.В.

Категорія: ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Царюк В.В.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених: ч. 2 ст. 307 КК України, за який йому призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі із конфіскацією ? частини належного обвинуваченому майна, а також ч. 1 ст. 317 КК України, за який йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі із конфіскацією ? частини належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання приєднано частину не відбутого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.10.2014 року та остаточно призначено покарання у виді 6 років та 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією ? частини належного йому майна.

Постановлено, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави, витрати на проведення експертизи - 2058, 92 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить переглянути справу та пом'якшити призначене йому покарання.

Узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вказує, що не має жодного відношення до епізоду пов'язаного зі збутом наркотичних засобів, оскільки збут він здійснював під психологічним тиском оперативного закупника, який погрожував йому своїми зв'язками із працівниками міліції.

Також, вказує, що при призначенні покарання судом першої інстанції не було враховано, що в нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, а також, інвалід ОСОБА_4, за яким обвинувачений здійснює догляд та який проживає за його місцем реєстрації.

Зазначає, що судом при призначенні покарання за вказані злочини не було враховано таку пом'якшуючу обставину, як сприяння обвинуваченим розкриттю злочину, а також, не враховано відсутність обтяжуючих обставин його вчинення.

Обставини, встановлені судом першої інстанції

Згідно вироку суду, 26 травня 2015 року, близько 11 години 22 хвилини, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, незаконно збув ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, маса якого (у перерахунку на суху речовину) становить - 0, 086 г, за що отримав грошову винагороду в розмірі - 120 гривень.

Крім цього, того ж дня, близько 11 години 30 хвилин, перебуваючи за вищевказаною адресою свого помешкання, обвинувачений ОСОБА_2, на прохання ОСОБА_5, надав йому приміщення кухні для незаконного вживання ОСОБА_5, щойно придбаного особливо небезпечного наркотичного засобу, шляхом внутрішньовенної ін'єкції.

29 травня 2015 року, близько 16 години 20 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2, діючи повторно, перебуваючи у під'їзді АДРЕСА_2, у невстановленої слідством особи, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, маса якого (у перерахунку на суху речовину) становить 0, 070 г та близько 16 години 22 хвилини, знаходячись за тією ж адресою, незаконно збув його ОСОБА_5, за грошову винагороду у сумі 150 грн.

Того ж дня, близько 16 години 50 хвилин, в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою - 0,092 г, який ОСОБА_2 незаконно зберігав, з метою подальшого збуту.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а вирок суду слід залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, за встановлених судом обставин, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, дослідженими під час судового засідання та викладеними у вироку суду.

Доводи обвинуваченого про те, що він не має жодного відношення до епізоду вчинення ним збуту наркотичних засобів, а також те, що вчинення ним збуту наркотичних засобів було скоєно внаслідок погроз з боку особи закупника, на думку колегії суддів, є голослівними та спростовуються доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.

Так, в ході проведення двох оперативних закупок було застосовано аудіо та відео контроль процесу закупки наркотичних речовин (а. с. 69), з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2, вчиняючи збут особливо небезпечних наркотичних засобів ОСОБА_5, діяв з власної ініціативи та поводив себе зухвало, жодного тиску на ОСОБА_2 з боку як закупника, так і з боку будь-яких інших осіб - не вчинялось. Таким чином доводи обвинуваченого щодо його непричетності до скоєних ним правопорушень є безпідставними.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, обґрунтовано врахував тяжкість вчинених обвинуваченим злочинів, один з яких належить до категорії тяжких злочинів, інший є злочином середньої тяжкості. Вірно взяв до уваги, що обвинувачений має негативну характеристику, раніше судимий.

Судом враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, а також наявність обставин, що пом'якшують обвинуваченому покарання, а саме, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Таким чином, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції ці обставини враховані не були - не відповідає дійсності.

Суд обґрунтовано врахував вчинення ОСОБА_2 нових злочинів у період іспитового строку за попереднім вироком, що може свідчити про його небажання стати на шлях виправлення, а тому правильно прийшов до висновку про необхідність відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства і у відповідності до ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Доводи апелянта з приводу не врахування судом першої інстанції перебування в нього на утриманні неповнолітньої дитини, а також інваліда ОСОБА_6 не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини не знайшли свого підтвердження і стороною захисту до суду не представлені.

Таким чином, призначене обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.08.2015 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на цей вирок - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена учасниками судового провадження до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту отримання копії цієї ухвали.

Судді: