Рішення № 53266885, 27.10.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

27.10.2015

Справа № 2/489/2343/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 жовтня 2015 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю.

Позивачка вказувала на те, вона та відповідач ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_4, а останній є їх батьком. Відповідачка ОСОБА_2 та їх батько одружилися 5 березня 1985 року. 24 листопада 1986 року їх батько помер. Після смерті батька вони втрьох успадкували належний йому на праві власності житловий будинок №77 по вул..Баштанській в м.Миколаєві та на теперішній час є власниками кожний по 1/3 частці вказаного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після його смерті.

Після смерті батька відповідачка ОСОБА_2 забрала свої особисті речі, знялася з реєстрації і виїхала з житлового будинку у невідомомому напрямку. Звязку з нею вони не мають.

З 2003 року вона - позивачка зареєстрована та безперервно мешкає у цьому житловому будинку, та як власник 1/3 частки фактично добросовісно, відкрито, безперервно володіє та користується чужим майном, займаючи 2/3 частки житлового будинку, тобто свою та відповідачки ОСОБА_2 Її брат відповідач у справі ОСОБА_2 мешкає у своїй 1/3 частці житлового будинку і претензій до неї не має.

Посилаючись на те, що зазначені обставини свідчать про те, що вона добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном понад десяти років, просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частку житлового будинку №77 по вул..Баштанській в м.Миколаєві за набувальною давністю.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов. Просив про його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду нотаріально посвідчену заяву про те, що не заперечує щодо позову ОСОБА_1

Від представника Миколаївської міської ради до суду надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає на відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася. Про час і місце розгляду справи судом повідомлялася за останнім відомим місцем її проживання.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 23.07.1988 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 кожному належить по 1/3 частці житлового будинку №77 по вул..Баштанській в м.Миколаєві.

Обґрунтовуючи вимоги свого позову, позивачка посилалася на те, що вона на протязі більше десяти років відкрито і безперервно користується 1/3 часткою будинку, що належить відповідачці, що є підставою для визнання за нею права власності на цю частку будинку відповідно до положень ст..344 ЦК України.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При цьому, слід враховувати, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.

Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Тобто, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу (договору найма, оренди, зберігання тощо), виключає застосування набувальної давності.

Також, володіння за вказаною вище статтею має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результат оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно, а саме 1/3 частка житлового будинку №77 по вул.Баштанській в м.Миколаєві має відомого власника, яким є відповідачка ОСОБА_2

Доказів про те, що відповідачка відмовилася від права власності на належну їй частку житлового будинку матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/3 частку житлового будинку № 77 по вул..Баштанській в м.Миколаєві за набувальною давністю, визначені ст.344 ЦК України, відсутні, а відтак приходить до висновку, що її позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Н.А. Спінчевська