Вирок № 53266029, 02.10.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

02 жовтня 2015 року

Справа №: 127/3801/15-к

Провадження №: 1-кп/127/574/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

при секретарі: Гордієнко О.О.,

за участю прокурора: Семчука О.С.,

представника потерпілого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010000596 від 02.02.2015 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 01.02.2015 близько 15:00 год. проходячи повз території ТОВ «Інструмент», яка розташована за адресою пров. Залізничний, 8 в м. Вінниці, помітили що територія товариства зачинена та на робочому місці відсутній охоронець. Достовірно знаючи проте, що на території товариства є майно яке можна викрасти та в подальшому реалізувати у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник спільний злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає ОСОБА_4 проник через ворота на територію товариства, де побачив в ящиках облицювальну плитку «ВАТІК фіолетова темна 23х50 83052» власником якої є ФОП ОСОБА_5 Після чого ОСОБА_4 почав передавати по одному ящику плитки на зовні ОСОБА_3 , а останній в свою чергу складав їх до купи. В подальшому злочинні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були виявлені охоронцем ТОВ «Інструмент» ОСОБА_6, який намагаючись припинити вказані злочинні дії зробив їм зауваження. Останні усвідомлюючи, що за їхніми діями спостерігає ОСОБА_6 продовжили викрадати плитку «ВАТІК фіолетова темна 23х50 83052» власником якої є ФОП ОСОБА_5, заволодівши таким чином шістнадцятьма ящиками плитки «ВАТІК фіолетова темна 23х50 83052» загальною вартістю 1665,20 грн.

Після викрадення шістнадцяти ящиків плитки, що належить ФОП «ОСОБА_5Л.» з території ТОВ «Інструмент», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою розпорядитись викраденою плиткою на свій власний розсуд почали складати її в багажник автомобіля НОМЕР_1 служби таксі «555444», який належить ОСОБА_7 Проте дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були зупинені працівникам УДСО при УМВС України у Вінницькій області, що в свою чергу унеможливило доведення злочинного умислу до кінця.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю за викладених в обвинувальному акті обставинах та суду надав наступні показання, що 01.02.2015 він з ОСОБА_4 йшли до магазину та побачили, що на прохідній ТОВ «Інструмент» нікого не було та біля прохідної лежала плитка. Далі вирішили викрасти плитку, ОСОБА_4 подавав йому плитку попід ворота, а він складав у автомобіль таксі, який викликали перед цим. Далі підійшов охоронець та викликав міліцію.

Вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4, вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю за викладених в обвинувальному акті обставинах та суду надав наступні показання, що він приїхав у гості до ОСОБА_3 та вирішили піти разом до магазину, по дорозі побачили прохідну ТОВ «Інструмент» на якій не було охоронця, а поруч лежала плитка, вирішили вкрасти плитку. Він зайшов на територію та почав подавати плитку попід ворота ОСОБА_3. Викликали таксиста, щоб він їх забрав з плиткою. У багажник машини таксі плитку грузив ОСОБА_4 ОСОБА_6 прийшов охоронець та викликав міліцію.

Вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Допитаний у судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_1, суду надав ступні показання, що його фірма орендує склад у ТОВ «Інструмент» та зберігає там продукцію. 01.02.2015 близько 14:00 15:00 год. до нього зателефонував керівник ТОВ «Інструмент» та повідомив про викрадення плитки з території. Також повідомив, що злодіїв затримали та приїхала міліція. Він приїхав на підприємство та бачив, що плитка знаходилась за збором тобто за територією підприємства та працівники міліції допитували охоронця.

Претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має. Щодо міри покарання обвинуваченим поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, думку прокурора, представника потерпілого, захисника, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом зясовано чи правильно розуміють обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції.

Одночасно, обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження розяснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, тобто закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 та обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем проживання скарг не надходило, на диспансерному обліку у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває, на обліку у «Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. ОСОБА_8» не перебуває, маж на утриманні дітей 1999 та ІНФОРМАЦІЯ_7.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд враховує щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом не встановлено.

Також судом враховано, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання скарг не надходило, на диспансерному обліку у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія» не перебуває, на обліку у «Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. ОСОБА_8» не перебуває, має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_8.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4, суд враховує щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд вважає, що саме покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з випробуванням, буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останніх за вчинене, а й буде слугувати для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведені експертизи підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних долях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ст. 65 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведені експертизи на користь держави в сумі 294, 84 грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 діб з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вручити копію вироку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та прокурору негайно, а іншим учасникам судового провадження, що не були присутні у судовому засіданні надіслати копію вироку поштою.

Копію вироку учасники судового провадження можуть отримати у Вінницькому міському суді Вінницької області.

Суддя: