Ухвала суду № 53265175, 06.11.2015, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

вул. Чернівецька 6 м. Сторожинець Сторожинецький район Чернівецька область Україна 59000

Справа № 723/3355/15-к

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2015 року м. Сторожинець

Слідчий суддя Сторожинецького

районного суду Чернівецької області Яківчик І.В.,

з участю:

секретаря Чокан Д.В.,

прокурора Воловідника Р.І.,

слідчого Богатир Л.П.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець клопотання слідчого СВ Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області Богатир Л.П. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 та ч.2 ст.307 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта середня, перебуває в цивільному шлюбі, не працюючого, раніше не судимого,

встановив:

Слідчий СВ Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області Богатир Л.П. (в подальшому - слідчий), звернувся в суд з клопотанням, погодженим із прокурором прокуратури Сторожинецького району Воловідником Р.І., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2, посилаючись на те, що в провадженні знаходяться матеріали об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015260150000517 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.2 та ч.3 КК України.

Зазначав, що підозрюваний ОСОБА_2 28.09.2015 року о 19 годині 40 хвилин в м.Сторожинець, Чернівецької області по вул.Чаплигіна, 33 на території Сторожинецького ліцею за гроші в сумі 300 гривень, збув «покупцю» ОСОБА_6 уламок таблетки, яка містить в своєму складі наркотичний засіб - бупренорфін, масою 0,0016 грама, який є згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, відноситься до наркотичних засобів обіг яких обмежено, що при реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 29.09.2015 року за № 12015260150000517 кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

Крім цього ОСОБА_2 31.10.2015 року біля 14 години 40 хвилин в м.Сторожинець, Чернівецької області, на Центральній площі за гроші в сумі 300 гривень повторно збув «покупцю» ОСОБА_6 частину таблетки білого кольору, яка містить в своєму складі наркотичний засіб - бупренорфін, масою 0,0020 грам. А 04.11.2015 року ОСОБА_5 в м.Сторожинець по вул. Залізничній також збув покупцю ОСОБА_6 за 300 гривень частину таблетки із наркотичним засобом - бупренофрін масою 0,0020 грама, якій також згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, відносяться до наркотичних засобів обіг яких обмежено.

Вказані дії підозрюваного 08.10.2015 року зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015260150000541 і 03.11.2015 року за № 12015260150000590 та кваліфіковано як повторне вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Вказані кримінальні провадження по зазначених фактах було об'єднано в одне та зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015260150000517.

Ініціатори клопотання стверджують, що підставою для внесення клопотання є наявність в діях ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.1 та ч.2 КК України. Слідчий вважає, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, про що зібрано достатньо доказів, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, може знищити, сховати наркотичні засоби та грошові кошти які були задіяні для проведення оперативних закупівель, може незаконно впливати на свідка ОСОБА_6 із яким знайомий та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином оскільки на даний час не проведені всі необхідні слідчі дії, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється. Не одружений, не працює. Будь-які інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, а тому просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою.

В судовому засіданні, слідчий та прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримали.

Підозрюваний ОСОБА_2, в ході судового розгляду не заперечив свою винуватість в скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 і ч.2 ст.307 КК України, однак заперечив умисел на збут наркотичних засобів, оскільки він як особа яка вживає наркотики співчував іншій особі, у якої була ломка від довгого невживання наркотичних засобів і яка виявилась оперативним закупником. Просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосувати заставу, домашній арешт чи особисте зобов'язання.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_3 заперечував щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на відсутність судимостей у підозрюваного та не підтвердження зазначених в клопотанні ризиків, а також про наявність у підозрюваного цивільної дружини яка перебуває в стані вагітності .

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий і прокурор обґрунтовують свої доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході розгляду клопотання встановлено та підтверджено, що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 29.09.2015 року за № 12015260150000517 зареєстровано інформацію про те, що позрюваний ОСОБА_2 28.09.2015 року о 19 годині 40 хвилин в м.Сторожинець, Чернівецької області по вул.Чаплигіна, 33 на території Сторожинецького ліцею за гроші в сумі 300 гривень, збув «покупцю» ОСОБА_6 уламок таблетки, яка містить в своєму складі наркотичний засіб - бупренорфін, масою 0,0016 грама, який є згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, наркотичним засобом обіг якого обмежено.

Підтверджено також реєстрацію 08.10.2015 року в ЄРДР за № 12015260150000541 та 03.11.2015 року за № 12015260150000590 кримінального правопорушення щодо того, що ОСОБА_2 31.10.2015 року біля 14 години 40 хвилин в м.Сторожинець, Чернівецької області, на Центральній площі за гроші в сумі 300 гривень повторно збув «покупцю» ОСОБА_6 частину таблетки білого кольору, яка містить в своєму складі наркотичний засіб - бупренорфін, масою 0,0020 грам. А 04.11.2015 року в м.Сторожинець по вул.Залізничній також збув покупцю ОСОБА_6 за 300 гривень частину таблетки із наркотичним засобом - бупренорфін масою 0,0020 грама.

Вказані кримінальні провадження по зазначених фактах було об'єднано в одне та зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015260150000517.

04.11.2015 року ОСОБА_2 о 15 годині 25 хвилин був затриманий в порядку ст.208 КПК України, а 05.11.2015 року йому, в присутності захисника, було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.1 та ч.2 КК та вручено письмове повідомлення про підозру і пам'ятка про його процесуальні права і обов'язки.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 визнав себе винним в незаконному збуті наркотичних речовин щодо всіх трьох зазначених в повідомленні про підозру, епізодів такого збуту, а тому зважаючи на вказані обставини та наявність інших доказів по справі, а саме протоколів про результати проведення оперативних закупок і пояснень особи яка здійснювала закупку вбачається, що повідомлена підозра у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, є обґрунтованою і її обґрунтованість стосується тільки розгляду клопотання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу..

Продовжуючи вирішення питань зазначених в ст.194 КПК України, а саме щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст.177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, слідчий суддя встановив, що в розглядуваному клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також безпосередньо в судовому засіданні слідчий та прокурор зазначили про наявність п'яти, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків, а саме те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового слідства та суду, може знищити та сховати наркотичні засоби і грошові кошти які були задіяні для проведення оперативних закупівель і які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись в клопотанні на ризик переховування від органів досудового слідства та суду, слідчий доводить його тим, що підозрюваний вчинив три умисних злочини за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а ОСОБА_2 не одружений і ніде не працює.

Слідчий суддя вважає, що вказаний ризик є непідтвердженим в суді ніякими доказами, а тому він є неприйнятним з огляду в т.ч. на вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

При цьому сімейний стан підозрюваного та відсутність у нього трудових відносин на які посилається слідчий та прокурор в суді не знайшли свого підтвердження так як підозрюваний перебуває в цивільному шлюбі та працює по найму та крім того вказані обставини взагалі не мають відношення до наявності чи до підтвердження існування вказаного ризику.

Обгрунтовуючи наявність ризику щодо можливості знищення або переховування наркотичних засобів і грошових коштів, які були задіяні для проведення оперативних закупок, слідчий вказує на те що вказані речі як докази можливо переховує підозрюваний, що не дає слідчому судді стверджувати про можливість вчинення таких дій зі сторони ОСОБА_2 оскільки вказані твердження відносяться до сфери припущень.

Тобто існування вказаного ризику відсутнє і не доказується належними і допустимими доказами, а будь-які припущення не являються доказами і повинні тлумачитися на користь підозрюваного.

Слідчим суддею також виключається ризик щодо можливості впливу підозрюваного на свідка ОСОБА_6, оскільки, як встановлено в суді, вказаний свідок не є знайомим підозрюваному та крім того діяв зі зміненими анкетними даними.

Існування ризику щодо перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, оскільки з ним на даний час не проведені всі необхідні слідчі дії, також не знайшло свого підтвердження в суді так як слідчим взагалі не зазначено які ще слідчі дії він повинен здійснювати із підозрюваним для повноти досудового слідства.

Однак виходячи із вимог п. 2 ч.1 ст.194 КПК України, щодо існування хоча б одного ризику передбаченого в ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що відсутність чотирьох із зазначених слідчим і прокурором ризиків, ніяким чином не впливає на існування інших ризиків і не послаблює їх.

Так ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні трьох епізодів збуту наркотичних засобів. В судовому засіданні підозрюваний зазначав, що він догадувався, що покупець може бути підставною особою.

Знаючи чи здогадуючись про це ОСОБА_2 тим не менше не зупинився ні після першого епізоду збуту ні після другого епізоду, а знаючи що така реалізація наркотичних засобів є незаконною, продовжував вчиняти незаконні кримінальні дії пов'язані із збутом наркотичних засобів.

Таким чином із вказаних дій підозрюваного вбачається, що він схильний до вчинення кримінальних правопорушень і може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Крім того підозрюваний ОСОБА_2 заявив в судовому засіданні, що він схильний до вживання наркотиків, а вказані наркотики йому як залежній особі необхідно придбавати, що законним шляхом здійснити неможливо, а отже він на думку слідчого судді може вчиняти злочини пов'язані якщо не із збутом то із придбанням цих наркотиків, що є ризиком передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 чи іншого, більш м'якого, запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Зважаючи на наявність такого ризику як можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, яке пов'язане із незаконним обігом наркотичних засобів, а також зважаючи на можливі методи придбання таких наркотичних засобів, їх кількості необхідної ОСОБА_2, про що він вказував в суді, слідчий суддя вважає, що неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання підозрюваного під вартою, для запобіганню вказаного ризику, прокурором було доведено.

Тобто, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довели наявність всіх обставин передбачених пунктами 1, 2 та 3 ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про обґрунтованість клопотання. Існування всіх вказаних обставин в сукупності, виключають застосування до підозрюваного ОСОБА_2 інших більш м'яких запобіжних заходів, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 і ч.2 ст.307 КК України ОСОБА_7., запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому доводи захисника щодо не застосування цього запобіжного заходу, не спростовують висновків слідчого судді і не змінюють їх, оскільки слідчим суддею враховується також і тяжкість злочину передбаченого ч.1 і ч.2 ст.307 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, який класифікується, як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Підозрюваний є молодою здоровою людиною, ніде офіційно не працює, не перебуває в зареєстрованому шлюбі але проживає в цивільному шлюбі. Дітей не має. Підозрюваний раніше не судимий. Проживає в приміщенні яке належить його батькові де неможливо здійснити реєстрацію місця проживання так як вказане приміщення не має статусу житлового, а його реєстрація місця проживання в с.Панка, Сторожинецького району, Чернівецької області є формальною так як суду не представлено доказів щодо можливості проживання у вказаному будинку де за словами підозрюваного має бути здійснено ремонт. Таким чином застосування домашнього арешту як міри запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_2 на якій настоювала сторона захисту є неможливою через відсутність такого дому де підозрюваний має бути арештованим, а застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є неможливим з огляду на неможливість запобігання за допомогою вказаної міри встановленому ризику.

Разом з тим, зважаючи на норми зазначені в ч.3 ст.183 КПК України, суд на виконання свого обов'язку щодо визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначає його у відповідності до положень ст.182 ч.5 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та ризик передбачений статтею 177 КПК України.

Виходячи із необхідності визначення розміру застави який, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя вважає, що таким розміром має бути 20 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 24 (двадцять чотири) тисячі, 360 (триста шістдесят) гривень, що може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов'язок прибувати до слідчого з певної періодичністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя АДРЕСА_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_2, тобто з 15 години 25 хвилин 04 листопада 2015 року.

Строк дії ухвали - до 15 год. 25 хв. 04 січня 2016 року.

Розмір застави визначити у межах 20 (двадцяти) розмірів мінімальної заробітної плати, в сумі 24 (двадцять чотири) тисячі, 360 (триста шістдесят) гривень, які можуть бути внесені як підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецькій області, код 26311401, банк одержувача ГУ ДКУ у Чернівецькій області МФО 856135, р/р 37315005000089.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2, обов'язок, протягом двох місяців, прибувати до слідчого СВ Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області Богатира Леоніда Петровича із встановленою останнім періодичністю.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя